Міст між світами

00085
Публікація: 25.05.2022
Вірш
Завершено

В прозорій димці небокрай купався,

Там сяяв замок з гострими верхами…

Де час і простір розірвався,

Проклавши міст сріблястий між світами.

Туди я йшов, забувши втому.

Роки спливали, ніби миті…

Крізь краплі елю і міцного рому

Чарівні сурми грали у зеніті.

Та темні сили не дрімали,

Імлою вкривши світлі мрії.

Перевертні навкруг шугали,

Отруту відьми в казанах варили.

В тінистих хащах я блукав без тями,

Зеленим мохом обростало тіло,

Яке до крові роздирав кігтями,

І вже здавалось не боліло..

В тісній печері слухав грози,

Виття голодне хижих звірів,

Їх кров’ю гріючись в морози,

І засинаючи на шкірі.

У ніч бездушну, безкінечну

Іскристе світло сон спинило:

Створіння миле і безпечне,

Побачивши мене зраділо.

Я знову йшов, мов за зорею,

У темряві горіли крильця,

Вони несли крізь морок фею,

До замку, що колись мені наснився…

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі