Містер і міссіс Крінж. Два хлопця, одна куля

ПРИМІТКА-1: Оповідання було написане на конкурс «Король/Королева крінжу», але ця ідея давно не давала мені спокою, чесне слово.

ПРИМІТКА-2: Я старалася не робити штучного нагнітання крінжі заради крінжі (щоби було чесно), у мене просто всрата фантазія.

_ _ _

1

Вібратор був новенький та рожевенький. Його пишні силіконові боки, старанно змащені лубрикантом, виблискували у світлі живого полум’я. Сашко був схильний до романтики: щоразу, коли збирався інтимно поспілкуватися із собою, запалював свічки та пахучу паличку.

Самовдоволець навмання тицьнув на перше-ліпше відео у своєму порнушному плейлісті та заходився бавитися з іграшкою, яку пару годин тому придбав у секс-шопі.

Але сьогодні вібратора було замало. Чи то зорі так вишикувались на небосхилі, чи то сталася особливо велика магнітна буря на сонці — хтозна. Чомусь Сашкові захотілося більш яскравих вражень. Та і хлопці на екрані заохочували до рішучих дій.

«Прийшов час розсунути кордони прийняття. У всіх сенсах».

Сашко потягнувся за коробкою і звільнив із полону пакування ще одне знаряддя поціновувачів суворої чоловічої романтики. На цей раз мужньо-чорного кольору. Це була нічогенького такого діаметру куля, завбільшки з велику більярдну. До кулі був причеплений пластиковий ланцюг, що закінчувався шкіряним браслетом. «Пристебніть до гомілки, щоб точно не загубити кулю…» — прочитав Сашко на коробці. І як слухняний користувач закріпив браслета на нозі.

«На вид це кріплення якесь ненадійне. Але грець із ним, їх же тестують на виробництві. Напевне». Надто замислюватись над питанням міцності з’єднань було не на часі, тож самовдоволець поспішив перейти до діла.

Куля такого діаметру була викликом. Але містер Романтика був не з тих, кого легко залякати. Трохи попотівши й покряхтівши, він таки зміг.

«О божечки!» Сашко не знав, кому конкретно він молиться. Чи є в цьому світі якесь божественне створіння — покровитель мастурбації? Якщо є, то сашкові зітхання та вигуки — до нього та на його честь. «Ох бідна моя дупцюня, дупцюнечка…»

Любитель екстриму відчув, що просунувся до мети цього вечора набагато ближче, ніж то можна було зробити з вібратором. Хлопці на екрані виробляли щось позамежне, і глядачу теж захотілося не відстати. «О свята дірочко… Що ж то твориться? Як воно все в ньому поміщається?!»

Романтик потягнув за ланцюжок, і куля почала свій повільний рух назовні, попутно даруючи Сашкові неймовірні відчуття. Не витягуючи повністю, парубок запхав її знову всередину. Мало не злетівши на небеса від кайфу, самовдоволець повторив процедуру. І ще раз. І ще раз.

Від задоволення перед очима замиготіли рожеві сполохи. Світло відбивалося від бежевої стіни, на яку Сашко спер смартфона. Але йшло не від екрану, це точно. А ще воно супроводжувалося тріском та запахом озону. «Оце мене глючить, господи… На мене зійшло божественне світло насолоди. Треба приготуватися до найбожевільнішого оргазму в житті. Три, два, один…»

Кріплення пластикового ланцюга, що його несамовито смикав містер Романтика, не витримав напору пристрасті та відірвався від кулі. Сашко застиг, спершу не зрозумівши, чому раптом його права рука почувається так вільно.

А потім прийшло усвідомлення.

— Не може бути. Цього просто, бляха, не може бути! — заволав невдаха-самовдоволець, безпорадно розглядаючи обривок ланцюга.

На декілька хвилин він застиг у розпачі. Потім відмер і вимкнув грьобане кіно. Це все клята порнуха винувата! Її було надто багато в самотньому житті романтика, і це врешті-решт завело його в нетрі гріха і штовхнуло в прірву фатальної хтивості.

«Так, без паніки. Що роблять люди в таких ситуаціях? Їдуть до лікарні або викликають швидку».

«І потім знаходять фото своїх іграшок та дуп у новинах якогось крінжового каналу «Вісник анальних дрочерів»», — налякано підказав інший внутрішній голос.

«Не вигадуй дурниць та набирай «103»».

— Холєра!!! От шо за срака-мотика?! Чому це сталося саме зі мною? — заволав Сашко замість того, щоби прислухатися до розумної частини себе.

І тут, ніби щоб остаточно добити нещасного, за спиною роздалося зовсім людське таке, збентежене:

— Кхм… Перепрошую…

2

Сашко похолов. Якщо тріск, дивний запах та рожеве блимання ще можна було списати на затьмарення свідомості від близького оргазму, то як пояснити незнайомий чоловічий голос, що лунає ззаду?

Усе ще стоячи в колінно-ліктьовій позі на ліжку, любитель розсування кордонів обережно обернувся. І не впізнав рідної кімнати. У протилежної стіни стояв білий пластиковий стіл, заставлений якимись приборами. Біля стола розгублено стовбичив хлопець років… від двадцяти п’яти до тридцяти п’яти, напевно. З дуже темною шкірою, але при цьому з розкосими очима, як у азіата. На голові — афрокосички довжиною до плечей, на маківці зав’язані в гулю. Раптовий гість був одягнений у дивний фіолетовий комбінезон, що не мав, здавалося б, жодного шва. Одежа була дуже облягаючою та підкреслювала спортивну фігуру. Чомусь той темношкірий обома руками прикривав пах, наче футболіст.

Кілька безкінечних хвилин двоє хлопців мовчки споглядали одне одного, усе більше ніяковіючи.

Аж тут до Сашка дійшло. «Господи, я ж до нього сракою…»

Він підскочив на ліжку, рвонув із крісла махровий халат і прикрив сором, гарячково намагаючись зав’язати за спиною рукава.

«Що за чортівня?! Що в моїй кімнаті робить незнайомий мужик та чужий стіл? Як вони сюди потрапили?!»

— Я перепрошую. Який зараз рік? — налякано спитав прибулець.

— Ви що, бухий? Чи приколіст просто?

Містер Романтика досі перебував у глибокому шоці.

— Вибачте, я вас не до кінця розумію навіть через нейроперекладач. То ви мені скажете, який зараз рік?

— Дві тисячі дев’ятнадцятий. А що?

— О ні! — темношкірий схопився був за голову, але різко передумав та знову поклав долоні на пах, ніби хазяїн квартири збирався його смикнути за найдорожче. — Я не на тому сконцентрувався під час телепортації та потрапив не туди! Не треба було вчора дивитися стільки…

Гість замовк, скорботно насупившись.

«Я що, помер від оргазму й попав у фантастичний роман?! А цей тип — потраплянець із майбутнього? Типу тих пришелепкуватих учених, у яких завжди щось іде не так?»

— Ви, бляха, хто такий взагагалі?

— Перепрошую, — винувато заторохкотів темношкірий. — Я в такому шоці, що забув представитися. Мене звуть Адріан Мба. Учений. Експериментатор. — Він замовк та обвів кімнату приреченим поглядом, особливо прикіпівши до рожевого вібратора, що й досі валявся на ліжку. — Невдаха. Бо на наступний стрибок енергії вже немає, потрібно заново накопичувати заряд. На це піде три місяці.

Сашко й досі не міг ясно мислити. Тож у голові билася тільки одна думка: «Цей хлопець був свідком найбільшої ганьби в моєму житті. Чи мені його тепер убити?»

— Але раз я вже тут… — прибулець явно засоромився, — Бачу, вам потрібна допомога. Ваш… кхм… ректум потрапив у біду…

І без того розчервонілі щоки містера Романтики стали геть багряними. Згоряючи від сорому, він брякнув перше-ліпше, що на думку спало.

— Та все в мене в порядку! Я просто… просто… готую мет! Метамфетамін. Новаторський спосіб. Авторська розробка. Він там всередині… е-е-е… зріє. Насотується теплом мого тіла і… енергетикою.

Обличчя гостя витягнулося.

— Що?

«Божечки, що я верзу?!»

— Не важливо, проїхали. Хочете чаю?

3

Адріан чемно сьорбав улун, присівши на краєчок крісла й закинувши ногу на ногу. Він і досі навіщось прикривав пах. Сашко сидів на ліжку й теж сьорбав, нишком розглядаючи прибульця, який чомусь старанно уникав його погляду. Той був красунчиком, якщо чесно. І тіло — повний відпад. Дивитися — не надивитися.

Стражденний самовдоволець хтиво зітхнув. У мовчазній тиші це прозвучало досить голосно.

Коли готвував чай, Сашко переодягнувся в треніки, тож почувався більш упевнено. Але клята куля всередині давила на все, що тільки можна, тож невдаха-романтик потів та млів, до дрижаків у пальцях бажаючи скинути одяг та ще раз приголубити свого (та й не тільки свого) бобика. Він це вже зробив нещодавно, але грьобана ерекція навідала його знову.

— Я перепрошую… Може, вам усе-таки викликати бригаду лікарів? Я переживаю за ваш… метамфетамін. Раптом перезріє.

— Тільки не лікарі! — Сашко перестав ламати комедію, відставив чашку та в розпачі закрив руками обличчя. — Вони потім викладуть мої фото десь у групі приколів. Я знаєте, скільки такого вже бачив?! Не хочу потім якось натрапити на знімок своєї дорогоцінної дупцюні.

— Добре. Тоді є ще один варіант, — промовив Адріан, рішуче ставлячи чашку на підлогу. — У вашому світі є ложки?

4

Сашко знову стояв у колінно-ліктьовій позі на ліжку. Знову дупою до фантастичного гостя. Від сорому до обличчя Сашка вже прилило стільки крові, що сосуди ледь не репали. Бідоласі здавалося, що він от-от втратить свідомість.

«Нагадайте, як бісів учений вмовив мене на цю процедуру?! Здається, ця куля занадто сильно давить мені на мозок, і я не здатен приймати нормальні рішення».

Невдаха-романтик зі стогоном сховав палаюче лице в складках покривала.

— Я ще нічого не роблю, — стурбовано озвався гість. — Невже так нестерпно болить?

«Так, нестерпно. Але не болить…» — про себе відповів йому «пацієнт», ледь стримуючись від похабних дій. Не дивлячись на лютий сором ситуації, містер Романтика був не на жарт заведений. Точніше… Якби він був трохи більш чесним із собою, то сказав би, що заведений саме завдяки цьому сорому.

Сашко повернув голову та скосив очі, споглядаючи, як темношкірий красунчик гріє ложку в долонях, а потім методично покриває лубрикантом.

— Ви готові? Розсуньте… ем-м… половинки. Так, добре. Тепер постарайтеся розслабитись.

Вогкі пальці красунчика пройшлися навколо місця майбутнього вторгнення. Сашко не стримався і знову застогнав. Але той стогін моментально переріс у виття, коли ложка поволі почала просуватися всередину.

— О мамцю рідна! За що мені таке?! Божечко, клянуся, я буду хорошим хлопчиком. Я більше ніколи нічого не запхаю собі в ду… — тут Сашко зупинився, усвідомивши, на що мало не підписався. — Ніколи не засуну в себе щось, що має таке ненадійне кріплення. Визнаю свою помилку та обіцяю більше її не повторювати. Тільки допоможи мені позбутися цієї кулі, благаю!

Сашко не знав, кому конкретно він молиться зараз. Напевне, покровитель мастурбації тут безсилий, і треба кликати покровителя проктологів-аматорів?..

Нещасний любитель розсування заволав ще голосніше, коли Адріан підчепив кулю та почав тягнути її назовні. Щоб не привертати зайву увагу сусідів (з нього досить і одного рятівника!), хлопець запхав до рота покривало.

Коли злощасна куля, нарешті, вийшла, він відчув мало не екстаз.

Трохи віддихавшись, стражденний самовдоволець повернувся до гостя, всівшись на ліжку на колінах. Ніяково поглянув на напруженого Адріана. Очі в того були геть шалені якісь.

— Дякую. Не знаю, що б я робив без вас.

— Радий був допомогти.

Погляд темношкірого красеня так і намагався ковзнути вниз, ніби його щось там притягувало, але Адріан із видимим зусиллям утримував його на місці.

Але зрештою не втримав.

Сашко на автоматі опустив голову, щось подивитись, куди ж витріщається його рятівник. «Ох дідько!» Містер Романтика поспіхом закрив підступну ерекцію, яка чомусь не поспішала зникнути. Учений віддзеркалив його жест, знову затуляючи пах. Він почувався явно ніяково й дивився на свого «пацієнта» великими очима.

«Йой, чоловіче, ти хіба прутня не бачив? Невже моє багатство настільки приголомшливе, що шокувало тебе більше за величезну кулю в дупі? Та наче не мало б…»

— Все гаразд? — обережно запитав Сашко.

— Перепрошую, я б попісяв. На порожній сечовий міхур якось легше підтримувати розмову. Де у вас вбиральня?

5

Сашко продовжував, як ідіот, стояти на колінах, прикриваючи пісюна. Гість закрився в туалеті, і звідти не долунало ні звуку.

Романтик-невдаха був наче в легкому трансі. Він не міг до кінця повірити в те, що сталося. А ще більше не міг повірити, що палко жадає відчути в собі деякі частини тіла того красунчика-вченого. Ніби кулі йому замало було…

Двері вбиральні розчахнулися з таким гуркотом, що переполохався, мабуть, весь будинок.

Адріан влетів у кімнату і став навпроти. Чомусь голий і… Божечки!

— Я не можу пісяти! — простогнав він, дивлясь на своего «пацієнта» шаленим поглядом. — Най пробачить мені святий Бозон Хіггса, але я… Ох… І ви мені пробачте…

За цими словами він схопив усе ще збудженого Сашка в обійми та припав до його губ. Поцілунок був шаленим, як і погляд несподіваного гостя.

З пестощами та стогонами вони завалилися на ліжко. Хазяїн квартири всліпу намацав презервативи та тюбик із лубрикантом…

О, за таку винагороду можна і кляту кулю перетерпіти! Сашко заплющив очі та віддався на волю несамовитого коханця… у якого, здається, теж щось було в сраці. Шило! Бо не встиг Сашко розслабитись, як Адріан потягнув його на письмовий стіл (не свій), звідти — до стіни, а під кінець посадив романтика на підвіконня, задерши йому ноги мало не до вух.

— О господи!.. — вигукнув Сашко, вигинаючись у солодкій судомі.

Цього разу він знав, кому адресована його молитва-хвала. Покровителю найофігенніших статевих актів у світі.

Довгоочікуваний оргазм накрив хлопця, і той, нестямившись, занадто сильно смикнув фіранку. Карниз зірвався з ветхих кріплень (на щастя, нікого не зачепивши), і біла ажурна тканина накрила скажених коханців, що все ще міцно стискали одне одного в обіймах.

Трохи віддихавшись, вони розліпилися. Адріан вибрався першим. Сашко довго борсався, та, нарешті, і його лице показалося з-під тюлю.

На протилежній стіні висіло велике дзеркало. Розімлілий романтик, вдоволено усміхаючись, узяв красунчика під руку й подивився в очі його відображенню. Частина фіранки все ще лежала на голові та плечах Сашка, і він був зараз схожий на наречену у фаті.

— Поглянь на нас, — щасливо зітхнув хлопець. — Містер і міссіс Крінж.

Адріан засміявся та обійняв «дружину».

— Точніше не скажеш. А тепер вибач. Я таки піду попісяю.

Він зробив пару кроків, але зупинився. Ляснув себе по лобі та обернувся до Сашка.

— Я ідіот. Я ж досі не знаю твого імені! Як тебе звуть, до речі?

_ _ _

UPD:

Отримала слушне зауваження та бомбезну ідею від Forest Unimorph. Так що десь у паралельному ідеальному світі у фаті стоїть Адріан, а не Сашко.

FU: Але чому містер і місіс? Цього я не зрозумів, навіть після моменту з фіранкою. Використане порівняння з жінкою для героя, бо він чоловік і займається сексом у приймаючій ролі?

BderL: Ви у цьому вбачаєте неповагу/образу/(або інше слово з негативним змістом) для хлопця (його зводять до рівня "нижчої істоти") чи для жінки (закріплення пасивної ролі тільки за жінками, ніби вони рольова модель цього)?

FU: Для жінки. Якби образ з фатою та звертання «місіс» був для того, хто був умовним «активом» в тій конкретній ситуації, було б на мій погляд краще.

_ _ _

UPD-2:

Moonrise Darkness написала дуже крінжове і смішне продовження історії:

Сашко з Адріаном чудово проводять разом 3 місяці. Їхній ідилії заздрять навіть гаджети з сороміцькими відео, які більше не цікавлять зразкових сім'янинів.

Аж тут Адріану час вирушати додому в інший вимір. Щоб як слід попрощатися, двоє прихильників розширених горизонтів знаходять в мережі неймовірно карколомне відео, купують необхідний інвентар і для більшої гостроти відчуттів влаштовують сороміцьку інсталяцію, якої ще світ не бачив, простісінько на даху кацапського кремля.

Зненацька підступне китайське спорядження виходить з ладу. Пара екстремалів в адамових костюмах і сороміцькій позі буквально нездатні розлучитися один з одним. Вони з переляку цитують серійника Кемпера, стверджуючи, що у всьому винна порнографія.

І тут їх помічають!..

Пересуваючись, наче індуське божество розпусти, бідолахи намагаються втекти від осатанілих зомбаків.

В цей час над кремлем летить російський військовий гелікоптер. Пілот зачарований видовищем - нарешті хтось втілив його давню заборонену мрію! Натхненний виставою відчайдушних сміливців він ґвалтує і вбиває напарника і в останню мить рятує своїх кумирів від нещадної розправи.

Пілот добровільно здається в полон, дізнавшись від "сіамських близнюків", що за гелікоптер в Україні добряче заплатять.

Слава на весь інтернет таки настигає абсолютно неготових до неї шукачів пригод. Відео, як лікарі роз'єднують жертв порноіндустрії стає популярним навіть в Китаї.

Сашко мріє чкурнути разом з Адріаном в який завгодно паралельний всесвіт, але вони так раділи порятунку, повернувшись додому, що спізнилися на квантовий потяг.