Зміст
  • Розділ 01 : Повернення
  • Розділ 02 : Сніданок
  • Розділ 03 : Подорож
  • Розділ 04 : Дівчина
  • Розділ 05 : Розмова
  • Розділ 06 : Церемонія
  • Розділ 07 : Результати
  • Розділ 08 : Оцінювання
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода
  • Розділ 11 : Подорож до міста.
  • Розділ 12 : Прибуття.
  • Розділ 13 : Маєток і його мешканці
  • Розділ 14 : Близнюки
  • Розділ 15 : Ткач Долі.
  • Розділ 16 : Ранкова рутина
  • Розділ 17 : Розмова в машині
  • Розділ 18 : Проблема
  • Розділ 19 : Кліше
  • Розділ 20 : Арія
  • Розділ 21 : Тільки одна.
  • Розділ 22 : Фіолетовий
  • Розділ 23 : Закупи
  • Розділ 24 : День народження
  • Розділ 25 : Біда
  • Розділ 26 : Нічні справи
  • Розділ 27 : До гори.
  • Розділ 28 : Посеред Лісу
  • Розділ 29 : Підземелля
  • Розділ 30 : Зла отрута для чоловіків
  • Розділ 31 : Маргарет
  • Розділ 32 : Угода
  • Розділ 33 : Прискорений курс
  • Розділ 34 : Лікування?
  • Розділ 35 : Бос
  • Розділ 36 : Результати
  • Розділ 37 : Арешт
  • Розділ 38 : Барон
  • Розділ 39 : Дільниця
  • Розділ 40 : Алекс
  • Розділ 41 : Стіл перевернули
  • Розділ 42 : Велике пограбування
  • Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні
  • Розділ 44 : Лігво Коханців
  • Розділ 45 : Велика гра
  • Розділ 46 : Дівчата
  • Розділ 47 : Пірнання
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.
  • Розділ 49 : Душевна розмова
  • Розділ 50 : Напад
  • Розділ 51 : Доля
  • Розділ 52 : Ще Один
  • Розділ 53 : Віві
  • Розділ 54 : Чорна вдова
  • Розділ 55 : Вечеря в дома
  • Розділ 56 : Думки під покровом ночі
  • Розділ 57 : Хлопець
  • Розділ 58 : Відголоски минулого
  • Розділ 59 : Зустріч в Автосалоні
  • Розділ 60 : Сестра
  • Розділ 61 : Те, що сталось після
  • Розділ 62 : Вечірка
  • Розділ 63 : Міра
  • Розділ 64 : Пізня вечеря
  • Розділ 65 : На острів
  • Розділ 66 : Зоя
  • Розділ 67 : Переговори
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.

    [Міазми, що роз'їдають душу

    Ранг S++]

    Віктор присвиснув, він вже відчував, що міазми небезпечні, але він навіть уявити не міг, що настільки.

    "Отрута душі, я не очікував її тут зустріти, така унікальна можливість."

    Як і видно з назви отрута діє виключно надушу. Її майже неможливо визначити та тим паче вилікувати. Але чудовість цієї отрути компенсує рідкість, за всю історію було лише кілька майстрів, що могли виготовити подібну отруту, і зараз перед Віктором було ціле море.

    "Як казав той хлопець? Потрібно зробити так і так?"

    Віктор дістав пляшку з водою та достатньо міцну нитку, а також кілька кинджалів, що отримав від гоблінів. За кілька точних рухів і зрізів кинджал отримав зручне вушко скрізь яке він протяг нитку прив'язану до пляшки. Він максимально точно і на безпечній відстані готовий до чого завгодно кинув кинджал у стіну десь на метр вище межі міазм, і почав обережно підіймати воду.

    "Хоч би це вийшло, хоч би це вийшло."

    Він сподівався і майже що секунди після того, як підійняв пляшку на достатню висоту, сканував її. І його сподівання були виправдані.

    [Отрута, що роз'їдає душу.

    Ранг F]

    "Так, так в біса! Так!"

    Віктор почав стрибати від щастя, а потім швидко оглянувся довкола і поправив костюм він дістав, ще кілька пляшок з водою і повторив конструкцію зробивши її більшу міцною та стійкою та обережно підняв їх, і за допомогою іншого кинджала зафіксував їх на місці, а за допомогою навички, замаскував конструкцію від сторонніх очей.

    " А тепер за моєю дурепою."

    Хоча він не хотів цього виказувати його ходьба виражала максимально піднесений настрій і він ледь не підстрибував від щастя. Хоча він трохи шкодував, що не носив з собою каністру з водою.

    "Хто ж міг знати, хто ж міг знати."

    Щоб знайти Алекс йому довелось витрати майже годину, бо карти немає, і тут доволі багато глухих кутів. На його подив він відчув, як вона пронеслась повз нього. І справи в неї можна сказати стали краще раз у раз вона відступала та вдаряла списом у найближчих павуків і знову тікала плачучи та кричачи коли вони підходили занадто близько.

    "Це павуки повинні плакати та кричати від тебе! Навіщо я тобі дав мистецтво списа?!

    Дивлячись зі сторони на цю дівчину він видихнув, та почав вирізати павуків один за одним. на його щастя Алекс, втрапила у глухий кут і заради виживання почала боротись з усіх сил викликаючи ще більше агресії та поривів її з'їсти у павуків. Їм вдвох знадобилось кілька годин, щоб вбити всю зібрану нею стаю.

    "Здається це все."

    Алекс знесилено впала під стіну і переводила дихання, Віктор лише зневажливо похитав головою і почав підходити до неї ближче. Як раптом павук, що деякий час ховався у тінях в скелі стрибнув на неї.

    — До біса!

    Вона схопила списа, що лежав поруч намагаючись відбити павука, але той наближався занадто швидко, а вона була дуже втомлена. Вже в наступну мить він прокусив би її ніжну шию, як раптом кинджал врізався в нього з боку.

    — Це моя власність! А тобі потрібно бути більш обережним. Завжди перевіряй оточення перед тим як відпочити.

    Віктор вийшов з маскування та підійшов до павука і витяг свій кинджал одночасно наступаючи на його тіло, щоб розплющити у місиво. Вона кинулась у його обійми та плакала продовжуючи тремтіти від страху.

    — Тихше, все добре. Вони вже мертві, заспокойся.

    Алекс, відчувала, дивне тепло коли він гладив її волосся та спину. Тим часом Віктор відчув дежавю.

    "В них спеціальні курси?"

    Він дещо відсунувся від неї та пальцем за підборіддя підняв її обличчя. І в моменті ситуації вона закрила очі.

    — На що ти очікуєш?Ти не знаєш, але кілька днів тому, гарненька дівчина вже робила подібне, Я знаю, що дівчата шаленіють від мене, але ти ж чоловік! Ану, зберись боягуз.

    — Придурок.

    Вона засоромлено сказала відійшла від нього, щоб піти куди-небудь ще, якомога далі від нього. Але він не дав їй, достатньо часу й кількома кроками підійшов до неї з заду й обійняв її за талію та злегка прикусив мочку вуха.

    — Що, що ти робиш?

    — Це ти що робиш, куди зібрався? Там на тебе очікують лише павуки. Відпочинь поки я зберу кристали.

    Він ніжно заговорив на вухо почервонілій дівчині, і після того, як вона кивнула він відпустив її та пішов до трупів павуків. Павуки були дійсно різноманітні, від кількох сантиметрів, до кількох метрів. Хоча їх панцир не ставав від цього міцнішим, і без проблем прорізався навіть тупеньким кинджалом гобліна.

    — Ці нічого не варті, лише у великих є кристал.

    Віктор ногою відкинув кілька трупів маленьких павучків і сів біля дівчинки, що уважно спостерігала за ним.

    — М? Що таке?

    — Можна запитати?

    — Звичайно, питай все, що захочеш.

    Віктор широко посміхнувся та подивився їй в очі, які швиденько забігали по печері та зупинились на павуках.

    — Як ти дізнався про це підземелля?

    — Секрет.

    — Он як. Стоп, що?

    — Секрет, таємниця фірми.

    Алекс, подивилась на нього і дещо розчаровано видихнула. Ще не зовсім відпочила і поруч з Віктором знову відчула те дивне відчуття тепла.

    "Ще, хочу ще."

    Вона почала притискатись до нього і її голова підсвідомо впала на його плече, щоб спостерігати як він чистить свої кинджали.

    — Що далі?

    — Чекаємо.

    Вона розгублено подивилась на Віктора, що склав кинджали та подивився на неї.

    — Чекаємо? Ми не будемо полювати на чорну вдову?

    — Так, тут є й інші. Нехай вони це роблять. Я припускаю, що вона надзвичайно отруйна і я не хочу туди лізти непідготовленим.

    — Тоді ми сидимо і чекаємо?

    В надії запитала вона дивлячись на нього благальними очима.

    — Хоча це виглядає непоганим варіантом. Ми не можемо втратити такий особливий шанс. Ми неспішно підемо до кінця і добре потренуємось.

    Віктор з посмішкою піднявся та простягнув їй руку. Вона відчула тремтіння по своїй спині. і боязко прийняла її. Наступні кілька годин пройшли в постійному циклі ударів, випадів та блокування. Спочатку страх брав гору над нею, але коли кількість вбитих нею павуків перейшла з двозначних чисел на тризначне та чотиризначне, страх відступав сам собою.

    — Ось так і має бути. Ти тепер добре справляєшся!

    Хоча в неї міг розвитись і інший страх. Віктор радісно плескав у долоні позаду неї, і витирав уявну сльозу. Хоча він не дійшов до рівня Гільди, за своє довге життя він встиг перебрати багато ролей і міг без проблем дати кілька вказівок. Одночасно підчищаючи кінці та допомагаючи, коли особливо важко.

    "Тепер її можна назвати більш менш вправним воїном"

    Він відвів свої очі та вкотре намагався сконцентрувати свою увагу, але нічого не вийшло, міазми товстим покривалом закривали все небо і той дивовижний артефакт, що освітлював підземелля.

    "Ну, що ж продовжимо, нам потрібно багато чого зробити."

    Віктор видихнув і дав сигнал Алекс, їх перерва закінчена і вони повинні йти далі. За кілька годин вони почали зустрічати все менше павуків, але дівчина вже була морально і фізично вижата як лимон і шукаючи безпечне місце вони знайшли якісь руїни, і дивні мітки на стінах тунелів.

    — Обережно.

    Віктор обережно підійшов до воріт, порізаних численними ударами та стін з неземного чорного каменю, що потріскались від ударів і часу.

    "Дивовижно, що ж це таке? Я рідко коли бачив подібні руїни що ж тут могло статись."

    Як і вказано здебільшого підземелля це мандрівні фрагменти іншого світу, що прийшли в наш і були запечатані. Але іноді це може бути в'язниця, яку запечатали та вигнали зі світу. Підземелля гоблінів чудовий приклад, вигнане військо з генералом, Бар'єр міг заточити їх у тунелях, а група магів вигнала їх зі світу., або вони останній фрагмент одного з численних мертвих світів.

    "Але що саме тут?"

    Віктор ледь трохи причинив ворота, щоб швидко від них відійти. Та приготуватись до бою, Алекс, обережно підняла спис та очікувала. За кілька хвилин ворота відчинила босонога дівчина її одяг складався з якось поєднаних фрагментів павуків, що закривали життєво важливі частини тіла, а довге майже біле волосся пов'язане у хвіст.

    "В мене погане передчуття."

    Вже наступної миті він відчув дивну ненависть з її боку та обережно готувався до битви.

    "Чи міг я бачити її раніше? І що в неї з обличчям?"

    Він згадав кілька слів і шоковано дивився на її порізане обличчя та пов'язку на одному з очей.

    — Вона ворог? Це вона чорна вдова?

    — Не знаю, але будь готовий. Звідки ти це взагалі взяв, чорна вдова це очевидно павук.

    Побачивши його шок дівчина посміхнулась і діставши зі спини саморобний спис кинулась на нього. Віктор активував навичку, а Алекс стала перед ним.

    [Ім'я Альфа/Луїза фон Ріхтер

    Рівень 0

    Статус Блокування родоводу (ослаблено родовід заблоковано на 90%)

    Клас Воїн Крові

    Повноваження 3

    Сила 65/650

    Розум 60/600

    Спритність 77/770

    Удача 9/31

    Краса 12/40

    Ордер 10

    Навички

    Самозцілення S

    Кривава Асиміляція S

    Кривавий меч S

    Вцілілий S

    Тіньовий клон A

    Мистецтво списа A

    Мистецтво меча A

    Мистецтво лука A

    Мистецтво посоха A

    Мистецтво кинджала B

    Удар Гігантської Гірської Долоні B

    Швидкий крок B

    Базове Зачарування C

    Стійкість до отрути C

    Стійкість до паралічу C

    Стійкість до вогню D

    Стійкість до миттєвої смерті D

    Розширені почуття E

    Вовчий крик E

    Бронзова шкіра E

    Базова Металургія F

    Базове приготування ліків F

    Статус долі A+]

    — Якого біса?! Алекс Тікай вона тобі не під ...

    Він не встиг закінчити слова як Алекса вже змело і вона летіла прямо у стіну, що й обвалилась на неї.

    "В біса, вона нащадок, так просто не помре, на відміну від мене."

    Віктор пригнув у сторону та уважно роздивлявся свого опонента Активувавши навичку він зробив пів кроку у сторону, І уважно шукав слабкі місця у своєму опоненті.

    " Вона занадто сильна, і доволі досвідчена, я майже не бачу слабких місць. Я повинен викрутитись."

    Він знав, що вона сильніша, і що в нього мало шансів у прямому бою. Тому відступивши на кілька кроків назад він заговорив.

    — Я Віктор фон...

    — Вайзе, я добре запам'ятала це кляте фіолетове волосся.

    Він відійшов від ще одного удару і сплюнув на землю. Він відчував нескінченну ненависть у її чіткому та чистому голосі. А вона насмішкувато дивилась очевидно виміряючи його здібності.

    — Ти права, Альфа, вірно? Бета та решта дівчат багато говорили про тебе. Я допоміг їм вибратись, може поговоримо?

    Віктор заховався у тінях та дістав свій кинджал. Вона зробила кілька ударів списом по землі.

    — Дай здогадаюсь, ти "Врятував" їх зробивши своїми рабами?

    Віктор промовчав очікуючи на шанс, і перевіряючи оточення попри великий шум жоден павук досі не з'явився.

    — Скажи мені скільки ти за них заплатив?

    ЇЇ шкіра змінила свій колір і вона також роззирнулась по сторонах з посмішкою.

    — Це був їх вибір. Тітус припустився помилки та порушив сімейні правила, його відправили на покарання до бабусі.

    Він помітив кілька лазівок, але міг без проблем бачив, що це очевидні пастки.

    — Їх, вибір? Ти їх обдурив! І що зайнявши його місце, що далі будеш мені погрожувати їх життями?

    Вона плюнула Віктору під ноги та зробила ще кілька ударів списом і знову кинулась на нього, змушуючи його вилаятись про себе і знову змінити позиції.

    — Ні, я маю позицію набагато крашу. Ні, я гарний хлопець збираюсь відправити їх до школи наступного року, і зробити разом багато гарних спогадів. Як сім'я...

    — В тебе не буде шансу!

    Вона кинулась на нього, удар її саморобним списом мав нанизати Віктора, але ілюзія розсипалась, насміхаючись з неї. Вона у паніці роззирнулась, щоб помітити Віктора, що з'явився нізвідки та ударив її кілька разів. Але він не відчув жодного опору.

    " Я у лайні, це клон! Де вона?"

    Віктор роззирнувся і помітив дівчину, що вийшла з-за відкритих воріт та кинула у нього списа, він ледь його уникнув, щоб ледь не втрапити під інший її удар, що залишив неглибокий поріз на його обличчі.

    "Клята дівка!"

    Він відступив та знову зник з очей, а вона зробила кілька ударів списом. І посміхнулась схопивши, щось з-за спини та кинула у його бік одразу після списа. Віктор ухиляючись від списа втрапив у сітку, що була досі липка і без проблем скувала його рухи. Альфа ударила його і відкинула до стіни.

    "Я в лайні. Треба щось робити."

    Віктор обережно дістав ще один кинджал, та спробував порізати сіть. дівчина схопила його за плечі, та ударила об стіну надійно закріпляючи його і грайливо провела рукою по його обличчю.

    — Що я повинна зробити з тобою, маленький Вікторе? Може мені потрібно дати відчути тобі те, що відчула я?

    Вона посміхнулась, а шрами на обличчі зробили її більш лячною. Віктор не подавав ознак паніки та уважно дивився на неї.

    — Як ти мене знайшла?

    — Секрет.

    — Ти використовувала удари списом, щоб знайти аномалію? Щось на рахунок ехолокації?

    Коли він помітив, що Альфа застигла він кивнув головою сам до себе.

    "Щось з нею не так, стільки навичок і божевільна статистика, вміння і знання які ніколи не зміг би засвоїти аматор. Що з нею в біса не так?"

    Але його роздуми перервав її удар, вона схопила його за обличчя і шиплячи заговорила.

    — Ти в нас розумненький хлопчик. Може я повинна дати тобі відчути. що відчула я? Твій любий братець зґвалтував мене, порізав обличчя, а потім дав розважитись зі мною своїм людям. А потім цей виродок перерізав моє горло та кинув у розщелину. Я дуже добре це пам'ятаю, бо згадую події того клятого дня кожної ночі. Я обов'язково помщусь!

    Віктор особливо не слухав її монолог, підрізаючи нитку за ниткою. та намагаючись розірвати їх силою. Коли вона закричала він роздратовано нахилив голову.

    — Ти, що не боїшся, що сюди збіжаться павуки?

    — Це безпечна зона. Бачиш он ті позначки, вони ніколи не заходять за них.

    Віктор цокнув язиком і подивився на уламки, Алекс досі лежала у відключці, а надії на павуків не було.

    — Може ти хочеш поїсти? Ти зі слів дівчат ти провела тут десь пів року. Хочеш щось смачненьке?

    — Ой так! Уявляєш у цих павуків так мало частин які можна з'їсти, Тому я дуже рада, що ти прийшов до мене. Будеш моїм гостем на м'ясному обіді. Я ніколи раніше не їла чоловіків, ти повинен співпрацювати.

    Віктор здригнувся, але відчував, що павутина скоро не буде перешкодою і підготував шумову гранату

    — Я не смачний повір мені на слово.

    — А я чула інше, якщо з'їсти фон Вайзе з повним родоводом можна продовжити своє життя. Це здається пов'язано з вашим родоводом старшого дракона. А ти в нас повний родовід, он яка чисто фіолетова кров.

    Віктор шоковано на неї подивився і мурашки пробігли по його спині.

    "Це таємниця про яку мало хто знає у сім'ї! Звідки вона знає?"

    Вона підійшла до нього.

    — А тепер перевіримо смак.

    Альфа облизала його шоку, злизуючи струмочок крові та язиком збираючи кров прямо в рані. наступної миті вона насолоджуючись проковтнула і її обличчя відновлювалось з нелюдською силою відкриваючи її справжню красу. Тим часом Віктор кліпав очима і чіпав себе вільною рукою, щоб переконатись чи не сон це, але сповіщення змусило його сміятись наче божевільного.

    [Виявлено ритуал крові.

    Хочете зареєструвати нового кривавого раба?

    Так/Ні]

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.