Зміст
  • Розділ 01 : Повернення
  • Розділ 02 : Сніданок
  • Розділ 03 : Подорож
  • Розділ 04 : Дівчина
  • Розділ 05 : Розмова
  • Розділ 06 : Церемонія
  • Розділ 07 : Результати
  • Розділ 08 : Оцінювання
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода
  • Розділ 11 : Подорож до міста.
  • Розділ 12 : Прибуття.
  • Розділ 13 : Маєток і його мешканці
  • Розділ 14 : Близнюки
  • Розділ 15 : Ткач Долі.
  • Розділ 16 : Ранкова рутина
  • Розділ 17 : Розмова в машині
  • Розділ 18 : Проблема
  • Розділ 19 : Кліше
  • Розділ 20 : Арія
  • Розділ 21 : Тільки одна.
  • Розділ 22 : Фіолетовий
  • Розділ 23 : Закупи
  • Розділ 24 : День народження
  • Розділ 25 : Біда
  • Розділ 26 : Нічні справи
  • Розділ 27 : До гори.
  • Розділ 28 : Посеред Лісу
  • Розділ 29 : Підземелля
  • Розділ 30 : Зла отрута для чоловіків
  • Розділ 31 : Маргарет
  • Розділ 32 : Угода
  • Розділ 33 : Прискорений курс
  • Розділ 34 : Лікування?
  • Розділ 35 : Бос
  • Розділ 36 : Результати
  • Розділ 37 : Арешт
  • Розділ 38 : Барон
  • Розділ 39 : Дільниця
  • Розділ 40 : Алекс
  • Розділ 41 : Стіл перевернули
  • Розділ 42 : Велике пограбування
  • Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні
  • Розділ 44 : Лігво Коханців
  • Розділ 45 : Велика гра
  • Розділ 46 : Дівчата
  • Розділ 47 : Пірнання
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.
  • Розділ 49 : Душевна розмова
  • Розділ 50 : Напад
  • Розділ 51 : Доля
  • Розділ 52 : Ще Один
  • Розділ 53 : Віві
  • Розділ 54 : Чорна вдова
  • Розділ 55 : Вечеря в дома
  • Розділ 56 : Думки під покровом ночі
  • Розділ 57 : Хлопець
  • Розділ 58 : Відголоски минулого
  • Розділ 59 : Зустріч в Автосалоні
  • Розділ 60 : Сестра
  • Розділ 61 : Те, що сталось після
  • Розділ 62 : Вечірка
  • Розділ 63 : Міра
  • Розділ 64 : Пізня вечеря
  • Розділ 65 : На острів
  • Розділ 66 : Зоя
  • Розділ 67 : Переговори
  • Розділ 68 : Зала Вбивць
  • Розділ 69 : Бордель
  • Розділ 70 : Насищений Ранок
  • Розділ 71 : Лара
  • Розділ 72 : Інцедент на церемонії.
  • Розділ 73 : Зізнання
  • Розділ 74 : Сховище
  • Розділ 75 : Безлад
  • Розділ 76 : Сотня Красунь
  • Розділ 122 : Тест на родоводи
  • Розділ 123 : Ще одна собака?
  • Розділ 124 : Флірт
  • Розділ 125 : Отримали пташенят
  • Розділ 126 : Смертельний вибір
  • Пояснення.
  • Розділ 52 : Ще Один

    Віктор вже деякий час хмуро дивися у стелю. Альфа тримала його голову на колінах, в надії, що він скаже їй більше подробиць, але він стійко мовчав.

    "Що в біса робити?!"

    Він не витримав та схопився за волосся, він навіть не міг уявити, що втрапить у таку халепу. Він узяв іграшку нащадка ще до того як той увійшов в магазин і тепер збирається пронести її на касу повз нього.

    "Може мені просто відступити?"

    Віктор подивився на Альфу, а потім згадав, що вона збиралась з ним зробити та ту божевільну кількість монет на її рахунку.

    "Це не варіант. Треба думати ще."

    Він заспокоївся і знову приліг на коліна розгубленій дівчині. Він підвів свої очі на неї, і гірко посміхнувся.

    — Як багато ти знаєш про долю?

    — Моя сім'я вела дослідження, але багато чого ще залишається незрозумілим. Але ми знаємо, що кожен, хто намагався дізнатись свою долю довго не живе. Тобі потрібно бути обережним.

    Віктор посміхнувся дивній ніжності у її голосі та кивнув, щоб наступної кинути здивований погляд на неї.

    — Ти що почала за мене переживати? Я приємно вражений.

    — Хто за тебе переживає?! Я турбуюсь про те, щоб вижити, бо тепер я твоя рабиня.

    Альфа червоніючи прокричала і відвернула голову, а Віктор посміхнувся граючи з її волоссям.

    "Так, ще нічого не втрачено."

    Він встав і обтрусився, а дівчина швидко відійшла на кілька кроків і продовжували дивитись куди завгодно, але не на нього.

    — Ти бачила тут ще когось окрім мене та Алекса?

    — До чого це? Ти повинен знати, що ви перші кого я побачила живими за останні пів року. Там у гніздах лежало кілька трупів, мабуть, колишні ділові партнери Тітуса.

    Альфа була розгублена коли Віктор поставив таке запитання і на решті подивилась на нього.

    "Він прийшов сюди нещодавно, можливо трохи раніше за Тома, але приблизно у той час. Вона в нас дівчина у біді, якій він допоможе спочатку вибратись, а потім відновити сім'ю, або щось подібне."

    Він засміявся картина ставала на свої місця.

    "Вона не має жодного відношення до Тома, І доля веде його якомога далі від неї."

    Віктор сконцентрувався і відчув, що Том віддаляється. та посміхнувся

    " Він як комп'ютерний вірус відкрив ворота мені, Доля міняється."

    Він відчув на мить як деякі нитки натягувались до межі та потроху почали рватись.

    "Тепер все залежить від того, що саме тут станеться. Альфа ключ до його долі, і він так просто не відв'яжеться. Тепер треба розібратись хто ж це, і як не зробити з нього нового ворога."

    Віктор подивився на Альфу, що уважно за ним спостерігала.

    — Зрозуміло, а які чоловіки тобі подобаються?

    Дівчина широко відкрила очі від несподіваного питання, але швидко прийшла до тями та червоніючи відвернулась.

    — Я не буду на це відповідати.

    — Ти не розумієш це дуже важливо....

    Але він не встиг завершити своїх слів, як з зали де була, Алекс роздався крик і стіни храму затремтіли зсипаючи на них багаторічний пил.

    "Її навіть на кілька хвилин залишити не можна."

    Віктор схопив Альфу за руку і побіг до сусідньої зали. Де Алекс, стояла зі списом у руках і з острахом дивилась на стіну яка відкрила таємний прохід.

    — Що тут трапилось?

    — Я. Я. Я помітив у фонтанчику павука і вдарив з усіх сил, а потім все затрусилось і ось.

    Вона вказала на прохід. Він кивнув і зацікавлено роздивлявся його, раз у раз кидаючи погляд на дівчину, що зараз стояла у мокрій сорочці зі списом у руках.

    — І ти смієш називати себе чоловіком?

    Альфа зневажливо сплюнула і зацікавлено підійшла до проходу. Алекс, опустила голову.

    — Це не має значення. Алексе, приведи себе до ладу і будь на варті. Я з Альфою піду роздивлюсь.

    Дівчина кивнула, і дещо розслабившись нарешті помітила як вона вдягнута і червоніючи почала швиденько одягати решту речей. Вона відчула, що він наче турбується про неї. Зовсім не розуміючи, що він не завершив свою розмову і дещо боявся, що вона зробить більше проблем.

    "Що там у її голові?"

    Віктор краєм ока помітив замріяну дівчину позаду і відчуваючи, що мурашки пробігли по спині вирішив поспішити. Він дістав ліхтарик і кинув Альфі ще один. Світло відкрило ту саму фреску, що і в головному залі, але доволі швидко він зрозумів, що це було продовження.

    — Це має відношення до моєї долі?

    — Так, і доволі вагоме, але я не можу тобі все розповісти інакше постраждаю від наслідків.

    Альфа розуміючи кивнула й обережно пішла далі, поки він роздивлявся фрески. На них битва з потворою зайшла у глухий кут і ціною великих жертв монстра було заточено. Він оглянув коридор у пошуку наступної частини, щоб помітити як світло ліхтарика дівчини вловило химерно переплетені лінії на підлозі невеликої зали.

    — Стій, тут щось є.

    Віктор спустився на перед останню сходинку і почав перевіряти все за допомогою своєї навички, шукаючи, хоч щось небезпечне, та десь за хвилину полегшено видихнув.

    — Ходімо тут чисто.

    Але варто було йому ступити крок на підлогу, як деякі з ліній засвітились розбігаючись по стінах і відкриваючи нові та старі фрески, рунічні письмена були в набагато кращій якості та він міг спокійно їх прочитати. Дівчина подивилась на постамент де був ввіткнутий у землю химерний спис та тіара, що висіла на ньому.

    — Чи може це бути нагорода?

    — Ні, жодного шансу, ти ж знаєш, що таке підземелля?

    Альфа насупилась і згадуючи, що знала кивнула.

    — Якщо вірити дослідженням моєї сім'ї, це захисні заходи які вживає світ, щоб позбутись загарбників.

    — Чого та очікувалось від фон Ріхтер. Взірцева відповідь.

    Віктор поплескав у долоні, від чого вона хотіла дещо підняти носа до гори.

    — Але все трохи не так. Загарбники це мізерна частина з усіх підземель. Решта це фрагменти світу, та сильні істоти, що якось потрапили у наш світ. Як астероїди безмежного космосу вони летять сюди та більшість згорає, поки що. А решті вдається уціліти, і світ, щоб безпечно їх перетравити створює підземелля.

    Альфа насупилась, і з підозрою подивилась на нього. Хоча вона не сумнівалась у дослідженнях своєї сім'ї його слова доповнювали картину та пояснювали багато не зрозумілих питань.

    — Звідки ти...

    Та вона не встигла договорити коли Віктор вимкнув ліхтарик та підійшов до стіни з фрескою, де обережно провів по рунах рукою.

    — Це підземелля в'язниця. Бачиш ці фрески? Тут записана історія боротьби з демоном Арахною. Її запечатали тут і храм був побудований як завершення печатки та її підсилення.

    — Тоді це каталізатори печатки?

    — Так, саме так.

    Він кивнув шукаючи, на фресках сліди чи, хоч якісь свідчення того, що сталось далі. Але не було нічого, що могло на це вказати.

    "Мабуть, печатка слабшала, і вони посилили її формацією. І не бажаючи повторення минулої битви. Вони вирішили вигнати фрагмент світу."

    Віктор задоволений теорією подивився на спис та тіару оцінюючи їх.

    [Спис вбивці Арахни (S)

    Критичні пошкодження проти істот комашиного родоводу}

    "Цього варто було очікувати від підземелля з павуками."

    [Тіара Хораса (S)

    Маскує ціль. Залежно від повноважень.

    Поточний власник відсутній

    Вибране маскування "Мертвий"

    Доступні інші варіанти.

    Вимкнути/Смертний/Міфічний/Мертвий/створити власний (6/10)]

    "А це вже дійсно щось. Це був її ключ на свободу якби не я."

    Він обережно підійшов і погладив спис, і відчуваючи потік здивовано подивився на химерні лінії підлоги.

    — Спис призначений для вбивства Арахни демона з фресок, а Тіара має ефект маскування. Вони частина масиву храму, що відлякує павуків від нього і цей масив доволі особливий.

    Віктор дістав телефон і почав захоплено знімати масив на камеру намагаючись записати кожен його фрагмент.

    — Якщо тут є зброя проти Арахни чи не є вона фінальним босом? І доволі сильним?

    Вона вказала на фрески на стінах, де багато воїнів зібрались, щоб принести свої життя для того, щоб заточити її.

    — Дурня. Тут немає живих істот яких вона могла б з'їсти. І система визначила підземелля як ранг E. Тому вона повинна бути доволі ослаблена. І ти взагалі читала кого треба перемогти?

    Віктор підійшов та розтягнув її щічки. Воне не пручалась, лише дивно на нього дивилась. Він розвернувся до списа прописуючи їй лункий удар по дупці.

    — Тут непогана акустика. Альфа, я хочу, щоб ти пішла на гору. Я збираюсь вимкнути масив та забрати ці речі.

    Вона кивнула та не сказавши ні слова пішла на гору.

    "Альфа ти граєш занадто яскраво. І я чудово розумію, на що ти розраховуєш."

    Він знав, що навіть якщо їх долі з'єднались ніхто і ніколи так кардинально не зміниться. Тим паче Альфа яка до глибини душі ненавиділа чоловіків, яка пережила знущання Тітуса.

    "Я підіграю, але я дуже хочу побачити твоє обличчя у той момент."

    Він диявольськи посміхнувся, ця дівчина не була дурною і чудово розуміла, що кожна навичка рабства має фатальний мінус. І якщо повноваження раба перевищать повноваження пана, печатку можна зламати. І на це як фон Ріхтер вона і розраховує, оскільки їй потрібно просто збільшити рівень, щоб отримати більшу владу.

    — Удачі, Альфа удачі.

    Він ледь чутно проговорив і посміхаючись підійшов до списа. Він обережно обхопив його руками, та почав діставати, химерні малюнки на підлозі почали горіти з більшою силою. І з кожним міліметром коли лезо вилазило з постаменту вони світились ще яскравіше, І ось світло стало сліпуче яскравим, щоб наступної миті все кануло у темряву.

    — В тебе все добре?!

    — Так не турбуйся, і йди до Алекса!

    — Добре. Як скажеш.

    Віктор у цілковитій темряві не міг орієнтуватись, але посміхався відчуваючи у своїх руках спис та тіару. І в цей самий момент на кілька секунд його зір знову змінився, спис був обвитий міцною золотистою ниткою, що вела на гору.

    "Ні, не може бути! Він що вже тут?!"

    Заховавши Тіару у сховище він тримаючи спис як провідник пішов шляхом який вказала нитка. Використовуючи свою навичку маскування та темряву проходу він піднявся на вершину, де Альфа та Алекс насторожено стояли на вході, перед ними був хлопчик якому на вигляд було десь дванадцять років.

    "Це він. Це точно він."

    Віктор активував свою навичку та почав дивитись очима Альфи, яка була дивним чином збуджена коли дивилась на хлопчика. Й активувавши через неї свою навичку оцінки

    [Ім'я Себастіан Срібний

    Рівень 51

    Статус Сповільнене старіння (побічний ефект Вічного Бойового мистецтва)

    Клас Бойовий Маг

    Повноваження 6

    Сила 65

    Розум 90

    Спритність 80

    Удача 35

    Краса 40

    Ордер 19

    Навички

    Слабке творіння Магії S+

    Захист вічного Тіла S+

    Куля Полум'я A

    Полум'яний Вихор A

    Стійкість до вогню A

    Куля води B

    Мистецтво списа B

    Мистецтво посоха B

    Мистецтво кинджала B

    Удар Гігантської Гірської Долоні B

    Стійкість до Паралічу B

    стійкість до Отрути B

    Чарівність C

    Швидкі кроки D

    Освітлення D

    Статус долі S+ Героїчна (Нащадок)]

    "Хаха, ідіотизм. Я йому не суперник. І що не так з Альфою, вона що закохалась у нього?"

    Він схопився за волосся і тримаючи спис подивився у темряву. В його голові один за одним розсипались плани, і у пошуках можливостей він поглянув у сховище, й помітив невеликий флакон.

    "Брате, я справді не очікував, що ти мені допоможеш у цій ситуації."

    Він схопив флакон і вилив весь його вміст на спис. Дивна рідина потекла по химерному спису і покриваючи його повністю. І щоб вберегти себе Віктор одяг рукавички та активував навичку маскування хитро посміхаючись.

    — Алексе, подивись, що я знайшла!

    Він підбіг до зали та схвильованим дівочим голосом проговорив обхоплюючи за шию бідолашну розгублену дівчину.

    — Ах, а що це за милий хлопчик?

    Він вже не був чоловіком. Віктор виступав у ролі красивої дівчини, що мала десь п'ятдесят відсотків за шкалою Лілі. Це була відома кінозірка. Даруючи йому чарівну посмішку, але не доторкаючись запитав він і кинув швидкий погляд на повністю шоковану і розгублену Альфу.

    "Вибач, Альфа, але я повинен вкрасти твого чоловіка. Це єдина можливість для нас залишитись разом."

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.