Зміст
  • Розділ 01 : Повернення
  • Розділ 02 : Сніданок
  • Розділ 03 : Подорож
  • Розділ 04 : Дівчина
  • Розділ 05 : Розмова
  • Розділ 06 : Церемонія
  • Розділ 07 : Результати
  • Розділ 08 : Оцінювання
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода
  • Розділ 11 : Подорож до міста.
  • Розділ 12 : Прибуття.
  • Розділ 13 : Маєток і його мешканці
  • Розділ 14 : Близнюки
  • Розділ 15 : Ткач Долі.
  • Розділ 16 : Ранкова рутина
  • Розділ 17 : Розмова в машині
  • Розділ 18 : Проблема
  • Розділ 19 : Кліше
  • Розділ 20 : Арія
  • Розділ 21 : Тільки одна.
  • Розділ 22 : Фіолетовий
  • Розділ 23 : Закупи
  • Розділ 24 : День народження
  • Розділ 25 : Біда
  • Розділ 26 : Нічні справи
  • Розділ 27 : До гори.
  • Розділ 28 : Посеред Лісу
  • Розділ 29 : Підземелля
  • Розділ 30 : Зла отрута для чоловіків
  • Розділ 31 : Маргарет
  • Розділ 32 : Угода
  • Розділ 33 : Прискорений курс
  • Розділ 34 : Лікування?
  • Розділ 35 : Бос
  • Розділ 36 : Результати
  • Розділ 37 : Арешт
  • Розділ 38 : Барон
  • Розділ 39 : Дільниця
  • Розділ 40 : Алекс
  • Розділ 41 : Стіл перевернули
  • Розділ 42 : Велике пограбування
  • Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні
  • Розділ 44 : Лігво Коханців
  • Розділ 45 : Велика гра
  • Розділ 46 : Дівчата
  • Розділ 47 : Пірнання
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.
  • Розділ 49 : Душевна розмова
  • Розділ 50 : Напад
  • Розділ 51 : Доля
  • Розділ 52 : Ще Один
  • Розділ 53 : Віві
  • Розділ 54 : Чорна вдова
  • Розділ 55 : Вечеря в дома
  • Розділ 56 : Думки під покровом ночі
  • Розділ 57 : Хлопець
  • Розділ 58 : Відголоски минулого
  • Розділ 59 : Зустріч в Автосалоні
  • Розділ 60 : Сестра
  • Розділ 61 : Те, що сталось після
  • Розділ 62 : Вечірка
  • Розділ 63 : Міра
  • Розділ 64 : Пізня вечеря
  • Розділ 65 : На острів
  • Розділ 66 : Зоя
  • Розділ 67 : Переговори
  • Розділ 68 : Зала Вбивць
  • Розділ 69 : Бордель
  • Розділ 70 : Насищений Ранок
  • Розділ 71 : Лара
  • Розділ 72 : Інцедент на церемонії.
  • Розділ 73 : Зізнання
  • Розділ 74 : Сховище
  • Розділ 75 : Безлад
  • Розділ 76 : Сотня Красунь
  • Розділ 122 : Тест на родоводи
  • Розділ 123 : Ще одна собака?
  • Розділ 124 : Флірт
  • Розділ 125 : Отримали пташенят
  • Розділ 126 : Смертельний вибір
  • Пояснення.
  • Розділ 53 : Віві

    Себастіан, був вражений красою дівчини, що вийшла з проходу. Він ніколи раніше не бачив чогось подібного. Вона підійшла до нього, та нахилилась розкриваючи своє декольте

    — Скільки тобі років? Як тебе звати?

    А її голос наче мелодія скрипки, лився ефірним потоком у його вуха, поки вона обережно поправляла своє волосся.

    — З тобою все гаразд?

    — А, так. Так. Я Себастіан мені тринадцять років. Приємно познайомитись.

    Дещо сором'язливо сказав він, дивлячись на неї невинними очима.

    "Хехе, дівчата завжди ведуться на цей образ. Хотілось би побачити її яке обличчя вона зробить, якщо дізнається, що мені вже більше ніж 30.Хаха."

    Він обережно переступив з ноги на ногу, та відвернув обличчя, наче був дещо засоромлений. Раз у раз повертаючи, щоб подивитись, а вона хитро посміхалась.

    — Себастіан, це довго. Я буду звати тебе Себі. Я Віві, приємно познайомитись. Це мій пан Алекс, з секти Грому. А це Альфа, його перша служниця.

    Вона подивилась на здивованого Алекса, що в одну мить змінився зарозумілим хлопцем

    — Пане, не треба робити йому боляче, він просто дитина.

    — Ну якщо ти так просиш, то я не буду його вбивати.

    Він відповів та опустив свого списа. вже під розгубленим поглядом Альфи, що переводила погляд з Віві на Алекса і навпаки. Себастіан поки ніхто не бачив зміряв хлопця поглядом і зневажливо посміхнувся.

    "Ти та вбити мене? Не сміши. Моє мистецтво зцілить мене швидше ніж, твоя нікчемна техніка зможе завдати мені шкоди."

    Віві тим часом заплескала у долоні радіючи.

    — Дякую!

    — Свою вдячність ти доведеш мені іншим разом.

    Облизуючи свої губи промовив Алекс. А Дівчина дещо похмурніла.

    — Ти чув? Я помилував тебе лише цього разу. Але якщо ти мене ще раз налякаєш я тебе вб'ю без роздумів.

    Себастіан, був здивований його зухвалістю.

    "Що дозволяє йому так говорити?! Його секта всього лише якась сміттєва сила. Навіть я можу її знищити самостійно."

    Єдина причина, чого він чув про неї, це нудьга. Через яку він погортав звіти розвідки про світові сили.

    "Стоп, секта Грому повинна бути на іншому краю світу, що вони тут роблять?!"

    Він вже збирався їх запитати як заговорила Віві.

    — Хлопчик, ти ж гравець? А що ти тут робиш? Тебе сюди хтось кинув?

    — Так я гравець. Я був у подорожі Долиною Тіней, коли виявив дивну печеру. Я вирішив її перевірити, і так опинився тут.

    Себастіан відвів погляд від її очей, кожного разу коли він у них дивився. він ледь не тонув.

    "Що з нею? Вона наївна чи просто невинна, як вона може так спокійно розмовляти з кимось у підземеллі?"

    Він подивився за її спину і помітив, що Альфа, похмуро дивилась у спину дівчини. Поки Алекс чухав своє підборіддя наче намагався, щось згадати.

    — Ти такий дивовижний. Вірно, пане? Тобі ж було приблизно стільки ж років коли ти став гравцем.

    Той розгублено кивнув, а потім швидко похитав головою розгнівано дивлячись на хлопчину,

    — Так, так. Хлопче, тобі краще не брехати, я ніколи не чув про таке місце. Ми увійшли в невеликому ярі біля нашої секти.

    — Я не осмілився б брехати тобі! Я з маленької секти неподалік Нової Верти, там і знаходиться Долина Тіней. Це доволі відоме туристичне місце, я думав всі знають. Я чув, що підземелля можуть мати кілька входів, ось я і знайшов інший.

    Алекс кинув і розслабився поки Себастіан тихо кипів під своєю схвильованою маскою. Звичайно він не збирався казати їм правду.

    — Я чув, щось подібне, гаразд. Я повірю тобі.

    — Зачекай! Ти сказав, що ти з Нової Верти?! Але це ж на іншому краю світу!

    У їх розмову неочікувано втрутилась Віві, від чого на неї розгублено подивились інші.

    — Так, так. Це дуже чарівно, а що це за річ у твоїх руках?

    Себастіану, вже почала набридати її поведінка, але він був не проти, такі дівчата, теж мають певний шарм для нього.

    — ОЙ, точно. Я зовсім забула. Я знайшла це у глибині, там було намальовано як воїн перемагає цим дивного павука, це, мабуть, зброя, щоб перемогти боса.

    Коли Віві, передала списа Алесу, він скривився і намагався не торкатись зображень павуків злегка тремтячи.

    "Не вже він боїться павуків? Хаха."

    Він зробив як можна невинніше обличчя і подивився на нього.

    — А можна мені подивитись?

    — Але це дуже небезпечно, ти знаєш як ним користуватись?

    Поки Алекс наче роздивлявся списа, його запитала занепокоєна Віві.

    — Ах, це не проблема, мене навчили у моїй секті.

    — Ось і чудово, він твій. Мені не подобається його колір.

    Він зарозуміло кинув у хлопчика спис, та відійшов на кілька кроків. Витираючи власні руки. Себастіан дивився на нього зі вдячністю та зневагою, що заховалась у його очах.

    "Я хоч і не майстер, але можу сказати, що це дуже рідкісний предмет, і віддавати його просто так буде лише повний ідіот."

    Він обережно заховав його за спину та подивився на прохід.

    — А можна мені також роздивитись?

    — Так, немає жодних проблем.

    — Ми на тебе почекаємо!

    З посмішкою додала Віві, після того як Алекс зарозуміло сказав. Він пішов до проходу який досі закривала Альфа і кинув на неї швидкий погляд. На секунду він відчув, дивне відчуття, але вже наступної миті коли вона відвернула голову, наче перемкнули перемикач все зникло.

    "А вона теж гарненька, не така як Віві, але все ж Шкода, що в неї немає ока."

    Він не помітив як за його спиною в очах Віві загорівся дивний вогник. В невеликій залі була непроглядна темрява, але його це не турбувало. Вже наступної миті з його руки вилетіла маленька полум'яна кулька, що підлетіла до стелі зали та розгорілась з новою силою, відкриваючи його очам численні фрески.

    "Те що вона сказала може бути правдою, але невже у підземеллі такого рангу може бути таке чудовисько?"

    Він опустив очі на спис і раптом він помітив на підлозі іншу фреску, На ній старий коваль викував списа вкладаючи в нього свою душу. Коли спис був готовий старий коваль вручив його кремезному воїну, що кілька днів боровся з демоном.

    "Він недооцінив демона."

    Наступна фреска розкрила, як поранений воїн з останніх сил заманив демона у печеру, яку закрив великим каменем. Після чого з використовуючи своє життя як ціну запечатав її. і наче на підтвердження його мети там де колись був спис було зображення поваленого демона, якого повинен був проткнути спис.

    "Я не знаю хто ви, але спробую виконати вашу ціль."

    І наче у відповідь спис злегка затремтів. Себастіан кивнув та почав підійматись, а полум'яна куля вибухнула за його спиною, оплавляючи фрески. Коли він повернувся він помітив, що Алекс наче відновився і поводиться більш природно. Альфа вже зібрала речі та дивлячись на Віві кидала дивні погляди, сповнені презирства.

    — О, Себі! Ти не хочеш помандрувати з нами? Тут небезпечно ходити одному.

    Вона підійшла до нього, і він помітив на її обличчі червонуватий слід, і стурбовано подивився.

    — Це твій щасливий день. Я скажу тобі по секрету він до смерті боїться павуків. І ці гравюри його дуже налякали. Тому це твій спис. Якби не ти мені довелось би його носити, а я їх теж трішки боюсь.

    Він кивнув, але був більше стурбований слідом на її обличчі, і збирався простягнути до неї свою руку, але вона швидко відступила.

    — Це він зробив?

    — Це? Так, але я на це заслужила. Зрештою я всього лише друга покоївка і зовсім не маю таланту.

    Вона заговорила та похитала головою, наче це невелика проблема, але його голова, що вже деякий час охолола, почала знову кипіти.

    "Як, як він сміє підіймати свою мерзенну руку на таку тендітну дівчину?"

    Тим часом Алекс, у супроводі Альфи пішов до виходу з зали, граючись зі своїм золотим списом.

    — Віві, за мною. Ми йдемо. А ти хлопчик, якщо не хочеш залишитись сам йди за нами та не очікуй, що ми будемо на тебе чекати.

    Віві вибачливо кивнула та швидко побігла за ними, а він хмурячись пішов слідом. поповнивши запаси води. Та коли він побачив, як вони борються його інтуїція забила тривогу.

    "Тут щось не так. В них наче маска, але навіщо?"

    Під час усього їх бою коли Віві та Альфа бились кинджалами, поки Алекс тримався за їх спиною та бив списом. А шлях, вони наче йшли у саме пекло, збираючи на собі всіх ворогів підземелля та зачіпаючи кожну нитку.

    "Вони мають здібності. Особливо Альфа, вона набагато краща ніж можна було очікувати. Але з Віві не зрівняється."

    Альфа викликала в ньому суперечливі почуття надмірної близькості, та віддаленості через ті погляди які вона кидала на Віві.

    — Я голодний, ми робимо перерву.

    Алекс зупинився у відносно безпечній зоні та сів на стілець який несла на своїй спині Віві.

    "Він слабак. Як його можна порівнювати зі мною? Він другого якщо не першого рівня. Віві десь п'ятого чи може навіть шостого. А Альфа десь двадцять п'ятого, мабуть, вона охоронець. Цей хлопець повинен бути дуже важливим, для своєї секти."

    Він закрив свої очі та пригадав фрески у залі.

    "З павуками у них все добре, але бос, мабуть, вб'є їх за кілька ударів..."

    — Себі як ти? Все добре? Здається тобі немає чого їсти, не хочеш?

    Його думки перервала Віві, що давала йому один батончик.

    — Ах, ні все добре, дякую. Я маю свій пайок.

    Він зробив кілька ударів по стегну де висіла невелика торбинка.

    — Справді? Це добре.

    Вона щасливо посміхнулась та розкрила батончик, щоб його з'їсти.

    "Це була її частка, яка добра дівчина."

    Він посміхнувся дівчині, але раптом відчув, що природа кличе і він відійшов відносно недалеко від групи, але його здібності дозволили йому почути все, що відбувалось у групи.

    — Як ти смієш, пропонувати їжу цьому хлопцю?! Ти що забула слова, пана?

    — Але це ж була моя частка...

    Він почув як Альфа почала кричати на Віві, та лункий звук ляпаса. Як раптом у розмову втрутився Алекс

    — Я, занадто добре з тобою поводився, що ти забула як себе вести. Все, що ти маєш, належить мені, і ти, належиш мені.

    — Так, пане.

    Ще один удар пролунав по печері.

    — Енергійніше, ти сама прийняла ці умови коли благала мене врятувати твого батька. Чи ти забула?

    — Я ніколи не забуду милість пана.

    — Не смій плакати у присутності, пана.

    Пролунав ще один крик, і тихе схлипування луною роздавалось печерою. Себастіан вдарив з усіх сил рукою по стіні, від чого широкі тріщини павутинням розповзлись по ній.

    "Спокійніше, спокійніше. Ти повинен заспокоїтись. Ти ніяк їй зараз не допоможеш."

    Він добре знав, темну сторону цього світу, і знав, що він не може діяти імпульсивно. Якщо він не може допомогти їй одразу на виході.

    "Секта, мабуть, очікує їх на виході, і якщо повернеться лише Віві."

    Він не наважився продовжити думку. Що могли б зробити з дівчиною розлючені старійшини та учні секти.

    "Ти не повинен втручатись у справи інших, коли вийшов за межі секти. Світ небезпечний та повен пасток для героїв."

    Він згадав свого сумного наставника, що дивився вдалечінь коли казав ці слова йому.

    "Майстер, мабуть, пережив подібне. І поплатився."

    Він повернувся гучно крокуючи, щоб нарешті побачити, що Альфа вже стояла за спиною свого пана. А Віві поправляла свою брудну сукню та витирала обличчя і безтурботно посміхалась наче нічого і не було. Себастіан кинув вбивчий погляд на Алекса, на що той відповів зухвалою посмішкою.

    "Тобі торба, колись."

    Він поклявся у своєму серці. І коли вони продовжили шлях, щоб хоч трохи полегшити долю Віві, він вступив у битву, спалюючи павуків своїм вогнем та нанизуючи їх на свій спис.

    "Вони наче бояться його!"

    Шлях ставав важчим з кожним поворотом, і павуки ставали у рази сильніші з останніх сил боролись всі учасники й ось вони встали перед великим каменем та широким отвором який він повинен був закривати.

    "Ах, знову, Він справді не заслуговує бути її паном."

    Він посміхнувся коли Віві простягнула йому жменьку кристалів, що зібрала з павуків. Себастіан подивився на камінь та у темряву внизу.

    — Це, мабуть, кімната боса.

    Алекс нахмурився, і обережно дивився у темряву знизу, і коли Себастіан відвернувся подивився з посмішкою на Віві.

    "Що за трус."

    Він роздивлявся написи на стінах, та біля входу як побачив, що хтось пролетів повз нього.

    — Віві роздивись, що там і як.

    — Що ти робиш?!

    Він помітив посмішку Алекса і готовий до бою спис і обережно дивився на нього, готуючись до бою, але той мовчки стояв.

    — А? Що це, що це таке?! Допоможіть!

    Він кілька секунд пручався, але все ж вирішив розвернувшись він побіг до ями, очікуючи удару, але той лише посміхався.

    "У що він грає?!"

    І якраз у ту мить коли він збирався стрибнути у середину, спис смикнувся залишаючи на його щоці глибокий кривавий поріз не розуміючи, що сталось він подивився у низ, щоб помітити кілька розірваних павутин.

    "Якого біса?!"

    Він приземлився і коли він збирався вже покликати дівчину, як світло, зникло.

    — Камінь!

    Він скористався технікою і спробував відштовхнути камінь, але той засвітився золотистим світлом і відштовхнув його.

    — До біса! Ти в мене поплатишся!

    Раптом у його бік полетів камінь і він нарешті помітив чудовисько з фресок, що кидалось на нього.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.