Зміст
  • Розділ 01 : Повернення
  • Розділ 02 : Сніданок
  • Розділ 03 : Подорож
  • Розділ 04 : Дівчина
  • Розділ 05 : Розмова
  • Розділ 06 : Церемонія
  • Розділ 07 : Результати
  • Розділ 08 : Оцінювання
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода
  • Розділ 11 : Подорож до міста.
  • Розділ 12 : Прибуття.
  • Розділ 13 : Маєток і його мешканці
  • Розділ 14 : Близнюки
  • Розділ 15 : Ткач Долі.
  • Розділ 16 : Ранкова рутина
  • Розділ 17 : Розмова в машині
  • Розділ 18 : Проблема
  • Розділ 19 : Кліше
  • Розділ 20 : Арія
  • Розділ 21 : Тільки одна.
  • Розділ 22 : Фіолетовий
  • Розділ 23 : Закупи
  • Розділ 24 : День народження
  • Розділ 25 : Біда
  • Розділ 26 : Нічні справи
  • Розділ 27 : До гори.
  • Розділ 28 : Посеред Лісу
  • Розділ 29 : Підземелля
  • Розділ 30 : Зла отрута для чоловіків
  • Розділ 31 : Маргарет
  • Розділ 32 : Угода
  • Розділ 33 : Прискорений курс
  • Розділ 34 : Лікування?
  • Розділ 35 : Бос
  • Розділ 36 : Результати
  • Розділ 37 : Арешт
  • Розділ 38 : Барон
  • Розділ 39 : Дільниця
  • Розділ 40 : Алекс
  • Розділ 41 : Стіл перевернули
  • Розділ 42 : Велике пограбування
  • Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні
  • Розділ 44 : Лігво Коханців
  • Розділ 45 : Велика гра
  • Розділ 46 : Дівчата
  • Розділ 47 : Пірнання
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.
  • Розділ 49 : Душевна розмова
  • Розділ 50 : Напад
  • Розділ 51 : Доля
  • Розділ 52 : Ще Один
  • Розділ 53 : Віві
  • Розділ 54 : Чорна вдова
  • Розділ 55 : Вечеря в дома
  • Розділ 56 : Думки під покровом ночі
  • Розділ 57 : Хлопець
  • Розділ 58 : Відголоски минулого
  • Розділ 59 : Зустріч в Автосалоні
  • Розділ 60 : Сестра
  • Розділ 61 : Те, що сталось після
  • Розділ 62 : Вечірка
  • Розділ 63 : Міра
  • Розділ 64 : Пізня вечеря
  • Розділ 65 : На острів
  • Розділ 66 : Зоя
  • Розділ 67 : Переговори
  • Розділ 68 : Зала Вбивць
  • Розділ 69 : Бордель
  • Розділ 70 : Насищений Ранок
  • Розділ 71 : Лара
  • Розділ 72 : Інцедент на церемонії.
  • Розділ 73 : Зізнання
  • Розділ 74 : Сховище
  • Розділ 75 : Безлад
  • Розділ 76 : Сотня Красунь
  • Розділ 122 : Тест на родоводи
  • Розділ 123 : Ще одна собака?
  • Розділ 124 : Флірт
  • Розділ 125 : Отримали пташенят
  • Розділ 126 : Смертельний вибір
  • Пояснення.
  • Розділ 54 : Чорна вдова

    Альфа спостерігала як Алекс відпочивала біля фонтану у храмі. Зброя лежала на готові біля них, а ворота були міцно замкнені з іншої сторони. Вона підійшла до воріт, але наче вперлась у невидиму стіну і сили покинули її.

    — Віктор, щоб тебе біси побрали! Я тобі це обов'язково пригадаю.

    Вона повернулась до головної зали та сіла біля стіни та простягнувши ноги подивилась у стелю. Себастіан не виходив з її голови той милий хлопчик, що під кінець дивися на неї як на монстра. І цей погляд попри те, що вони були незнайомі врізався їй у душу та не виходив з голови разом і з відчуттям втрати чогось важливого.

    — Чи добре все у нього? Він здавався сильним. Лайно.

    Вона вдарила по стіні та відчула біль. Віктор забрав усі її сили поки вона залишалась у безпеці й пішов щось забрати. За деякий час Алекс повернувся та присів біля стіни напроти.

    — Ти ж не чоловік?

    — Про що ти? Я чоловік.

    Альфа глянула на каблучку яку поправляла нервова Алекс, а потім на її обличчя. Вона знала, що ця каблучка особлива річ яку викрали кілька десятиліть тому. Але особливості статі її цікавили найменше.

    — Он як. Ну гаразд. Чого ти за ним слідуєш, він же покидьок.

    — Я...

    Дівчина замовкла та подивилась на неї кілька секунд і швидко озирнувшись почала свою історію.

    — Он як все сталось. Це дійсно, щось.

    — Справді, тому я так вдячний йому.

    — Але це все одно не виправдання його діям як цей покидьок міг так поступити з таким милим хлопчиком?!

    Альфа крикнула покриваючи Віктора всіма прокльонами, що знала і закрила обличчя руками, Алекс наче намагалась про щось попередити, але швидко замовкла. Як раптом вона відчула чиєсь дихання над її вухом і почала шукати зброю.

    — Хто сказав, що ти можеш називати свого пана такими словами? Гадаю, ти дуже хочеш відвідати мого особливого покарання.

    Вона затремтіла і подивилась на нього.

    — Як давно ви тут?

    — Достатньо, щоб почути, що ти про мене думаєш.

    Алекс мовчки втиснулась у стіну, та замерзла на місці спостерігаючи за покаранням Альфи. Крики лунали округою маже годину, привертаючи увагу нечисленних павуків.

    Коли Віктор був задоволений він дістав стілець та сів посеред зали. Він обережно поставив поруч з собою невелику коробку та притис ногою. Після чого розслабившись подивився на дівчат.

    — Тепер поговоримо, про те, що сталось. Сідайте.

    — Так, пане.

    — Ні, дякую, я краще постою.

    Алекс швидко сіла перед ним, щоб ввібрати кожне його слово. Тоді як Альфа стояла на деякій відстані потираючи свою дупцю. Він подивився на неї та посміхнувся від чого дівчина здригнулась і відступила на крок, а він посміхаючись смикнув плечима.

    — А тепер серйозно. Себастіан займається Вічними Бойовими Мистецтвами. Гадаю ти знаєш, що це таке.

    Вона розширила очі та навіть забула про свою дупцю,

    — Ні, не може бути, це не...

    — Якщо я скажу, що він п'ятдесят першого рівня ти мені повіриш?

    В цей момент дівчата замерзли й розгублено подивились на нього.

    — Якого?

    — П'ятдесят першого.

    З посмішкою повторив Віктор, Алекс захиталась від страху, тоді як Альфа мовчки присіла та прикусивши великий палець, почала щось бурмотіти.

    — Якщо це справді так, це багато чого пояснює, він пройшов відродження тіла і тепер повільно старіє. Це справді пояснює його зрілість, та силу. Але як він сміє прикидатись невинним дванадцяти річним хлопчиком?!

    Вона вдарила по землі та з деяким розумінням подивилась на Віктора. Навіть не підозрюючи, що він зробив, щось набагато гірше.

    — Але де він міг навчитись? Знання про це мистецтво були втрачені під час падіння Секти Оселі Безсмертних. Він знайшов їх руїни?

    Віктор розгублено подивився на неї.

    "Про що ти в біса кажеш? Які руїни, вони цілі та готуються до бою."

    В його пам'яті з'явились численні поля бою, де Оселя Безсмертних доводила своє право на існування та місце під сонцем. І в них це вдалось поки величезна каменюка на велетенській швидкості не влетіла у їх секту, прямо під час весілля господаря секти.

    "Після цього. крихка рівновага була знову порушена. Але якщо справа доходить до нащадка, можливо це було чиїмось задумом. Світ завжди втрачає здоровий глузд коли справа доходить до них."

    Він похитав головою і подивився на Алекс, що не розуміла нічого з того, що вони сказали окрім великого рівня Себастіана.

    — Альфо, все може бути не так просто, як ти думаєш, але забудьмо про нього. Зрештою в його руках той спис. І він підкорить Арахну своїм списом.

    Віктор дивно посміхнувся від чого у дівчат з'явились якісь дивні думки, але вони швидко їх відкинули.

    — І так, він мав відношення до твоєї долі.

    Альфа широко розкрила очі та рота, але швидко кивнула головою. Доля це не та річ про яку потрібно говорити на очах в інших.Задоволений її поведінкою Віктор підійняв коробку.

    — Пане, що це?

    — Алексе, я розумію твою цікавість, але не просто якась річ.

    Він обережно підійняв кришку відкриваючи порожню пляшку з під води в якій сидів маленький чорна павучиха, що невдоволено перебирала лапками. Алекс як перелякана кішка пригнула якомога далі та підняла спис поки Альфа з цікавістю роздивлялась її.

    — І хто це?

    — Це останнє та найнебезпечніше творіння Арахни. Чорна Вдова, бос цього підземелля.

    Коли він помітив, що павучиха не намагається прокусити пляшку він полегшено видихнув. Та знову її оцінив.

    [Ворог

    Ім'я Чорна Вдова

    Сила 1

    Розум 10

    Спритність 90

    Удача 15

    Краса 13

    Навичка

    Отруйний укус S+++

    Отруйний туман S+

    Отруйний труп S+++

    Доля S+(Заблокована)]

    Альфа нахмурилась дивлячись на маленьку павучиху та подивилась на стіну.

    — Хіба босом не повинен був бути цей демон?

    — Спочатку так, але не після того, як вона створила цю маленьку сволоту. Вона вклала в неї всі свої сили та бажання даючи їй долю та мету знищити світ та все живе. Ти ж знаєш як обирається бос?

    Альфа похитала головою, поки Алекс з цікавістю слухала не опускаючи списа боячись, що Віктор впустить цю пляшку. Побачивши її поведінку він помахав пляшечкою, через, що павучиха ображено подивилась на нього, а в бідної дівчини ледь серце не вистрибнуло.

    — Бос це найнебезпечніша істота з усіх, що прийшли у наш світ і яка має долю на яку світ не може вільно впливати.

    — S Ранг.

    — Так, ти права. S Ранг.

    Дівчата нахмурились, але підсвідомо зробили крок назад.

    — Але тут, щось не так, S ранг, майже неможливо вбити, але босів постійно вбивають.

    — Бо підземелля відрізало їх від первісної долі. Бачиш з Алекс майже нічого серйозного не сталось.

    — До чого це?

    Альфа подивилась на Алекс, що розгублено переводила погляд між ними. Віктор посміхнувся й обережно поставив пляшку на підлогу й постукав, щоб привернути увагу милої чорної павучихи.

    "Це найнебезпечніша істота у світі."

    Віктор коли побачив Арахну був шокований і розгублений. Хоча демон був небезпечним вона очевидно втратила більшу частину своєї сили. І її доля була вже давно не S Ранг. І якби не доля він міг би й не помітити її.

    "Прийшов час прощатись."

    Він обережно дістав пляшку з дивною рожевою рідиною, від якої у дівчаток, щось в середині затремтіло.

    [Отрута, що роз'їдає душу.

    Ранг S+]

    Це одна з тих пляшок які він залишив, щоб вбирати міазми.

    — Що це?

    — Отрута. Дуже небезпечна отрута.

    Він обережно відкрив обидві пляшки та перелив рожеву рідину до чорної вдови. Вона дивилась як рожева рідина повільно стікає на неї, відрізаючи їй можливість втекти, І хоча вона не розуміла, що це, вона відчувала, це її смерть, Рожева рідина нарешті дісталась до її чорних лапок, і її розум почав меркнути, щось забирало усі сили. Рожева рідина покрила її повністю і вона заснула.

    "Вона не зникає. Хм, це через смерть душі? Ні, в неї була душа, це була жива істота."

    Він насупився, рідко коли в підземеллі до Розплати були живі істоти, що залишали тіло.

    "Що ж це добре, подивимось до чого це приведе."

    Він міцно закрив пляшку та поклав її у коробку перш ніж знову покласти у кільце зберігання.

    [Підземелля очищено.

    Воно закриється за годину]

    Альфа подивилась на повідомлення, а потім на Віктора, що присів назад на свій стілець, і спокійно віддихав.

    "Якби він не знайшов її..."

    Вона здригнулась коли спробувала уявити, що сталось би якщо він не знайшов її і як вони б роками прочищали підземелля, поки не знайшли цю маленьку павучиху. Вона похитала головою та серйозно подивилась на Віктора.

    — Якщо ти хочеш приховати вій родовід тобі треба зробити це зараз. Якщо мене викриють, то швидко заберуть і тебе заодно пов'яжуть, якщо не вб'ють одразу.

    — Я радий, що ти за мене так переживаєш. Але я вже це давно зробив ти повинна була відчути себе набагато слабшою. Я розблокую тебе коли буду поруч і зможу приховати тебе своєю навичкою. А також в мене є ця річ, але я поки що на неї маю інші плани.

    Альфа нахмурилась, але швидко похитала головою і пішла під стіну, щоб підготуватись до виходу.

    — Алексе, готуйся. твоє зростання буде болючим, бо ти отримаєш багато рівнів одразу і твоєму тілу потрібен буде час, щоб адаптуватись.

    — Ах, Альфа, ти вийдеш не в одному місці з нами. Тому заховайся поки ми тебе не знайдемо. Люди Барона повинні обшукувати розщелину, можеш убити їх, але зроби це по тихому, щоб мені не довелось тебе визволяти, але швидше за все підбирати твої рештки.

    — Барон, я вб'ю його.

    — Так. я розумію і допоможу тобі це зробити він дуже настирливий пішак.

    Альфа здивовано подивилась на нього, але швидко та радісно кивнула, поки Алекс морально готувалась.Віктор вийшов, щоб останнє подивитись на підземелля, його очі блиснули й він розвернувся назад до храму, де вихопив одну з голок, що носив у кільці. Він проколов палець та почав швидко і ледь не хаотично малювати дивне коло на підлозі храму.

    — Що ти робиш?

    — Коли це підземелля закриється, ти знаєш де воно з'явиться?

    — Хіба воно....

    Альфа швидко замовкла та почала бурмотіти.

    — Воно не з'явиться в розщелині, бо має кілька входів і вони на різних континентах...

    — Саме так, Він з'явиться в іншому місці та це масив крові. І хоча я поки не зможу його активувати, це приготування на майбутнє, щоб отримати тут справжні скарби.

    Алекс підійшла, щоб подивитись на масив, поки Альфа розгублено моргала,

    — Які ще скарби? Нагороди?

    — Ні нагороди там у кімнаті боса внизу, є щось дійсно вартісне. Подивись.

    — Ти про міазму?

    Дівчата подивились вгору куди вказав Віктор.

    — Це теж, це Міазми, що Роз'їдають Душу. за їх допомогою я створив цю річ. Це отрута душі.

    Альфа ахнула та відійшла на кілька кроків від пляшки якою так безтурботно помахав він.

    — Але не одними міазмами, хіба ви не відчуваєте, що тут щось не так? Це непогано так освітлене. Це не сонце, це ще один скарб, можливо цінний артефакт, або мінерал.

    — Не може бути!

    Дівчата шоковано подивились на небо намагаючись хоч, щось розгледіти, але швидко втратили надію, бо міазма була занадто густою. І подивились на Віктора, що вже заховав пляшку та закінчив масив.

    — Так, ми занадто, слабкі, щоб навіть дізнатись, що це.

    Він вийшов та підійшов ближче до дівчат, щоб задоволено захопити їх у свої обійми. Та перш ніж Альфа хоч щось сказала він посміхнувся.

    — Час вийшов, приготуйся.

    Віктор посміхнувся коли перевірив ситуацію з Себастіаном і полегшено видихнув, що цю річ на ньому не використали, його плани могли піти сракою.

    [Вітаємо підземелля зачищено.

    Розпочато процес присудження досвіду.

    Підземелля успішно злилось зі світом.]

    [Вбито Маленьких Павуків 25121/1000000

    2512 досвіду

    Вбито Середніх Павуків 1132/10000

    5660 досвіду

    Вбито Великих Павуків 43/1000

    8600 досвіду

    Вбито Величезних павуків 2/100

    10к досвіду

    Вбито Чорну вдову 1/1

    10к досвіду

    Внесок в розчищення 35%

    35к Досвіду

    Підземелля досліджено на 30%

    3к досвіду

    Загальний досвід 74772

    Збільшення рівня.

    12 рівень

    Ще 13228 тисяч до наступного рівня

    Сила +4

    Розум +6

    Спритність +4

    Удача +5

    Краса +2

    Ордер +3

    Навички збільшили рівень

    Оцінка Адміністратора, розкрито детальний статус долі.

    Торгівля Адміністратора, зменшено відкат

    Необмежене Маскування, може маскувати й смаки

    Кривава Печатка, збільшено кількість доступних рабів на 1

    Клас розвинувся, клубки долі розплутались.]

    Віктор здивовано кліпнув очима

    "Маскування смаку? Як це мені допоможе?"

    Та його увагу привернула Алекс, що почала кричати з усіх сил коли зрозуміла, що падає вниз на дно висохлої річки. ВІн навіть подумав, що втрапив у ще одне підземелля коли розмотав мотузку та обережно спустився вниз, але подивившись у гору він помітив те саме небо що і завжди.

    — А тепер до Альфи.

    Вона приземлилась трохи далі ніж можна було очікувати та вже вступила у бій з людьми Барона. І хоча їх позиції були набагато кращими вони поступались їй у підготовці, через, що хотіли викликати підмогу, але Віктор та Алекс не дали їм цього зробити. Дівчина була шокована своєю силою і перевіряла свої нові здібності.

    [Ім'я Алексіс Доннер

    Рівень 1

    Статус Раб Крові (S++)

    Клас Воїн Грому

    Повноваження 7

    Сила 165

    Розум 127

    Спритність 139

    Удача 37

    Краса 50

    Ордер 30

    Навички

    Мистецтво кулака грому (частина перша) A

    Мистецтво Списа A

    Мисливиць на павуків C

    Обладнання

    Кільце зміни статі (S)

    Жетон учня секти Грому (заблоковано)

    Статус Долі

    Доля S

    Напрямок Долі Страждання (змінюється)

    Прогноз Долі Невизначено, напрямок долі міняється.

    Загальний статус долі S+ Страждання (Темний нащадок)]

    Віктор задоволено кивнув.

    "Це цікаво. Ось що саме означає темний нащадок."

    ЇЇ сильна доля діяла проти неї, або так зробив світ. Хоча на це йому було наплювати. В його руці з'явилась доволі сильна карта, а на столі нова королева. Він похитав головою.

    "Ще не час, але скоро все стане на своє місце."

    Віктор підійшов до дівчат, та обійняв їх одночасно активуючи свою навичку і ховаючи себе та дівчат від очей інших та йдучи у тінь. Поки десь в далині було чутно звуки бою, що розгорявся з новою силою.

    "Том розійшовся не на жарт. Але це мені на руку, я зможу спокійно вибратись поки він там грається."

    За деякий час до закриття підземелля Том відчайдушно бився з Арахною. Цей величезний павук мав половину тіла людини, дещо спотвореного фрагментами павука, а решта тіла власне павук. Хоча том відчував деяку збочену пристрасть до людської частини, загальна картина була занадто відразлива для його смаку.

    — Кляті павучки.

    Том вкотре відстрибнув, щоб скинути з себе десятки маленьких павучків, що постійно з'являлись і намагались його з'їсти, і хоча вони не були отруйні, це не робило їх меншою проблемою.

    — Та коли ти помреш сволота!

    Він голосно вилаявся коли його меч знову застряг в нозі Арахни. І швидко відступаючи, щоб не втрапити у її павутину за одне з численних укриттів у печері.

    "Її панцир занадто міцний! Але вона вже не така жвава як раніше."

    Павучки, нарешті знайшли його і він перехопив меч міцніше знову вступив у бій. Кілька широких ударів, що забрали частину його сил спалили кілька десятків павучків, але на їх місце встали нові. Втрачаючи надію Том кинувся на Арахну, щоб знову відчути міцність її панцира. Та вона відчувала, щось дивне і відмахнувшись від нього подивилась у напрямку входу.

    [Система з радістю повідомляє, що до власника йде гравець, і найкращий варіант це сховатись, щоб відновити сили. ]

    Він кивнув та заховався за каменем, щоб спостерігати, як демон кинулась у сторону входу, де з'явився хлопчик.

    "Дитина? І це щаслива новина?! Він же загине! Я повинен допомогти."

    {Система не рекомендує робити поспішних висновків. Цей "хлопчик" дорослий чоловік, що в приблизно у два рази старший за власника, а спис у його руці має особливі властивості, що допоможуть йому перемогти Арахну}

    Том розгублено подивився на повідомлення, а потім на хлопчика, що кинувся у бій і на його подив тіснив демона, Та за кілька хвилин битви погіршив її стан з видимою швидкістю змітаючи орди павучки полум'яними заклинаннями.

    [Система помітила, щось особливе і спрогнозувала кілька варіантів яким може слідувати власник.

    Перший вступити в бій проти хлопчика та вбити його, щоб отримати спис Вбивці Арахни.

    Успіх ви отримаєте спис, але потрібно буде розібратись з Арахною після.

    Невдача, ти не помреш, але забажаєш.

    Другий вступити в бій та разом перемогти Арахну.

    Успіх ти отримаєш нагороду, та можливо вагомого союзника. Але ви забажаєте смерті після того, що станеться далі.

    Третій нічого не робіть, але запишіть усе що станеться. Дійте коли вони вимотають себе.

    Успіх ти отримаєш артефакти, та деякі гроші продавши запис.

    Невдача, ти не помреш, але забажаєш.

    Вибір за тобою]

    Том недовірливо подивися на повідомлення, але вирішив, що краще відступити, він був занадто втомлений, і погрози системи доволі вагомі, хоча він і не знає, що станеться.

    "Що ж може статись?"

    І ось поки він гадав битва вже майже дійшла до кінця, Арахна втратила кілька своїх ніг, а численні павучки, були спалені заклинанням яке він активував навколо себе. Та Раптом ситуація почала змінюватись хлопчик подивився на свою промежину і почав важко дихати ритмічно рухаючи тілом обпираючись на списа.

    "Що сталось? Що він робить?!"

    Коли полум'яне заклинання почало слабшати він зміг добре роздивитись дивні рухи хлопця, та дещо наляканий погляд Арахни. Вже наступної миті він відкнув списа та притис демона до підлоги.

    — Що він у біса збирається зробити. Ні це не може бути те саме. Вірно?

    Його погляд сам собою впав на маленького павучка, що також не розумів, що тут відбувається і що йому тепер робити, коли велика мати лежить, і не віддає наказів.

    [Схоже хлопчик потрапив під дію серйозного Афродизіаку. Це може бити чийсь план. Чого ти завмер? Швидше знімай, це шоу також має своїх прихильників, знав би ти на що люди готові піти заради грошей у підземеллі. А тепер подовжуй знімати, він стане новою зіркою.]

    Том міг поклястись, що відчуває зухвалу посмішку системи, але швидко вирішив підкоритись наказам.

    — Цей хлопець дійсно дорослий, такого списа немає в дітей.

    Павучок, що його слухав розгублено нахилив голову ніби шукаючи пояснення, але Том його проігнорував продовжуючи запис.

    — Можливо Віктору це буде цікаво?

    Та ось минуло кілька годин і образ Арахни був повністю зруйнований, хлопчик використовував все що міг та знав і вона вже деякий час у перервах благала смерті, хоча Том не міг знати, що вона говорила, але сенс був зрозумілий.

    — Чому він не міг просто її вбити, невже її справді потрібно було так сильно мучити?!

    Численні павучки наче схвально захитали головами, їм було дуже шкода їх велику матір, що зараз переживала це приниження. Раптом у його голові з'явилось повідомлення системи, що замокла деякий час тому.

    "Невдача, ти не помреш, але забажаєш."

    Він здригнувся, уявляючи, що могло б статись якби він був замість Арахни.

    — Так ось що вона мала на увазі. це дійсно страшно.

    Павучки нахилили голови, але швидко повернулись до спостереження, цей дивний чоловік, часто сам з собою спілкувався. Раптом Вони відчули сильний душевний біль і навіть Арахна подивилась у певному напрямку. Вона промовила кілька слів, а потім почала розсипатись на пил, як і сотні павучків навколо нього.

    — Дякую, що були поруч.

    Він подивився на павучків, що видавали якісь звуки розсипались швидче ніж велика мати через свій розмір тіла.

    [Підземелля очищено.

    Воно закриється за годину]

    — Невже він дійсно убив її таким чином, що за моторошний хлопець,

    Він спостерігав заховавшись в павутинні, яке було сплетено павучками. Але хлопчик, що нарешті помітив відсутність свого партнера впав на землю і щасливо заснув

    — І що мені робити?

    Він обережно підійшов дивлячись на спис та боячись, що хлопчик прокинеться та кинеться на нього.

    [Чи повинна система вас вчити, що потрібно робити? Хапай спис з нагородами та тікай, поки цей хлопець спить!]

    Том кивнув головою і схопивши спис побіг до кімнати нагород, розбираючи різні речі, та плануючи, що з ними буде робити. І десь за годину, він опинився на дні розщелини, а навколо стояло кілька чоловіків, що рились у старих кістках, і коли вони його помітили, почався бій.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.