Зміст
  • Розділ 01 : Повернення
  • Розділ 02 : Сніданок
  • Розділ 03 : Подорож
  • Розділ 04 : Дівчина
  • Розділ 05 : Розмова
  • Розділ 06 : Церемонія
  • Розділ 07 : Результати
  • Розділ 08 : Оцінювання
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода
  • Розділ 11 : Подорож до міста.
  • Розділ 12 : Прибуття.
  • Розділ 13 : Маєток і його мешканці
  • Розділ 14 : Близнюки
  • Розділ 15 : Ткач Долі.
  • Розділ 16 : Ранкова рутина
  • Розділ 17 : Розмова в машині
  • Розділ 18 : Проблема
  • Розділ 19 : Кліше
  • Розділ 20 : Арія
  • Розділ 21 : Тільки одна.
  • Розділ 22 : Фіолетовий
  • Розділ 23 : Закупи
  • Розділ 24 : День народження
  • Розділ 25 : Біда
  • Розділ 26 : Нічні справи
  • Розділ 27 : До гори.
  • Розділ 28 : Посеред Лісу
  • Розділ 29 : Підземелля
  • Розділ 30 : Зла отрута для чоловіків
  • Розділ 31 : Маргарет
  • Розділ 32 : Угода
  • Розділ 33 : Прискорений курс
  • Розділ 34 : Лікування?
  • Розділ 35 : Бос
  • Розділ 36 : Результати
  • Розділ 37 : Арешт
  • Розділ 38 : Барон
  • Розділ 39 : Дільниця
  • Розділ 40 : Алекс
  • Розділ 41 : Стіл перевернули
  • Розділ 42 : Велике пограбування
  • Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні
  • Розділ 44 : Лігво Коханців
  • Розділ 45 : Велика гра
  • Розділ 46 : Дівчата
  • Розділ 47 : Пірнання
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.
  • Розділ 49 : Душевна розмова
  • Розділ 50 : Напад
  • Розділ 51 : Доля
  • Розділ 52 : Ще Один
  • Розділ 53 : Віві
  • Розділ 54 : Чорна вдова
  • Розділ 55 : Вечеря в дома
  • Розділ 56 : Думки під покровом ночі
  • Розділ 57 : Хлопець
  • Розділ 58 : Відголоски минулого
  • Розділ 59 : Зустріч в Автосалоні
  • Розділ 60 : Сестра
  • Розділ 61 : Те, що сталось після
  • Розділ 62 : Вечірка
  • Розділ 63 : Міра
  • Розділ 64 : Пізня вечеря
  • Розділ 65 : На острів
  • Розділ 66 : Зоя
  • Розділ 67 : Переговори
  • Розділ 68 : Зала Вбивць
  • Розділ 69 : Бордель
  • Розділ 70 : Насищений Ранок
  • Розділ 71 : Лара
  • Розділ 72 : Інцедент на церемонії.
  • Розділ 73 : Зізнання
  • Розділ 74 : Сховище
  • Розділ 75 : Безлад
  • Розділ 76 : Сотня Красунь
  • Розділ 122 : Тест на родоводи
  • Розділ 123 : Ще одна собака?
  • Розділ 124 : Флірт
  • Розділ 125 : Отримали пташенят
  • Розділ 126 : Смертельний вибір
  • Пояснення.
  • Розділ 55 : Вечеря в дома

    Коли Віктор і компанія дістались до маєтку сонце вже сідало за край. Альфа вже деякий час бурмотіла.

    — А я кажу це занадто, ми могли б приїхати набагато раніше, якби не він.

    — У пана на це свої причини.

    — Єдина причина він занадто обережний.

    Раптом Віктор, який намагався не слухати дівчат за своєю спиною зупинився. В його очах були зруйновані ворота, та велика пляма засохлої крові.

    — Що тут сталось?

    — Не знаю, але я дуже хочу дізнатись. За мною.

    Дівчата відчули страх і деяку заздрість, але серйозність ситуації змусила їх готуватись до бою. Вони кинулись за ним до будинку.

    Віктор прилинув до землі, щоб уважніше роздивитись сліди запеклої битви. Як раптом двері прочинились і вийшли кілька покоївок і коли вони побачили їх компанію розгублено впустили килим

    — Пане?:

    — Міна, Мана.

    Він заховав зброю і посміхаючись обійняв дівчат. Алекс розслабилась та поклавши руку на груди заховала списа. Альфа ж закотила очі та подивилась на будинок Як раптом з-за дверей почувся мелодійний голос.

    — Міна, Мана, що сталось?

    Віктор відпустив дівчат і пішов до дверей залишаючи дещо невдоволених близнючок позаду, але вони швидко повернули самоконтроль і щось бурмочучи схопили килим і кудись пішли.

    — Лілі!

    — Ах, пане.

    Він обійняв Лілі, що була дещо розгублена, але не втратила можливості та обійняла його у відповідь попри те наскільки брудним був його одяг.

    — Все гаразд?

    — Так, ніхто серйозно не постраждав окрім дурного охоронця.

    — Справді? Це чудово, я все одно планував його позбутись.

    Віктор полегшено видихнув, але вже наступної миті насупився побачивши травмовану Гільду. Хоча вона і намагалась триматись як завжди він без проблем міг побачити, що з нею щось не так.

    — Гільдо, це Альфа, моя нова помічниця, можеш провести її до Бети та інших?

    — Звісно юний пане.

    — Не напружуй себе, і добре відпочинь. Нехай Міна та Мана приготують вечерю.

    Вона розгублено подивилась на нього, а потім обережно кивнула. Тим часом Лілі яка нарешті помітила присутність Альфи почала трохи його чіпати ховаючи обличчя в його сорочку

    — Лілі, не ревнуй ніхто і ніколи не зрівняється з тобою.

    — Звісно, але...

    Вона замовкла не наважуючись в голос продовжити.

    "Ти завжди повертаєшся з новою дівчиною!"

    Хоча Віктор не знав, що вона хотіла сказати, але відучував й подивився на червонувате небо. Тим часом Альфа під керівництвом Гільди пішла до сусідньої будівлі, тримаючи в голові образ Лілі, наче вона десь її бачила.

    — Лілі.

    — Ммм.

    — Лілі.

    Він посміхнувся, та підійняв її підборіддя, щоб поцілувати.

    — А тепер ходімо, я втомився і дуже хочу відпочити. Алексе, можеш бути вільним, ти добре попрацював.

    Віктор схопив Лілі на руки та поніс у середину. Втомлений, роздратований і брудний він потяг дівчину з собою до душу. Швиденько привівши себе до ладу він задоволений вийшов, а за ним і почервоніла дівчина.

    — Лілі, я ж казав тобі, поки що ні.

    Дівчина відвернулась та обережно потерла дупцю. Віктор посміхнувся й озирнувся шукаючи свій одяг як раптом двері відчинила почервоніла Мана, що тримала у своїх руках новий комплект чоловічого одягу

    — Мана, ти як раз вчасно, Лілі потрібна сукня, а мені зроби чашку чаю та принеси її в кабінет. Лілі я на тебе чекатиму.

    Дівчата кивнули, а потім мовчки подивились одна на одну та швидко відвернулись. Віктор швиденько переодягнувся та пішов до кабінету., щоб розібратись зі справами та дещо скоригувати плани. Лілі прийшла доволі швидко і він посадив її собі на коліна.

    — А тепер ти розкажи мені, що сталось поки мене не було.

    — Прийшов старійшина секти Грому разом зі своїми учнями. Вони хотіли забрати Алекса.

    Він кивнув, а вона почала розписувати йому у всіх подробицях те що сталось сьогодні в день.

    — Непогано. Я не очікував, що вони прийдуть так рано. Мені потрібно було отримати достатньо охоронців. Ви повідомили Батька чи Джорджа?

    — Ні, ми не змогли з ними зв'язатись. Нам сказали, що вони перевіряють підземелля на туманній горі.

    Віктор кивнув, а потім посміхнувся, притискаючи голову Лілі та погладжуючи дещо мокре волосся.

    — Чудово, просто чудово. Непотрібно їх турбувати, я знаю одного хлопця, який повинен був затаїти величезну образу на секту Грому. Вони більше не будуть проблемою.

    Лілі дещо розгублено подивилась на нього, а потім кивнула, насолоджуючись відчуттям тепла і смакуючи його запах.

    "Коли Себастіан розбереться з сектою, потрібно буде взяти Алекс і розграбувати руїни."

    Він посміхнувся, але не уявляв величезних багатств, з рештою це була маленька секта, але навіть там могло бути, щось цікаве. Поки він гадав, у двері постукали та на його запрошення в кімнату увійшла Мана несучи чашку.

    — Ти вчасно Мана в мене якраз висохло горло.

    Вона кивнула і заздрісно подивилась на Лілі, перед тим як вийти.

    "Міс Лілі, стала більш впевненою."

    Віктор погладжуючи Лілі, та обережно п'ючи чай, щоб не пролити на неї.

    "Я думав, що в мене буде більш менш спокійний період після церемонії. Хм, я занадто поспішаю. Світ нікуди не втече, а для моїх планів мені потрібно зібрати більш менш вагомі сили."

    Він відкинувся на спинку, щоб розслабитись як раптом його телефон, в який він грав до того як прийшла Лілі, задзвонив.

    — Подивись хто це.

    — Це міс Арія.

    — Чудово, прийми виклик, та ввімкни гучномовець.

    Лілі швиденько поклала, телефон на стіл та ввімкнула гучномовець, щоб повернутись на своє місце і блаженно закрити очі, слухаючи його серце. А він сидів с закритими очима та відкинувшись на спинку стільця.

    — Брате, найбільші інвестори міста завтра організовують вечірку у Білосніжному готелі. Ти хочеш її відвідати?

    — Мене не цікавлять такі зустрічі.

    — Ти певен там буде і твоя наречена.

    — І що з того, що там буде ця с, жінка? Є ще щось?

    — Як, хочеш, але я все одно залишу заявку. До речі ти бачив сімейний журнал? Твоє фото на перших шпальтах.

    — Замість того, щоб дивитись на моє фото краще займись справами.

    Та перш ніж Арія встигла, сказати, хоч слово Віктор, дав сигнал Лілі, щоб вона завершила дзвінок.

    — Де він?

    — На полиці, біля тих журналів.

    Лілі почервоніла та показала на книжкові полиці, те зберігались непристойні журнали, які Віктор вирішив залишити, щоб покращити свій образ.

    — Я знав, що все буде не так просто. Гаразд, це все одно мені на руку.

    Він сів на місце після того, як прогорнув журнал та посадив Лілі собі на коліна.

    — Щось не так?

    — Сім'ї ніколи так просто не розкривають свої найсильніші активи. А те, що про мене бабця розтріпала усім, говорить про те...

    — Що ви не такі вже й важливі.

    Віктор кивнув та погладив Лілі.

    — Так я не отримаю усіх благ, що має еліта. І головне не отримаю доступу до більшості сил сім'ї та доступу до секретної інформації. Хоча і стану головною мішенню зовнішніх сил. Гаразд, я подібного очікував. Що ж мені тепер робити?

    — Проявити себе?

    — Це не в моїх планах.

    Вона задумливо подивилась на нього, на що він криво посміхнувся та схопив мобільник зі столу..

    — Я зіграю бабусі на руку. Я буду настільки кричущим, що вони або пошкодують, або зрадіють.

    — Що тобі треба?!

    — Тихше сестричко, ти мене переконала, і я піду на ту вечірку. Відправ за мною машину., я буду не один.

    — Чудово, я все організую.

    — Молодчинка.

    Арія не звернула на нього уваги й так само кинула слухавку. Він посміхнувся і почав шукати у списку інший номер. під пильним поглядом Лілі яка почала його чіпати.

    — Маргарет. Як справи? Ще не вирішила? Мені потрібна твоя допомога.

    — Ти хочеш, щоб я...

    — Ні я не про це. Я хочу, тебе запросити до Білосніжного готелю.

    — Ти хочеш запросити мене на побачення, ти ж знаєш...

    — Це не побачення, ти ж чула про вечірку?

    — Ти про ту вечірку?!

    — Так, я саме про неї, ну що підеш?

    — Звісно! Міг навіть і не питати.

    — Чудово. Очікую на тебе завтра в маєтку.

    Лілі насуплено сиділа в його руках та відвернулась. Віктор криво посміхнувся та поклав слухавку.

    — Що сталось?

    — Чого ти мене не покличеш?

    Він потер потилицю, й ніжно обіймаючи її. Дівчина хоча і не пручалась особливої активності не проявляла.

    — Це для мого плану. Маргарет має чудові навички які вона повинна використати на повну. Вона ж не проста дівчинка. А ти занадто елегантна для цього і мене кидає в лють від однієї думки, що до тебе наближається чи думає хтось інший.

    — Дякую звісно, але це було доволі грубо Маргарет має свої проблеми.

    — Я знаю, знаю. Але вона саме така мені та потрібна. Нехай близнюки завтра підберуть їй особливу сукню.

    Лілі, кивнула поки Віктор посміхнувся уявляючи обличчя бабусі, коли вона дізнається що він зробить. Він схопив чашку теплого чаю та випив за один ковток.

    Вечеря була готова і Віктор тримаючи Лілі за руку прийшов до їдальні. Де дівчата шанобливо стояли та очікували на нього. Він швиденько сів на своє місце, а вона поруч з ними. Алекс встала за його спиною заздрісно ковтаючи слину.

    — Сідайте, і ти Алекс також. Ти справді гарно попрацював.

    Дівчина швидко кивнула головою та знайшовши вільне місце сіла за нього. Близнюки почали розносити вечерю на всіх і пішли на своє місце поруч з Лілі та Гільдою.

    — Пане. Маргарет нас запросила пройтись по магазинах. Ми можемо?

    — Вона розумна дівчинка. Це не проблема я якраз хотів, щоб ви підібрали для неї особливу сукню.

    Поки вони розгублено нахили голову Лілі кинула на нього невдоволений погляд.

    — Нехай вона прийде з ранку, і ми підемо за покупками.

    Міна кивнула та звідкись дістала телефон, щоб написати кілька слів Маргарет поки Віктор написав кілька слів Арії. Він не хотів турбувати свою любу сестричку, або просто не хотів почути як вона чим душ кричить на нього.

    — Алексе, ти підеш з нами. Дівчатам не завадять вільні руки поки мене не буде.

    Вона кивнула насилу засовуючи в себе їжу. Їй досі не хотілось їсти, але страви були набагато кращими ніж те, що вона їла у секті Грому. Вона боялась втрати шанс відвідати подібної їжі.

    "Треба буде навчити її манер."

    Віктор перевів погляд на Гільду, що виглядала набагато краще ніж минулого разу і хижацьким поглядом дивилась на Алекс, як на нову здобич. Та вона швидко відчула на собі його погляд.

    — Пане, я хотіла б запросити кілька охоронців з сім'ї.

    — Хм, почекай кілька днів, я маю кілька голів на прицілі. Але знайди когось, щоб привести подвір'я та ворота у пристойний стан як можна швидче. І знайди кілька систем спостереження, ми самі їх встановимо.

    Гільда кивнула, вона очікувала чогось подібного особливо після останньої атаки. Віктор обережно погладив перстень у своїй кишені та подивився на Альфу та решту її сестер,

    — Дівчат, розважтесь завтра з Альфою, але в межах маєтку, вам ще рано з'являтись на публіці. нехай це буде ваш вихідний.

    Вона почала дивитись на нього з підозрою, поки Бета та інші посміхались і будували свої плани. Як раптом роздався дзвінок. Він подивився на Гільду, яка насупилась та пішла до входу готуючись до бою, але менш ніж за хвилину повернулась та підійшла до Віктора.

    — Юний пане, це сімейний агент, він хоче особистої зустрічі. і очікує вас за дверима.

    — Зрозуміло.

    Він підвівся та поправив свій одяг.

    — Ви можете продовжити вечерю. Я швидко повернусь.

    Лілі, хотіла піти з ним, але він посадив її на місце та похитав головою. Коли він вийшов за двері на нього очікувало дещо знайоме обличчя з минулого життя, але він не міг ніяк його згадати.

    — Я не хочу витрачати свій час, ходімо до кабінету.

    Чоловік навіть не встиг привітатись, як йому довелось закрити рота та слідувати за ним. Вони прийшли до кабінету де Віктор роздратовано відкинувся на стілець і подивився на чоловіка в костюмі дворецького з сивим волоссям та закрученими довгими вусиками. Він своєю чергою не соромився оглянути кабінет та помітивши непристойні журнали скривив обличчя та зневажливо подивився на господаря, але швидко це приховав своєю професійною поведінкою.

    — Молодий пане. Дозвольте представитися. Я Олаф головний дворецький сім'ї. Мені доручили передати вам доступ до привілеїв, що мають елітні спадкоємці.

    — Он, як. І що ж я отримав, що ти змусив мене перервати вечерю? Мені вже дали компанію та деяку нерухомість.

    Віктор удав наче йому не цікаво і подивився на Олафа який ледь не вдавився.

    — Як я вже казав це привілеї, що мають елітні спадкоємці. По-перше, вам дано право командування сімейним батальйоном розквартированим у місті.

    — Круто.

    Віктор оживився дивлячись на перший конверт який поклав чоловік на стіл.

    "Ага, ці хлопці без наказу підтвердження і з місця не рушать."

    Він подивився на решту конвертів, які тримав у руках Олаф.

    — По-друге, вам дано право обрати сімейного дворецького.

    Віктор відклав другий конверт у бік він планував скористатись ним цього вечора, щоб отримати корисного пішака.

    — І по-третє, вам дано право використовувати політичну та фінансову владу сім'ї, та для цього вам спершу потрібно буде отримати дворецького. А тепер прошу мене вибачити, в мене ще багато завдань.

    Олаф розвернувся та зник, і у відчинене вікно він почув звуки його машини.

    — Я не очікував, що вона не дасть мені доступу до сімейного сховища, навіть до перших рівнів. Мені потрібно буде це отримати.

    Він повернувся до їдальні, але був не особливо зацікавлений у їжі. Атмосфера була дещо напружена поки задумливий Віктор не пішов разом з Лілі.

    — Все гаразд, пане?

    — А? Так, все добре. Йди подивись.

    Віктор відкрив сімейну програму, та згідно з інструкціями відкрив ввів кілька ключових слів, що відкрили йому доступ до дворецьких.

    "В минулому у мене не було і шансу отримати свого дворецького."

    Дворецький, це добре вихований агент сім'ї, в межах своїх повноважень він може отримати все, що хоче його господар. Здебільшого вони вірні своїм господарям, але не будуть діяти проти інтересів сім'ї в цьому Барон та Джордж були дещо особливими, бо діяли відповідно інтересів своїх господарів.

    — Ох, пане ви обираєте свого дворецького?

    — Так.

    Він почав гортати сторінки переглядаючи фото та резюме, кілька з них зацікавили його, але він відчував, що це точно будуть агенти його бабусі. Вони були занадто гарними, як для простих дворецьких. І ось він знайшов його прогорнувши близько десятки сторінок.

    "А ось і ти, вибач сестричко, він мені потрібніший."

    Це був цілковито посередній хлопець, що мав деяку зайву вагу та пристойне обличчя.

    — Пане, він...

    — Знаю. Нехай він і має деякі схильності я тобі гарантую він має талант.

    Він подивився на непривабливе резюме та посередню оцінку сім'ї.

    "Кай, ось ми й зустрілись знову."

    Цей хлопець в минулому був дворецьким його сестри, що не раз допомагав йому у проблемах, коли не було інших та поки старійшини не викрили його сестру і не посилили контроль. Вона тоді не отримала жодного покарання через своє особливе становище. Що ж до цього хлопця його наставник був старої школи, що була вірна лише своїм господарям, а не з тих, що були більше шпигунами сім'ї ніж слугами.

    "Він точно прикриє більшість хвостів і я зможу більш менш розслабитись."

    Він ввів спеціальний код і його попросили підтвердити свій вибір і він без роздумів натис "так". За кілька хвилин його телефон задзвонив.

    — Вітаю, пане. Це Кай ваш новий дворецький. Дякую, що обрали мене. Зараз я на сімейному острові, і за потреби можу прибути до Марнославного міста за кілька днів. Якщо щось потрібно, телефонуйте за цим номером.

    — Вибачте, ви, мабуть, помилились.

    — Стоп, що? Як це. Зачекайте.

    — Ідіот. Я жартую, ти що зовсім жартів не розумієш? Але наступного разу перш ніж язика розпускати перевір особу іншого.

    — Так, зрозумів, пане.

    — Чудово, а тепер знайди мені гроші десь два мільйони, я скажу куди їх відправити. Але сім'я про це знати не повинна ти мене зрозумів? Це твоє випробування.

    — Ти справді мій пан?

    — Ти дзвониш на сімейний захищений номер, Як ти думаєш хто я? Чи ти справді Ідіот?

    — Зрозумів, пане, все буде готово у найкращому вигляді!

    Віктор завершив розмову та потяг задумливу до кімнати.

    — Чи можна з ним так поводитись?

    — Звісно, я тобі скажу по секрету, він так набагато краще працює. А тепер ходімо спати. Я занадто довго ігнорував свою улюблену подушку для обіймів.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.