Зміст
  • Розділ 01 : Повернення
  • Розділ 02 : Сніданок
  • Розділ 03 : Подорож
  • Розділ 04 : Дівчина
  • Розділ 05 : Розмова
  • Розділ 06 : Церемонія
  • Розділ 07 : Результати
  • Розділ 08 : Оцінювання
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода
  • Розділ 11 : Подорож до міста.
  • Розділ 12 : Прибуття.
  • Розділ 13 : Маєток і його мешканці
  • Розділ 14 : Близнюки
  • Розділ 15 : Ткач Долі.
  • Розділ 16 : Ранкова рутина
  • Розділ 17 : Розмова в машині
  • Розділ 18 : Проблема
  • Розділ 19 : Кліше
  • Розділ 20 : Арія
  • Розділ 21 : Тільки одна.
  • Розділ 22 : Фіолетовий
  • Розділ 23 : Закупи
  • Розділ 24 : День народження
  • Розділ 25 : Біда
  • Розділ 26 : Нічні справи
  • Розділ 27 : До гори.
  • Розділ 28 : Посеред Лісу
  • Розділ 29 : Підземелля
  • Розділ 30 : Зла отрута для чоловіків
  • Розділ 31 : Маргарет
  • Розділ 32 : Угода
  • Розділ 33 : Прискорений курс
  • Розділ 34 : Лікування?
  • Розділ 35 : Бос
  • Розділ 36 : Результати
  • Розділ 37 : Арешт
  • Розділ 38 : Барон
  • Розділ 39 : Дільниця
  • Розділ 40 : Алекс
  • Розділ 41 : Стіл перевернули
  • Розділ 42 : Велике пограбування
  • Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні
  • Розділ 44 : Лігво Коханців
  • Розділ 45 : Велика гра
  • Розділ 46 : Дівчата
  • Розділ 47 : Пірнання
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.
  • Розділ 49 : Душевна розмова
  • Розділ 50 : Напад
  • Розділ 51 : Доля
  • Розділ 52 : Ще Один
  • Розділ 53 : Віві
  • Розділ 54 : Чорна вдова
  • Розділ 55 : Вечеря в дома
  • Розділ 56 : Думки під покровом ночі
  • Розділ 57 : Хлопець
  • Розділ 58 : Відголоски минулого
  • Розділ 59 : Зустріч в Автосалоні
  • Розділ 60 : Сестра
  • Розділ 61 : Те, що сталось після
  • Розділ 62 : Вечірка
  • Розділ 63 : Міра
  • Розділ 64 : Пізня вечеря
  • Розділ 65 : На острів
  • Розділ 66 : Зоя
  • Розділ 67 : Переговори
  • Розділ 68 : Зала Вбивць
  • Розділ 69 : Бордель
  • Розділ 70 : Насищений Ранок
  • Розділ 71 : Лара
  • Розділ 72 : Інцедент на церемонії.
  • Розділ 73 : Зізнання
  • Розділ 74 : Сховище
  • Розділ 75 : Безлад
  • Розділ 76 : Сотня Красунь
  • Розділ 122 : Тест на родоводи
  • Розділ 123 : Ще одна собака?
  • Розділ 124 : Флірт
  • Розділ 125 : Отримали пташенят
  • Розділ 126 : Смертельний вибір
  • Пояснення.
  • Розділ 56 : Думки під покровом ночі

    За деякий час до вечері Альфа слідуючи за Гільдою прийшла до стоячого на деякій відстані будинку слуг.

    — Дівчата живуть тут під моїм наглядом. Я також згідно з наказом юного пана займаюсь їх вихованням.

    Вони тихо увійшли до будівлі та пішли на другий поверх де дівчата займались математикою. Альфа не могла не посміхнутись згадуючи ті часи коли вони бачились в останнє, та як вона їх навчала.

    "Я не хотіла цього для вас, я хотіла, щоб ви жили нормальним життям."

    Хоча вона не хотіла цього визнавати, особливо після його погроз, вона відчувала, що вони живуть непогано нехай і у руках того хлопця.

    "Я зроблю все, щоб ви жили спокійно."

    Вона спробувала тихо обпертись на стіну, але Бета помітила і розвернулась, щоб подивитись, хто це. ЇЇ очі розширились і вона тремтячи встала та пішла до неї.

    — Це ти, це справді ти.

    Вона доторкнулась до її обличчя та відчувши тепло швидко обійняла її плачучи з усіх сил. Решта вже встали й так само дивились на них.

    — Альфо це, справді ти.

    — Так, це я. Ви що не впізнаєте свою старшу сестру?

    Тета кинулась наступною, а за нею і решта дівчат.

    — Ми думали, що ти померла.

    — Я теж так думала.

    Вона обіймала усіх дівчат та обережно пішла у середину кімнати. Гільда посміхнулась та закрила двері.

    — Як ти знайшла нас?

    — Я випадкову зустріла Віктора, і він пообіцяв привести мене до вас.

    — Ах, ти зустріла нашого пана!

    Поки Альфа відповідала на питання Гамми Тета очікуючи на захопливу розповідь подивилась на неї захопленим поглядом.

    — Ти будеш жити з нами?

    — Так, я стала його новим помічником.

    Вона мала слабку посмішку, поки дівчата, раділи, що вони тепер будуть жити разом зі своєю сестрою. Яка була їх опорою в підземеллі Тітуса.

    — Що з вами сталось?

    — Міс Лілі нас врятувала.

    Бета швидко відповіла починаючи свою розповідь, вона була приємно здивована, що Віктор справді дав їм вибір. Але погодилась на з його аргументами в них дійсно не було іншого шансу жити відносно нормальним життям.

    — Міс Лілі це та дівчина в вуалі?

    — Так, вона добра, і піклується про нас. Так само як і ти.

    — Ти знаєш як вона виглядає насправді?

    — Ні, в нас не було і шансу, але Міна та Мана її бачили. Вони кажуть, що вона найгарніша дівчина з сіх кого вони бачили.

    Швидко на її питання відповіла Іта, а за нею і Бета. Альфа нахмурилась.

    "Це не спроста, вона має родовід, я повинна її побачити без вуалі."

    За деякий час їх покликали на вечерю. Після якої Альфа з дівчатами зібрались на піжамну вечірку в окремій кімнаті. підлога була застелена ковдрами та матрацами. І довго розмовляли між собою поки нарешті не втомились.

    — Альфо тобі також важко заснути?

    — Так.

    Вона занадто багато часу провела в підземеллі й м'які та теплі ліжка здавались їй в рази незручнішими за холодну кам'яну підлогу храму.

    — Альфо, що ти думаєш про Віктора?

    — Він такий самий як і інші чоловіки, нам потрібно бути обережними.

    — А мені здається навпаки. Він добрий до нас і дає нам все необхідне. Нам навіть дали купити все, що ми хочемо через інтернет.

    — Це він чи Лілі?

    Бета розгублено подивилась на старшу сестру.

    — Звичайно це Лілі, але вона сказала, що це його задум. Віктор прийшов доволі пізно і майже одразу пішов.

    Тепер вже Альфа розгублено кивнула і подивилась у стелю.

    — Зрозуміла. Але я дійсно переживаю, що з вами щось станеться, може він збирається продати вас якомусь виродку.

    — Я знаю, я теж через це переживаю, але він обіцяв. І навіть якщо щось таке станеться, ми нічого не можемо вдіяти, ми вже його...

    Дівчина замовкла і подивилась у стелю.

    — Я не думаю, що він це зробить. Якби він справді хотів нас комусь продати, то забрав би силою. А також не з'явився так просто перед нами. І. Він просто занадто гарний, щоб бути злодієм.

    Пролунав голос Іпсилон з іншої сторони вона вже червонувата поклала руки на щоки й затряслась. Решта, хто не спав подивились на неї та похитали головою.

    — Ой, що ти ця аура навколо та добре підкреслене тіло через високу характеристику краси. Ах, точно, Альфа. Знаєш це як у грі ми теж не вірили поки Міна та Мана нам не показали.

    — Стоп, стоп. Що? Вони розповіли вам про Гравців?!

    — Так. Віктор і тобі розповів, тоді яка ж це таємниця?

    Бета тихо засміялась під шокованим поглядом Альфи, яка підвелась на ліктях, щоб подивитись на дівчат.

    "Цього не може бути. Невже він думає їх пробудити?! Але як?! Тоді чого він їм розповів? Він тепер їх ніяк не позбудеться якщо не хоче постраждати."

    Вона відпустила руки та впала на матрац і потерла лоба.

    — Я. Я теж гравець.

    — Що?

    — Справді?

    — Як це сталось?

    Дівчата скочили зі свого місця невідомо звідки взявши енергію та оточили її.

    — Чиста випадковість, я просто знайшла щось і бац тепер я гравець.

    — Круто, а ти сильна? Який у тебе клас?

    — Про це неправильно питати!

    Бета відвісила потиличник Гаммі. Альфа криво посміхнулась. бачачи палкий погляд інших.

    — Я доволі сильна і я простий воїн.

    — Невже ти сильніша за тітку Гільду чи Лілі?

    — Можливо, але я не билась проти них.

    Альфа закотила очі й склала руки перед собою, щоб похмуро видихнути.

    — Годі дівчата, що ми будемо завтра робити?

    — Звісно приміряти покупки! Невже ми просто так купляли ці купальники та інший одяг?

    На питання Бети відгукнулась Дельта. Яка звідкись вихопила кілька коробок. Дівчата схвально закивали, а Іпсилон боязко підняла руку

    — Нам точно потрібно показати їх Віктору. Він збирається їхати завтра з ранку.

    — Тоді вирішено почнемо з купальників, всі згодні?

    Дівчата дещо сором'язливо закивали, під повністю шокованим поглядом Альфи. Вона ніколи не думала, що дівчата яких Тітус змушував плавати без нічого перед його очима, самі запропонують подібну ідею.

    "Вони ж тільки нещодавно з ним зв'язались, що в біса сталось?"

    Вже наступної миті вона уявила як Віктор стежить за ними у басейні, і по її спині пробігли мурашки, але вона швидко відігнала зайві думки та поки дівчата розбрідались по своїх спальних місцях, вона сильніше закуталась у ковдру і намагалась заснути.

    Тим часом Алекс сиділа на балконі та дивилась на місяць. В руках вона крутила свій жетон учня секти Грому, слід від удару, що ледь не розділив його на дві частини проходив посередині знаку секти. Кожен раз коли пальці доторкались до символу сльози мимоволі збирались на обличчі, але вона швидко їх витирала.

    "Вони за все заплатять. Якщо не зараз, то потім. Але я обов'язково помщусь, батьку."

    Вона проклинала всіх причетних, бажаючи, щоб їх муки були найгіршими, та найтяжчими. Вона б помстилась вже сьогодні, якби не Віктор.

    "Помста, страва яку потрібно подавати холодною."

    Вона посміхнулась, та подивилась кудись вдалечінь.

    "Сподіваюсь, він залишить мені хоч щось. "

    Пригадуючи, що Віктор зробив у підземеллі, вона могла сказати, що Себастіан затаїв величезну образу на її секту, І вона ледь стримувала сміх, коли уявляла розгублені обличчя нових старійшин, що зіткнуться з люттю цього хлопчика через неї.

    — Я б хотіла там бути.

    Але вона швидко похитала головою, та заховала жетон.

    — Він дав мені час відпочити, отже я так і зроблю.

    Перевіривши, що двері та вікна закриті вона зняла перстень, та обережно лягла спати.

    В той самий час близнючки готувались до сну та дивились на місяць.

    — Як ти думаєш, коли ми повинні сказати йому про своє рішення?

    — Я думала, що найкращій час буде після вечері, але ти ж бачила який він був? Тож завтра кращий час як мені здається.

    — Теж вірно. Тим паче коли Лілі в нього так учепилась, я думала, що вона накинеться на всякого хто підійде ближче ніж на кілька метрів до нього.

    Міна зобразила звірячі кігті та загарчала як кішка махаючи рукою, після дівчата злегка розсміялись.

    — Так, це теж вірно. Й поспішати все одно немає сенсу він як Лілі сказала, він поки що не збирається займатись тим самим.

    — Ага, добре, що лише поки що.

    — Міна!

    — А що я, ти ж теж про це думаєш!

    Мана почервонівши відвернулась і подивилась на місяць тихо вибачаючись перед Томом.

    "Все ж ми залишимось в руках такого хлопця, якого боялись тоді."

    Вона похитала головою та подивилась на сестру, що щось активно писала у телефоні.

    "Але разом. І він точно в рази кращій ніж Том. Мабуть, Маргарет все ж мала рацію."

    Раптом Міна закінчила відправляти повідомлення і відклала телефон.

    — Як ти думаєш він так само забере і Маргарет?

    — Можливо. Але я не знаю, для неї такий варіант був би в рази кращій. І вона сама того хоче, ти ж бачила як вона тоді до нього липла?

    — Це точно.

    Міна посміхнулась і подивилась на небо і тихо прошепотіла.

    — Знаєш, мені здається, що кожного разу, коли він йде він знаходить якусь дівчину, щоб привести сюди.

    — Я певна Лілі, має схожі думки, але яке це має значення, якщо ми можемо бити разом?

    — Це теж вірно. До речі, котра година?

    Мана подивилась на телефон і швиденько чкурнула під ковдру.

    — Година спати, і швидко, чи ти хочеш знову відчути те саме?

    Міна не потребувала інших слів, щоб так само швидко зникнути та з'явитись під ковдрою.Вже наступної миті дівчата почули чіткі методичні кроки Гільди за дверима, та затремтіли від страху, але коли кроки стихли, вони змогли спокійно заснути.

    "Все ж наставниця повинна мною. пишатись."

    Гільда, відновилась достатньо, щоб зробити вечірній обхід перед сном. Вона чула і перешіптування близнюків і дзвінкий дівочий сміх й мимоволі посміхалась. Вона добре знала, що зазвичай відбувається за лаштунками, та ховається за посмішками.

    "Щоб вони так посміхались, це дійсно чудо. Сподіваюсь так буде і надалі."

    Вона пригадала свою зустріч з Віктором і похитала головою.

    "Як я могла пропустити цей погляд? Я стала занадто самовпевнена?"

    Гільда досконало знала сімейні правила, і те, що робив Віктор інакше ніж абсурдом назвати важко.

    "Можливо, все це було для цієї миті?"

    З того моменту як їй наказали доглядати за цим маєтком, до появи близнюків, що скрасили її сірі будні й до появи Віктора, з нею сталось багато чого. Доброго чи поганого більше не має значення, вона стоїть там де стоїть.

    "Він дійсно той, кому я хочу служити. Сподіваюсь з ним все буде добре."

    Гільда встала перед дверима своєї кімнати та не вагаючись увійшла в середину, сьогодні їй теж потрібно добре відпочити. Тим часом Віктор гладив волосся сплячої красуні у своїх обіймах.

    "Я не думав, що ти станеш настільки для мене важливою."

    Він дійсно готував її як розмінну карту, що б вплинути на дії одного хлопця, але це дивне відчуття, не відпускало його. Воно наче сплітало його душу і він не міг нічого зробити. І ось він вже безмежно цінує та любить цю дівчину. Він посміхнувся і прибрав волосся з її обличчя, та ніжно погладив. Дівчина швиденько відповіла на його дії та відкрила обличчя.

    "Ти дійсно, щось. Я ніколи не думав, що це почуття оживе знову. Знаєш це ж ти широко відкрила двері."

    Він дійсно не мав особливих планів, і отримував карти для своєї партії. Спочатку близнюки були просто цінним активом який він хотів уберегти, але емоції тоді взяли верх, наче хтось відкрив щілину, у його серці.

    Віктор посміхнувся та подивився у вікно за ним десь далеко були інші. Вони хотіли його принцесу, вони хотіли її смерті, або забрати її в нього.

    "Це буде велика проблема. І вже в неї встряв."

    Він добре знав, що з тими людьми краще не жартувати, без вагомих фокусів у своєму рукаві. Але попри це він все одно хотів зіграти.

    "Я повинен зробити, так, щоб вони не підкопались, зрештою це непрості люди, і вони точно створять проблеми. Але я поки в безпеці. Мені залишились отримати кілька речей і я зможу це зробити, але то справи іншого дня."

    Він відкинувся планувати зараз було небезпечно, те що він знав вже почало ставати історією, і зараз пишеться нова, яку він може читати з окремих, ниток, а також через те, що він не працював з усім світом, а відносно локально загальна картина поки, що не зміниться. Це була його єдина гарантія.

    "Годі, годі. Треба відпочити, завтра потрібно буде зробити багато речей."

    Він посміхнувся та схопив якомога міцніше дівчину, що лежала поруч і поринув у сон.

    Десь далеко в пошарпаній квартирі Маргарет лежала на ліжку та дивилась у стелю, а телефон лежав поруч.

    "Міна вже заснула. І мені вже час."

    Вона вкрилась та дивилась на місяць, що освітлював її кімнату, але в розумі гралась минула розмова з кузеном та кузиною.

    — Маргарет, я чула твою розмову, тебе дійсно запросили на "побачення"?

    Її кузина глузливо позначила останнє слово від чого дівчина нахмурилась, але нічого сказати не наважилась.

    — Я чула дядько також організовував тобі "побачення".

    — Лулу, що таке, чого знову?

    — Ах, Ейбе. Я просто кажу, що Маргарет запросили на "побачення"

    — Це правда? Ти справді йдеш на "побачення"?

    І хоча він наче переживав за неї Маргарет добре, знала чого він хоче. насправді..

    "Я справді ненавиджу це. "

    Вона з усіх сил намагалась забути своє минуле, після всього, що сталось вона сподівалась отримати спокій і відносну турботу тут, але тут вона наче втрапила у вічний кошмар.

    — Маргарет не мовчи, я справді переживаю за тебе.

    "Ага, ще б пак, я знаю, чого ти хочеш, навіть не сподівайся."

    Вона похитала головою і зібралась з думками.

    — Все добре, справді. В мене просто з'явився дуже багатий хлопець, що запросив мене на звичайне побачення.

    — Справді?

    Наче почула якийсь дурний жарт Лулу прикрила рота рукою та посміялась.

    — Так справи не робляться. Я піду з тобою, раптом цей хлопець небезпечний.

    — Справедливо, мій хлопець дійсно запальний, будь обережний.

    Ейб засміявся на слова Маргарет, йому потрібно було лише отримати гроші за неї та й всього.

    "Ах, я сказала таку дурість. Сподіваюсь він це прийме."

    Вона добре знала як такі люди ведуть свої справи та навіть не мрія отримати, щось на рахунок місця в його серці. Краще на що вона розраховувала роль постійної іграшки, або служниці.

    — Сподіваюсь завтра все буде добре.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.