Зміст
  • Розділ 01 : Повернення
  • Розділ 02 : Сніданок
  • Розділ 03 : Подорож
  • Розділ 04 : Дівчина
  • Розділ 05 : Розмова
  • Розділ 06 : Церемонія
  • Розділ 07 : Результати
  • Розділ 08 : Оцінювання
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода
  • Розділ 11 : Подорож до міста.
  • Розділ 12 : Прибуття.
  • Розділ 13 : Маєток і його мешканці
  • Розділ 14 : Близнюки
  • Розділ 15 : Ткач Долі.
  • Розділ 16 : Ранкова рутина
  • Розділ 17 : Розмова в машині
  • Розділ 18 : Проблема
  • Розділ 19 : Кліше
  • Розділ 20 : Арія
  • Розділ 21 : Тільки одна.
  • Розділ 22 : Фіолетовий
  • Розділ 23 : Закупи
  • Розділ 24 : День народження
  • Розділ 25 : Біда
  • Розділ 26 : Нічні справи
  • Розділ 27 : До гори.
  • Розділ 28 : Посеред Лісу
  • Розділ 29 : Підземелля
  • Розділ 30 : Зла отрута для чоловіків
  • Розділ 31 : Маргарет
  • Розділ 32 : Угода
  • Розділ 33 : Прискорений курс
  • Розділ 34 : Лікування?
  • Розділ 35 : Бос
  • Розділ 36 : Результати
  • Розділ 37 : Арешт
  • Розділ 38 : Барон
  • Розділ 39 : Дільниця
  • Розділ 40 : Алекс
  • Розділ 41 : Стіл перевернули
  • Розділ 42 : Велике пограбування
  • Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні
  • Розділ 44 : Лігво Коханців
  • Розділ 45 : Велика гра
  • Розділ 46 : Дівчата
  • Розділ 47 : Пірнання
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.
  • Розділ 49 : Душевна розмова
  • Розділ 50 : Напад
  • Розділ 51 : Доля
  • Розділ 52 : Ще Один
  • Розділ 53 : Віві
  • Розділ 54 : Чорна вдова
  • Розділ 55 : Вечеря в дома
  • Розділ 56 : Думки під покровом ночі
  • Розділ 57 : Хлопець
  • Розділ 58 : Відголоски минулого
  • Розділ 59 : Зустріч в Автосалоні
  • Розділ 60 : Сестра
  • Розділ 61 : Те, що сталось після
  • Розділ 62 : Вечірка
  • Розділ 63 : Міра
  • Розділ 64 : Пізня вечеря
  • Розділ 65 : На острів
  • Розділ 66 : Зоя
  • Розділ 67 : Переговори
  • Розділ 68 : Зала Вбивць
  • Розділ 69 : Бордель
  • Розділ 70 : Насищений Ранок
  • Розділ 71 : Лара
  • Розділ 72 : Інцедент на церемонії.
  • Розділ 73 : Зізнання
  • Розділ 74 : Сховище
  • Розділ 75 : Безлад
  • Розділ 76 : Сотня Красунь
  • Розділ 122 : Тест на родоводи
  • Розділ 123 : Ще одна собака?
  • Розділ 124 : Флірт
  • Розділ 125 : Отримали пташенят
  • Розділ 126 : Смертельний вибір
  • Пояснення.
  • Розділ 60 : Сестра

    Іріс трохи заспокоїлась і тримала в руках банку холодного напою. Вона дивилась у підлогу обережно роблячи ковток за ковтком.

    — Я не знаю з чого почати.

    Вона зробила обережний ковток.

    — Мене підкинули під дитячий будинок. Я прожила там 8 років поки мене й іншу дівчинку не вдочерили батько і мати.

    Вона сумно посміхнулась.

    — Це були гарні часи, ми часто гуляли та ходили в походи.

    — Були, щось сталось?

    Віктор дещо стурбовано подивився на неї, а вона не підводячи голови кивнула.

    — Так, Коли мені виповнилось 12 мати захворіла і щоб ми не робили, куди б не звертались всюди лише розводили руками й хоча все було очевидно ми не втрачали надію, але вона все ж померла. І нас залишився опікати батько.

    Вона зробила швидкий ковток.

    — Але кілька років тому він серйозно захворів і мені довелось покинути навчання, щоб сплачувати постійно зростаючі витрати на лікування, а також підтримувати свою маленьку сестричку. Та ось йому знадобилась серйозна операція, а далі ти вже знаєш.

    Віктор кивнув і замислився.

    "Це здебільшого збігається з тим, що я чув, але це не пояснює демона. Гінчаки так просто не полюють на жертв. Мабуть, щось сталося."

    Раптом роздався дзвінок, у сімейних укриттях були підсилювачі зв'язку, щоб можна було дізнаватись про інформацію з гори.

    — Пане, це Сьюзен. Секретарка віцепрезидентки.

    — Що сталось?

    — Міс Карла, вона....

    З іншої сторони можна було почути жіночий плач, на що Віктор потер лоба.

    — Що сталось?

    — Вона вистрибнула з вікна.

    — Зрозумів. А чого ти мені дзвониш, а не Арія?

    — Міс Арію забрали якісь чоловіки в чорному. І вона дала мені ваш номер.

    На цей раз він завмер і спохмурнів.

    "Це сталось раніше, ніж я очікував, але я до цього готувався."

    — Сьюзен слухай уважно замкни кабінет Карли, я відправлю когось все оглянути. Зараз візьми компанію під контроль, щоб не було паніки, але якщо щось станеться...

    — Зрозуміла пане, я вас не підведу.

    — Розумничка.

    Віктор задоволено посміхнувся паніці жінки та поклав слухавку.

    "Все не може бути так просто, там повинні бути хоч якісь сліди, і якщо я правий...."

    Він подивився на Іріс, що сиділа на дивані та уважно дивилась на нього.

    "Вона моя сестра."

    Він відправив кілька інструкцій Лілі, та підійшов до дівчини.

    — Зараз сталось дещо дуже важливе. І в мене є підстави вважати, що ти моя сестра по батьку.

    — Ти жартуєш? Це не смішно.

    Віктор присів перед нею і серйозно подивився.

    — Чи схоже, що я жартую? Гінчак, кілька хвилин тому схоже напав на Карлу, твою справжню матір, і прийшов за тобою.

    — Гінчак?

    — Я все поясню потім, а зараз я повинен відвести тебе на зустріч з батьком.

    Він встав та почав набирати номер батька, Іріс розгублено дивилась на нього, але вирішила просто прийняти це, вона все одно не могла втекти від нього.

    — Вибач Вікторе, я нічого не можу зробити. Арія не моя донька, а Карла брехала мені багато років.

    — Я вже знаю.

    — Що? Коли?

    — Одразу. Така розумниця як Арія не могла народитись в такої тупої хвойди як Карла, але мені потрібно було в цьому переконатись.

    — Це...

    — Ти можеш допомогти?

    — Ти ж знаєш, я б це зробив, якби це просто залежало від мене, але це набагато більша проблема. Після смерті Ніка, сім'я почала розслідування і виявилось, що Джейкоб шукав дитину, з фіолетовим волоссям по країні близько двадцяти років тому. Вони мене обдурили! Гей принеси, ще пляшку!

    Віктор скривився від стукоту скла на фоні

    — Кляті дурні, а може це я дурень? Я повинен був сказати їм, що волосся це не єдиний критерій! Ще налий, Арії дійсно пощастило зустріти тебе якби вона не стала гравцем, її стратили б на місці, вона занадто багато знає.

    Віктор кивнув, на це він і розраховував.

    — А тепер сім'я гадає, зробити її слугою чи просто вбити. Я хотів їй допомогти й був готовий взяти частину гріха, але мати сказала сидіти тихо, занадто багато хто рухається в тіні.

    — Зрозумів, ти можеш затримати процес на кілька днів я маю річ, яка точно зацікавить бабусю.

    — Хм, я можу спробувати, але мені потрібна вагома причина.

    Теодор зітхнув, але Віктор почув у його голосі надію та криво посміхнувся.

    "Арія все ж одна з улюблениць батька, він особисто займався її навчанням в той час та спостерігав злети та падіння стоячи в тіні за її спиною."

    Він відігнав зайві думки та подивився на Ірис, що безтурботно дивилась на нього, гадаючи, що відбувається насправді.

    — Я знайшов її.

    — Кого?

    — Справжню доньку Карли. Вона її позбулась, щоб замінити на Арію одразу після народження, але потрібно переконатись.

    — Що? Ти певен?

    — Не зовсім. Зрештою вона повинна спочатку доторкнутись основної руни, але дещо намагалось її вбити одразу після того, як вмерла Карла.

    Він сказав стишено у трубку, щоб дівчина не почула, шокованому та підозрілому батьку.

    — Я зараз у Лігві Коханців, можеш під'їхати, щоб це перевірити?

    — Просто підіймайся, на гору, я вже тут. Швиденько приберіть це.

    Віктор криво посміхнувся та завершив дзвінок і подивися на Іріс, що сиділа наче не зацікавлена, але насправді слухала його розмову і була шокована, що подібне може відбуватись у наш час.

    — Ти все добре, почула? Він вгорі, ходімо зустрінемось з ним. Якщо я не правий, я допоможу тобі з батьком, та дам, ще грошей.

    Вона підвелась та кивнула.

    "Нехай буде, що буде, втрачати все одно нічого."

    Віктор схопив її за руку, та вивів з кімнати, на цей раз активувавши механізм, двері повільно прочинились і він пішов до ліфта, на цей раз просто його викликавши та натис на кнопку найвищого поверху, кілька секунд ліфт, стояв на місці, а потім понісся вгору.

    Віктор подивився на нервову дівчину, та почав гладити її волосся.

    "Що це було? Прохання про порятунок чи спроба вбивства?"

    Він був занадто маленьким, щоб до кінця зрозуміти плани світу, але в душі він вже вирішив турбуватись про цю дівчинку. Іріс схопила його руку і побачила ніжну посмішку і розгублено послабила хват.

    "Він завжди був таким високим і надійним? Чи може він бути моїм братом? Старшим братом?"

    Вона тільки зараз зрозуміла, що він десь на голову вищій за неї. Незабаром двері ліфта відчинились і він завів дівчину до розкішної кімнати. Вона боялась навіть уявити хоча б приблизну вартість речей у кімнаті та заклякла на місці. Віктор криво посміхнувся і недбало посадив її на диван.

    — Це вона?

    До кімнати разом з Джорджем увійшов Теодор, що привів себе до ладу. Хоча він був налаштований доволі песимістично, зараз мав визнати, дівчина мала деяку схожість з молодою Карлою.

    — Так, Її переслідував гінчак, я зараз відправив когось обшукати кабінет Карли, щоб зібрати деякі докази. Але я думаю Карла була чиїмось агентом і коли вона втратила цінність через нещодавнє розслідування вони вирішили її позбулись. І демон прийшов за Ірис, через схожість душі. Це моя теорія.

    Тихо, ледь чутно Іріс сказав Віктор батьку перед тим як сісти поруч з дівчиною.

    — І по щасливому збігу обставин, я був поруч, щоб обдурити демона та врятувати її життя.

    Теодор не міг підкопатись до логіки сина, але дещо було занадто підозрілим.

    "Звідки в біса він про це знає? Він вже став гравцем всього кілька днів тому. Що ж кожен гравець повинен мати кілька козирів та секретів."

    Він сів напроти дівчина, та запросив її розповісти всю історію. Вона спочатку вагалась, але коли Віктор ствердно кивнув, вона почала говорити.

    — Джордже принеси руну, та перевір її історію.

    — Це не може бути правдою.

    — Ти про що?

    — Ви не можете бути моїм батьком. Мене давно покинули. І навіть якщо це правда, я не можу покинути свого батька і сестру.

    Теодор насупився, але видихнув.

    "Цього варто було очікувати."

    — Розумієш, ті хто, покинули тебе, були насправді твоїм дядьком і матір'ю. І щоб ти знала я ніколи не викидаю, жодного зі своїх дітей.

    Він поклав руку собі на груди та широко посміхнувся. В цей момент до кімнати зайшов Джордж, тримаючи чорну оксамитову коробку. Теодор обережно відкрив її та поставив перед дівчиною.

    — А тепер доторкнись до нього і ми все дізнаємось.

    — Хіба для цього непотрібно зробити тест ДНК?

    Вона з відразою дивилась на камінь викликаючи посмішку в Теодора.

    — Це також буде, але пізніше.

    — Ха, гаразд!

    Вона схопила камінь, але майже одразу наче обпечена випустила його з рук. Віктор швидко підхопив його та поклав назад до скрині прибираючи її зі столу. Джордж, відсунув стіл якомога далі. І всі вони дивились на дівчину, що злізла на підлогу та корчилась від болю.

    "Хаха, це точно основний родовід! І чистота пристойна!"

    Теодор задоволено розсміявся, поки Віктор кивав очікуючи подібного відтоді як оцінив її. Він перевів погляд на коробку у своїх руках і видихнув.

    "Хоча це може допомогти проявити родовід, щоб його пробудити потрібно набагато більше. Я повинен продовжувати підготовку."

    Іріс корчилась і кричала від болю змушуючи його хмуритись, і хоча він хотів би їй допомогти, в нього немає сил. Це необхідна процедура, яку проходять всі з фон Вайзе.

    "Вона тепер спадкоємиць."

    Віктор помітив як волосся дівчини змінювало свій колір на фіолетовий і конвульсія закінчувалась залишаючи лише спокій. Через пробудження вона надто втомилась і зараз спокійно спить.

    — Молодець, ти добре впорався. Якби їй пощастило так само як і тобі, цього можна було б уникнути. Джордже, віднеси її до спальні візьми кров для тесту та перевір чи вона незаймана.

    Віктор криво посміхнувся через непорозуміння його сім'ї, але виправляти не став. це не настільки критично. Раптом двері відчинились і до кімнати зайшла Луна, що якраз, збиралась сказати, що обід готовий.

    — Тео! Про що ти в біса говориш! Вона твоя донька, і ти просиш чоловіка перевірити її! дурень. Я це зроблю, Джордже.

    Віктор сховав свою посмішку рукою, та хитро подивився на батька. Теодор кинув грізний погляд на сина.

    — Ні слова.

    — Гаразд, гаразд, але вона не здивувалась цьому. Ти багато чого їй розповів, чи не так? Думаєш зробити її своєю дружиною незважаючи нінащо?

    Він змусив батька закашлятись і відвести погляд.

    — До твого відома це не суперечить правилам.

    — Тільки якщо це на благо сім'ї, чим ти підкупив бабцю?

    Теодор відвісив йому потиличника.

    "Цей хлопець стає все більш самовпевненим."

    — Тепер ти повинен називати її четвертою мамою.

    — Гаразд, батьку, але мої мачухи це так просто не приймуть.

    — Саме тому я і чекаю, поки вона народить. Це полегшить ситуацію якщо все буде добре. Якщо вони зроблять, щось смішне, то я покажу їм, хто їх господар.

    В погляді Теодора з'явився небезпечний блиск. Він знав, що в них є плани проти його дітей, але це також було одне з випробувань та методів виховання наступного покоління.

    "Але якщо вони спробують зробити, щось з Луною, я їх сам уб'ю."

    В цей момент До кімнати увійшов Джордж, з кількома документами

    — Вітаю, пане.Леді Іріс ваша донька, вона незаймана. Це те, що ми знайшли про неї на цей момент, коли команда закінчить збирати інформацію більш детально я зможу дати вам повний звіт.

    — Чудово, це справді чудово!

    Телефон Віктора задзвенів і він посміхнувся

    — Віктор, ходімо пообідаємо, мені, є про що запитати. Джордже не скажеш Луні, щоб вона приготувала для нас їжу?

    — Пані вже почала готувати, коли дізналась, що юний пан Віктор тут.

    Теодор посміхнувся.

    "Вона завжди знає, що мені треба."

    — Батьку я зустріну своїх дівчат, і дещо заберу, а потім наздожену вас. Це буде цікаво.

    Теодор нахмурився, але кивнув плечима.

    — Гаразд, зустрінемось там же.

    Віктор кивнув та пішов до ліфта. На першому поверсі стояли дівчата і чекали на нього.

    — Пане.

    Оскільки це був сімейний заклад потрібно було дотримуватись правил. Маргарет дещо розгубилась, але швидко повторила за дівчатами.

    — Знайди нам кімнату.

    — Звісно пане, прошу за мною.

    Віктор разом з дівчатами пішов за офіціантом під заздрісним поглядом відвідувачів першого поверху.

    — Ти отримала це?

    — Звісно, все як і сказав пан.

    Лілі обережно передала Віктору карту пам'яті, та притиснулась до його грудей.

    "Що це за запах? Якась інша жінка? Поганий Вікторе."

    Вона насупилась і дещо відвернулась змушуючи його дивно подивитись на неї.

    — Дівчата це було найкраще місце у всьому місті, але з вами воно стало ще краще, але вимушений вас залишити мені є що обговорити з батьком. Лілі підеш зі мною.

    — Все гаразд, пане?

    — Не турбуйся Алексе, хоча плани потрібно буде дещо скоригувати проблем немає. Дівчата вам це справді личить.

    Близнюки та Маргарет дещо почервоніли та задоволено кивнули.

    "Він помітив!"

    Раптом телефон задзвонив.

    — Пане, вибачте, але я...

    — Що сталось?

    — Пане я приїхав в місце де ви залишили машину, але пакетів ніде не має.

    — Ха, це не проблема, але наступного разу будь обережнішим. під'їдь до Лігва Коханців та чекай.

    Віктор поклав телефон та обійнявши Лілі пішов на гору, де Теодор обідав з Луною.

    — Лілі, це неочікувано, сідай з нами.

    — Сідай і знімай вуаль, тут всі свої, ах і ледь не забув, це Луна моя четверта мати, а це Лілі поки, що моя помічниця, але прийде час і вона стане моєю дружиною. Головною дружиною.

    Лілі, що тільки но сіла завмерла та почервоніла, дещо хитаючись від збудження.

    "Що? Я і головна дружина? Головно дружина, хехе."

    Луна почервоніла та відвернулась заховавшись у сорочку Теодора, їй досі було соромно.

    — Вікторе, все не так просто...

    Він був змушений замовкнути коли побачив красу Ліл, що зняла вуаль, зовсім забувши про маленького ревнивого кролика на своїх грудях, що болісно вкусив його пробуджуючи від трансу.

    "Ти можеш робити це з ким і де завгодно, але не переді мною і не з коханкою твого сина."

    Теодор в паніці проковтнув слину, та всі думки, що могли з'явитись у його голові коли прочитав це в очах Луни.

    — Ах, так. Лілі ти стала набагато красивішою з нашої останньої зустрічі.

    — А тепер поїмо, їжа починає холонути.

    Луна подивилась на Лілі, що сором'язливо схилила голову.

    "Не дивно, що вона носить вуаль, ця дівчина дуже гарна. На щастя вона дівчинка Віктора."

    Вона подивилась на свого чоловіка і видихнула, точно знаючи, його характер. Хоча здебільшого Теодор був пристойним чоловіком, варто було жінці хоч трохи його зацікавити, він був готовий на все. Але він не порушував власні правила, та завжди відступав коли вони обирали іншого.

    — Вікторе, моя команда знайшла ті водорості, це справді дивовижно. Хоча, ще потрібно дослідити ефекти точніше, вони зможуть створити повністю безпечний продукт вже в цьому році. Але я був здивований, у звіті Барона згадано, що ти нащось зібрав купу огидних грибів. Ти щось про них знаєш?

    — Батько спробував їх?

    — Ні, але я дозволив це зробити одному з бійців, але він блював цілу годину, і втратив апетит до кінця дня. Бідолаху нудило лише від вигляду їжі, яка в цьому користь?

    — Те, що ти описав лише один з ефектів. Інший полягає у тому, щоб дати організму стільки поживних речовин, щоб він не потребував їжі деякий час. Тому хлопцю дійсно не пощастило, він може бути лише голодним.

    — Якщо, ти сказав правду...

    Теодор замовк і мурашки пробігли по його спині.

    "Якщо це дійсно правда, це може змінити баланс сил. Продовольство бійців, запаси рейдерів. Цей гриб він в десятки, якщо не сотні разів цінніший за водорості. Чи знав він з самого початку?"

    Віктор посміхнувся.

    — Якщо ти плануєш віддати його сім'ї, будь ласка, незабудь і про мою частку. А також я хочу як можна швидче поїхати на острів.

    — Звісно. Вікторе потрібно почекати до завтра, я збираюсь відвезти Іріс на острів. Її родовід потрібно перевірити, а ще відвести на церемонію, як можна швидче, вона вже занадто доросла, щоб очікувати.

    — Я певен вона переживе церемонію. І може бабуся дозволить проведення, коли ти розкажеш їй про гриб.

    Віктор добре знав з записів наскільки негнучкими могли бути ці старі пні в плані активації артефакту, раніше часу його повного відновлення. Теодор підозріло глянув на сина, але промовчав.

    "Сподіваюсь все буде так, я не хочу втрати свою доньку, одразу після того, як знайшов."

    Всі насолоджувались їжею і під кінець трапези коли Луна вийшла з кімнати Віктор поклав на стіл карту пам'яті.

    — Лілі знайшла приховану камеру коли перевіряла офіс Карли.

    Дівчина не змінила виразу обличчя намагаючись зберігати спокій.

    "Ти ж сам сказав, де і як воно стояло, я просто забрала."

    Теодор подивився на карту та дав знак Джорджу, щоб той перевірив запис.

    — Я вважаю, що тут повинна бути відповідь на питання, що сталось насправді.

    Доволі швидко Луна повернулась з десертом, а також Джордж, з шокованим обличчям, обережно простягаючи планшет Теодору, коли вона втягнула Лілі в якусь свою розмову.

    "Я знаю це можуть бути доволі неприємні кадри."

    Віктор кивнув, коли побачив їх вирази облич. Незабаром він встав.

    — Що ж дякую за обід, четверта мамо, але я мушу вас покинути, сьогодні в мене вечірка.

    — Не захоплюйся, літак завтра з ранку, Джордж надасть тобі точний час і не спізнюся, бо доведеться чекати наступного.

    Теодор сказав на останок своєму сину, що ніжно тримаючи Лілі за руку пішов до ліфта.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.