Зміст
  • Розділ 01 : Повернення
  • Розділ 02 : Сніданок
  • Розділ 03 : Подорож
  • Розділ 04 : Дівчина
  • Розділ 05 : Розмова
  • Розділ 06 : Церемонія
  • Розділ 07 : Результати
  • Розділ 08 : Оцінювання
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода
  • Розділ 11 : Подорож до міста.
  • Розділ 12 : Прибуття.
  • Розділ 13 : Маєток і його мешканці
  • Розділ 14 : Близнюки
  • Розділ 15 : Ткач Долі.
  • Розділ 16 : Ранкова рутина
  • Розділ 17 : Розмова в машині
  • Розділ 18 : Проблема
  • Розділ 19 : Кліше
  • Розділ 20 : Арія
  • Розділ 21 : Тільки одна.
  • Розділ 22 : Фіолетовий
  • Розділ 23 : Закупи
  • Розділ 24 : День народження
  • Розділ 25 : Біда
  • Розділ 26 : Нічні справи
  • Розділ 27 : До гори.
  • Розділ 28 : Посеред Лісу
  • Розділ 29 : Підземелля
  • Розділ 30 : Зла отрута для чоловіків
  • Розділ 31 : Маргарет
  • Розділ 32 : Угода
  • Розділ 33 : Прискорений курс
  • Розділ 34 : Лікування?
  • Розділ 35 : Бос
  • Розділ 36 : Результати
  • Розділ 37 : Арешт
  • Розділ 38 : Барон
  • Розділ 39 : Дільниця
  • Розділ 40 : Алекс
  • Розділ 41 : Стіл перевернули
  • Розділ 42 : Велике пограбування
  • Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні
  • Розділ 44 : Лігво Коханців
  • Розділ 45 : Велика гра
  • Розділ 46 : Дівчата
  • Розділ 47 : Пірнання
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.
  • Розділ 49 : Душевна розмова
  • Розділ 50 : Напад
  • Розділ 51 : Доля
  • Розділ 52 : Ще Один
  • Розділ 53 : Віві
  • Розділ 54 : Чорна вдова
  • Розділ 55 : Вечеря в дома
  • Розділ 56 : Думки під покровом ночі
  • Розділ 57 : Хлопець
  • Розділ 58 : Відголоски минулого
  • Розділ 59 : Зустріч в Автосалоні
  • Розділ 60 : Сестра
  • Розділ 61 : Те, що сталось після
  • Розділ 62 : Вечірка
  • Розділ 63 : Міра
  • Розділ 64 : Пізня вечеря
  • Розділ 65 : На острів
  • Розділ 66 : Зоя
  • Розділ 67 : Переговори
  • Розділ 68 : Зала Вбивць
  • Розділ 69 : Бордель
  • Розділ 70 : Насищений Ранок
  • Розділ 71 : Лара
  • Розділ 72 : Інцедент на церемонії.
  • Розділ 73 : Зізнання
  • Розділ 74 : Сховище
  • Розділ 75 : Безлад
  • Розділ 76 : Сотня Красунь
  • Розділ 122 : Тест на родоводи
  • Розділ 123 : Ще одна собака?
  • Розділ 124 : Флірт
  • Розділ 125 : Отримали пташенят
  • Розділ 126 : Смертельний вибір
  • Пояснення.
  • Розділ 64 : Пізня вечеря

    Віктор сидів у машині та посміхався, він вже почув від швейцара, слова співчуття, що Лінда була вимушена поїхати, через напад невідомого зловмисника.

    "Вона зараз повинна бути у ярості."

    Він обережно погладжував талію Маргарет коли відкинувся на спинку. Він отримав звістку від Кая, що вже деякий час моніторив контакти Лінди.

    "Я хотів би, що б вона ще трохи побігала наробила більше галасу, але кращого шансу може і не бути."

    Віктор добре, знав, що намагатись вивудити з неї інформацію марна справа. Лінда не знала про ключовий фрагмент плану, в якому грала головну скрипку.

    "Тепер треба дочекатись реакції бабусі та інших."

    Він не хотів знову втрапити в халепу зі шлюбом, але не міг самостійно рухатись. Партія яку він хоче розіграти потребує ще багато карт. Він намагався згадати де і коли він чув, читав про різноманітні артефакти, але поспіхом видихнув.

    "Найближчим часом нічого цікавого не з'явиться. Залишається тільки чекати."

    Віктор поклав голову на коліна Маргарет яка втомлено дивилась у вікно. Дівчина здивувалась, але швидко посміхнулась і обережно розчісувала його волосся.

    — Втомилась?

    — Так. Я ніколи не була на подібних заходах.

    Вона криво посміхнулась і дещо здригалась згадуючи минуле. Він обережно обійняв та погладив її.

    — Не турбуйся скоро звикнеш, я хотів би, щоб ти була моєю пасією на публіці.

    — Тільки на публіці?

    Вона посміхнулась та подивилась на його тіло і прикусила губу. Віктор зітхнув та похитав головою перш ніж подивитись на Лео, що краєм ока уважно слідкував за ними.

    — Ти пам'ятаєш, що я сказав тобі цього ранку, чи вже забув?

    — Як я міг таке забути, пане!

    Лео максимально сконцентрувався коли почув його голос скрізь трохи припущений бар'єр. Маргарет не була достатньо безсоромною, щоб продовжувати й граючись з його волоссям подивилась у вікно. Машина пронеслась нічною вулицею та виїхала на дорогу до маєтку.

    Ворота маєтку більш менш привели до ладу, а сміття вже прибрали. Машина підійнялась прямо до будинку і Віктор трохи розім'яв тіло.

    — Лео завтра з ранку, ти будеш тут. Мені потрібно поїхати до аеропорту.

    — Зрозумів, пане. Але чи сталося, щось?

    — Так, дещо сталось, але знати тобі це не обов'язково і я подзвоню тобі, щоб ти мене забрав коли я повернусь.

    Лео проковтнув язика та мовчки кивнув головою. Він зупинив машину біля входу та поспішив відкрити двері. Маргарет подивилась на будинок і не знала, що робити.

    "Це мій новий дім, чи.."

    Її думки перервав Віктор який вийшов з машини та вдарив її по дупці.

    — Це тепер твій новий дім. Завтра з Алексом поїдеш, забереш свої речі та віддаси гроші тітці.

    Вона кивнула й потерла дупцю. Коли Лео на машині вдарив по газах, щоб як можна швидче доїхати до дому чи найближчого готелю, вона обхопила руку Віктора, що перевіряв повідомлення та наблизилась до його вуха.

    — Ти хочеш трохи розважитись сьогодні ввечері?

    — Ні. Завтра в мене багато роботи.

    Маргарет дещо прикусила губу від досади, вона хотіла перевірити цього хлопця вже деякий час, зрештою минуле залишилось тяжким шрамом на її душі.. Хоча безперечно поруч з ним вона відчувала дивне відчуття зв'язку та близкості.

    — Можливо я...

    Раптом двері відчинились і повз Гільду пролетіла Лілі перебиваючи дівчину та обіймаючи Віктора. Вона уважно внюхувалась в його одяг поки він розчісував її волосся.

    "Це Маргарет, це хтось новенький. Ти знову знайшов когось?"

    Вона хотіла його пощипати, але швидко зупинилась.

    — Ти запізнився, пане.

    — Знаю, знаю. Було багато людей, які хотіли ближче зі мною познайомитись. Ходімо в середину, там все більш детально обговоримо.

    Біля Гільди вже з'явились близнюки, що шанобливо чекали на нього.

    — Вам подати вечерю, пане?

    — Щось легке, я добре поїв на вечірці, а ви з дівчатами вечеряли?

    — Ні, вони хотіли дочекатись тебе.

    У Віктора з'явилась крива посмішка. І він краєм ока подивився на дівчат, що виглядали його з-за рогу.

    — Тоді поїмо всі разом, я якраз хотів обсудити кілька питань. І ще дещо, знайди кімнату для Маргарет.

    — Це я вже зробила, пане. Всі покупки міс Маргарет вже очікують там на неї.

    — Чудово. Я радий, що ти в мене є.

    — Це всього лиш мій обов'язок.

    Вона посміхнулась його та жестом вказавши Міні, що робити разом з Маною пішла на кухню. Віктор тримаючи Лілі на руках плюхнувся на диван.

    — Завтра ми з тобою поїдемо на острів.

    — Щось сталось, пане?

    — Так. Арію затримали і я хочу її врятувати, поки нічого не сталось.

    Лілі розгублено нахилила голову і Віктор зробив їй стиснений переказ сьогоднішнього дня.

    — Міс Арія не твоя сестра, але чи є в вас спосіб врятувати її?

    — Так, тому я і лечу. І Лілі ти можеш говорити зі мною нормально. Зрештою, ти особлива для мене.

    Вона почервоніла, а він подивився у сторону входу.

    — Можеш вже вийти. Бо саме завдяки тобі я отримав цей шанс.

    Маргарет вибачливо вийшла з-за колони та швидко пригнула на його бік.

    — Ти збираєшся залишити мене саму?

    — Ти не будеш сама в тебе тут тепер нова сім'я і це буде чудовий шанс краще роззнайомитись.

    — Маргарет, Віктор не проти тебе взяти, але це дуже небезпечно ти не знаєш як себе поводити. А старійшини пильно слідкують за усім на острові та ти можеш випадково привернути їх увагу, що може опосередковано завдати йому шкоди...

    — А годі, годі. Я зрозуміла, Зрозуміла.

    Дівчина зітхнула та обперлась на плече Віктора, під уважним поглядом Лілі, яка лише зітхнула.

    — Не сумуй, колись я і тебе візьму., але тобі потрібно буде стати достатньо сильною.

    — Дякую!

    Вона обійняла його, а він вивільнивши руку погладив її волосся.

    — До речі Маргарет ти вже деякий час поводишся неформально.

    — Тобі не подобається, пане?

    Вона лукаво посміхнулась і подивилась на нього.

    — Я не маю з цим. проблем, але на острові це буде великою проблемою.

    Та він не встиг їй багато чого пояснити, коли до кімнати зайшла Мана

    — Пане, стіл накритий.

    З деякою заздрістю сказала дівчина та шанобливо вклонилась.

    — Ходімо їсти.

    Він посміхнувся та обійняв розгублену дівчину, ніжно пестячи її волосся, під дещо невдоволеним поглядом Лілі та захопленим поглядом Маргарет.

    — Дякую за подарунки, пане.

    Коли Віктор заходив до їдальні, на нього неочікувано пригнула Тета. Він ніжно погладив її волосся, та швидко пішов до свого місця за столом разом з Лілі. Гільда поставила перед ним просту кашу та зайняла своє місце разом з іншими дівчатами та Алексом який сів разом з іншими під шумок.

    — Я хочу сказати вам кілька слів.

    Він вказав на Маргарет, що сіла поруч з близнюками.

    — Це Маргарет вона відтепер буде тут жити. Я сподіваюсь, ви добре поладнаєте.

    Маргарет встала та посміхнулась представляючись та знайомлячись з Альфою та її сестрами.

    "Я сподіваюсь добре поладнати, але що з нею? А що з ним? Тут стільки дівчат. Віктор йому так сильно довіряє, чи?"

    Вона дивилась на Альфу та Алекса й особливо зацікавилась хлопчиком, але Віктор не зважав на неї та продовжив.

    — Завтра я поїду в подорож з Лілі. І поки мене не буде, ви повинні добре вчитись.

    Деякі дівчата клацнули язиком, змушуючи його криво посміхатись.

    — Я повинен тебе супроводжувати, пане?

    — Ні цього разу ти потрібен в іншому місці, а також на захисті маєтку.

    — Хтось нападе?

    В цей момент дівчата за столом уважно подивились на Віктора очікуючи його слів.

    — Не виключено. Я не хотів цього казати, але доведеться. Сьогодні на мене напали якісь ідіоти, користуючись бандою Лотос і я не думаю, що цим все обмежиться будьте на готові. Гільда?

    — Зі мною вже зв'язався ваш дворецький і ми замовили систему спостереження. Вона пробуде за кілька днів.

    Віктор кивнув намагаючись ігнорувати Лілі та інших дівчат, що кидали на нього стурбовані погляди. Він швидко поїв кашу, даючи свободу дівчатам спокійно їсти.

    — Альфо, на кілька слів.

    Дівчина не встигла вчасно зреагувати і їй довелось його наздоганяти. Вона прийшла за кілька хвилин до його кабінету та застигла у проході від безладу в кімнаті.

    — Це нікуди не годиться. Як таке взагалі можна читати.

    Альфа відкашлялась привертаючи його увагу. після того, як він кинув ще один журнал на підлогу.

    — Ах ти нарешті тут. Щож твоє завдання отримати кілька гарних книг та заповнити ці полиці. А це сміття поклади десь в підвал потім їх можна буде непогано використати.

    Вона розгублено кліпала очима, а потім почала хмуритись, та перш ніж вона встигла заговорити він продовжив.

    — Але це не головне. Я хочу, щоб ти зробила для мене ще дещо.

    Віктор дістав тіару та обережно поклав на її голову.

    — Я зніму обмеження з тебе, а цей артефакт захистить тебе від слідкування.

    — Що я маю зробити?

    — Все просто. Тобі потрібно вбити Барона.

    Хоча її очі загорілись передчуттям вона з підозрою подивилась на нього.

    — Він має бути сильнішим за мене.

    — Ні, цей старий хряк має кілька гарних навичок, але він залишається посереднім сміттям. В тебе повинно вистачити сил його вбити, як підтримку можеш взяти Алекса, він став набагато сильнішим.

    — Це ж не все?

    — Вірно це лише побічна ціль. Мені потрібні всі цікаві речі з його кабінету, особливо порожня книга та ручка яку він постійно носить з собою І про Алекса, будь обережною він завжди знаходить проблеми.

    Альфа кивнула, вона відчувала це з того моменту як краще роззнайомилась з нею та почула її історію

    — І Альфо все повинно бути тихо, можеш використовувати все, що хочеш, але жодних слідів до мене ти зрозуміла?

    — Я це і без тебе добре знаю.

    — Розумниця, а тепер можеш йти.

    Та перш ніж вийти, вона тихо погладжуючи тіару на голові під пильним поглядом Віктора заговорила

    — Чи можу я забрати дівчат з його борделю?

    — Це не спрацює. В них повинна бути мітка раба.

    — Я знаю, але якщо вдасться...

    — Якщо вдасться роби, що хочеш. Вони будуть повністю на твоїй відповідальності. Я не матиму до них жодного відношення.

    Віктор перебив її та дав їй неочікувані вказівки, від чого дівчина радісно посміхнулась.

    — Дякую.

    Альфа хутко вилетіла з кімнати радісно наспівуючи якусь мелодію. Віктор похитав головою та пішов до полиці, щоб продовжувати її перебирати.

    — Пане ми можемо увійти?

    — О так звісно.

    Його перервали близнюки, що ввійшли до кімнати та вони ніяково встали посеред кімнати.

    — Пане, ми хотіли поговорити про вибір який ви нам дали.

    — Ах так. Що ви вирішили?

    Він з ноткою суму у голосі запитав їх та очікував на відповідь. Близнюки подивились одна на одну і кивнувши зібрали всю хоробрість, що була в них та підійшли до нього в обійми. Посмішка розплилась по його обличчю і він міцно притис дівчат до своїх грудей ніжно погладжуючи їх голови. Але за кілька хвилин варто було йому випустити їх зі своїх обіймів як почервонілі дівчата втекли привертаючи увагу Маргарет, яка йшла слідом за ними до Віктора.

    "Це цікаво."

    Вона крадькома послідувала за дівчатами, даючи Віктору достатньо часу прийти в себе, та розібратись з планами на наступний день.

    "В першу чергу Арія. Я її точно не покину."

    Він добре пам'ятав її минулу турботу, а також смерть. Того разу сім'я випадково знайшла шпигуна у своїх рядах і вирішила провести детальну перевірку. Він не багато чув про цю різанину, і вперше дізнався коли пройшло кілька місяців. Старша сестра приїхала навістити його і він запитав, що сталось з Арією, яка раптово зникла, та перестала виходити на зв'язок.

    "Тоді навіть могили не залишилось."

    Він стис кулаки коли пригадав подробиці звіту, що він прочитав. Після допиту Арію стратили та кинули на купу тіл, які потім спалили. Вони також додатково знищили цифровий слід повністю.

    — Гаразд, досі спогадів. Ця річ принесе багато користі я маю отримати, ще дещо.

    Коли він думав у двері постукали та у кімнату зайшла Лілі.

    "А ось і відповідь."

    Він посміхнувся та підійшов до дівчини.

    — Вже пізно. Може варто лягти спати?

    — Справді? Можливо, я трохи засидівся, ти добре поїла?

    — Так.

    — Чудово, ходімо спати.

    Він обійняв Ліл та вийшов з кабінету до спальні. В той самий час близнюки заховались у своїй кімнаті

    — Це так соромно.

    — Це була твоя ідея.

    — Я не думала, що все зайде так далеко, але це було приємно.

    — Як думаєш він буде проти, щоб ми спали разом з ним?

    Мана була розгублена спокійним ставленням своєї сестри.

    — Я не зможу. Це занадто соромно.

    — Як хочеш, але я все одно збираюсь піти.

    Міна схопила з ліжка нічну сорочку яку вона купила сьогодні та збиралась вийти з кімнати. Її сестра панікуючи схопила свою сорочку і пішла слідом, але на вході їх перехопила Маргарет.

    — І куди ви зібрались?

    — До кімнати пана.

    — Що?! Він мені відмовив, а вас...

    Дівчата почервоніли, і швидко похитали головами перебиваючи сумну Маргарет.

    — Ми не те мали на увазі!

    Вони одночасно прокричали привертаючи її увагу та змушуючи зацікавлено слухати.

    — Він поки, що не може втратити цноту.

    — Як нам сказала, Лілі. Він хоче провести якийсь ритуал.

    Також перебиваючи одна одну вони розповіли все, що знали Маргарет, яка їх уважно слухала та широко посміхалась.

    — Ах, а я вже думала, ну, що я завжди можу почекати.

    Вона облизала губи від чого близнюки злегка здригнулись та хотіли відступити, але було пізно.

    — Ходімо, сьогодні я теж буду його подушкою.

    — Ти візьмеш свою нічну сорочку?

    — Нащо? З ним я хочу бути собою на сто відсотків.

    Вона підморгнула близнюками, що в розгубленості нахилили голови, коли вона тягнула їх за собою.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.