Зміст
  • Розділ 01 : Повернення
  • Розділ 02 : Сніданок
  • Розділ 03 : Подорож
  • Розділ 04 : Дівчина
  • Розділ 05 : Розмова
  • Розділ 06 : Церемонія
  • Розділ 07 : Результати
  • Розділ 08 : Оцінювання
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода
  • Розділ 11 : Подорож до міста.
  • Розділ 12 : Прибуття.
  • Розділ 13 : Маєток і його мешканці
  • Розділ 14 : Близнюки
  • Розділ 15 : Ткач Долі.
  • Розділ 16 : Ранкова рутина
  • Розділ 17 : Розмова в машині
  • Розділ 18 : Проблема
  • Розділ 19 : Кліше
  • Розділ 20 : Арія
  • Розділ 21 : Тільки одна.
  • Розділ 22 : Фіолетовий
  • Розділ 23 : Закупи
  • Розділ 24 : День народження
  • Розділ 25 : Біда
  • Розділ 26 : Нічні справи
  • Розділ 27 : До гори.
  • Розділ 28 : Посеред Лісу
  • Розділ 29 : Підземелля
  • Розділ 30 : Зла отрута для чоловіків
  • Розділ 31 : Маргарет
  • Розділ 32 : Угода
  • Розділ 33 : Прискорений курс
  • Розділ 34 : Лікування?
  • Розділ 35 : Бос
  • Розділ 36 : Результати
  • Розділ 37 : Арешт
  • Розділ 38 : Барон
  • Розділ 39 : Дільниця
  • Розділ 40 : Алекс
  • Розділ 41 : Стіл перевернули
  • Розділ 42 : Велике пограбування
  • Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні
  • Розділ 44 : Лігво Коханців
  • Розділ 45 : Велика гра
  • Розділ 46 : Дівчата
  • Розділ 47 : Пірнання
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.
  • Розділ 49 : Душевна розмова
  • Розділ 50 : Напад
  • Розділ 51 : Доля
  • Розділ 52 : Ще Один
  • Розділ 53 : Віві
  • Розділ 54 : Чорна вдова
  • Розділ 55 : Вечеря в дома
  • Розділ 56 : Думки під покровом ночі
  • Розділ 57 : Хлопець
  • Розділ 58 : Відголоски минулого
  • Розділ 59 : Зустріч в Автосалоні
  • Розділ 60 : Сестра
  • Розділ 61 : Те, що сталось після
  • Розділ 62 : Вечірка
  • Розділ 63 : Міра
  • Розділ 64 : Пізня вечеря
  • Розділ 65 : На острів
  • Розділ 66 : Зоя
  • Розділ 67 : Переговори
  • Розділ 68 : Зала Вбивць
  • Розділ 69 : Бордель
  • Розділ 70 : Насищений Ранок
  • Розділ 71 : Лара
  • Розділ 72 : Інцедент на церемонії.
  • Розділ 73 : Зізнання
  • Розділ 74 : Сховище
  • Розділ 75 : Безлад
  • Розділ 76 : Сотня Красунь
  • Розділ 122 : Тест на родоводи
  • Розділ 123 : Ще одна собака?
  • Розділ 124 : Флірт
  • Розділ 125 : Отримали пташенят
  • Розділ 126 : Смертельний вибір
  • Пояснення.
  • Розділ 65 : На острів

    Віктор прокинувся в оточенні жіночих тіл. Вивільнивши одну руку він спробував намацати хто як коала обхопив його спину.

    — Ах, а я і не знала, що ти такий хуліган.

    Позаду він почув голос Маргарет, яка відповіла майже не прокидаючись. Вона обійняла його руку притискаючи, до певних частин тіла й спокійно засинала.

    "Тихо, ще не час. Ще не час."

    Віктор видихнув заспокоюючи свої думки та висмикнув руку, з невдоволеної дівчини, та обережно припіднявся тримаючи Лілі, щоб подивитись на інших порушників, що мовчки лежали та чекали.

    — Доброго ранку.

    — Добрий ранок, пане.

    Проговорили близнюки в унісон з ноткою заздрості. Їм також хотілось обійняти його. Лілі яка прокинулась на його руках подивилась на близнюків і дещо здивовано кліпнула.

    "Я не помітила як вони наблизились? Я занадто розслабилась?"

    Вона навіть не підозрювала, що саме Віктор притупив її відчуття, щоб вона спокійно поспала.

    — Добрий ранок.

    Та перш ніж близнюки встигли відповісти Маргарет скинула з себе ковдру. Лілі звузила погляд і загрозливо подивилась на неї, коли близнюки поспіхом засунули її назад.

    — Я зараз піду в душ, а ви зготуйте сніданок.

    — Нам потрібно розбудити інших?

    — Ні, я хочу просто провести деякий час з вами.

    Близнюки схопились з місця та радісні пішли, залишаючи дівчину саму у ліжку. Віктор теж не стояв занадто довго і продовжуючи тримати дівчину у своїх руках пішов до душу.

    За деякий час Віктор вже стояв перед будинком з Альфою в обіймах. Невдоволена дівчина намагалась вирватись. Хоча вона була набагато сильніша за нього Бета та інші міцно тримали її у великих групових обіймах.

    — Де ти тримаєш свої руки?

    — Там де хочу. Я твій господар.

    — Я тобі це колись пригадаю.

    — Знаю.

    Він посміхнувся дівчині обережно стискаючи її сідниці, перед тим як спробувати її поцілувати, але грізний погляд змусив його задуматись.

    "Є певні межі. Гаразд, подивимось як довго ти зможеш триматись."

    Він поцілував її у щоку і дивом вивільнивши руку дав сигнал Беті, обережним погладжуванням по голові. Альфа відчувши послаблення моментально відійшла і дивилась з боку ховаючись за Гільдою, змушуючи своїх сестер розсміятись.

    — Альфо я залишив для тебе кілька додаткових інструкцій в підвалі.

    Дівчина насупилась і кивнула продовжуючи ховатись.

    — Гільдо, ходи сюди.

    — Це занадто для такої як я, юний пане.

    Віктор криво посміхнувся, але все ж швиденько обійняв її, перед тим як дістатись близнюків, яких він просто захопив у свої обійми та поцілував. Зачаровані дівчата ще деякий час стояли на місці після цього, але почервоніли коли повернулись у реальність.

    — А пане? Я ж хлопець!

    — Я знаю,

    Він настиг Алекс яка намагалась відступати та обійняв дозволяючи своїм рукам блукати по її тілу. Дівчина намагалась пручатись, але отримала свій поцілунок в шоку та розжарене тіло. На останок була Маргарет, яка досі не прокинулась повністю, а її одяг як і волосся був у безладі.

    — Не треба цього.

    Вона протерла очі та не вагаючись повисла на його шиї у поцілунку. Віктор обійняв її у відповідь та ніжно погладив по спині.

    — Ти ж все пам'ятаєш.

    — Так, Так взяти Алекса забрати свої речі та віддати гроші.

    — Розумничка.

    Віктор почув звук двигуна, та обійняв Лілі. Машина зупинилась і Лео професійно вискочив, щоб відкрити двері. В цю мить Тета підбігла до нього та клюнула у щоку,

    — До побачення!

    Крикнула вона йому коли він сів у машину чим і підбурила інших. Дівчата махали у слід машині та коли вона зникла з поля зору, вони почали розбрідатись одна за одною. Альфа підійшла до Тети, яка на відміну від своїх сестер з деяким сумом дивилась у слід машині.

    — Бачу він тобі дуже сподобався.

    — Так! Він такий крутий, добрий і гарний.

    На деякій відстані від маєтку, дівчина їхала на своїй машині, її руки з силою стискали руль і вона з останніх сил намагалась не впасти у відчай.

    — Чого це все сталось зі мною?!

    Вона вдарила кілька разів руль, а потім подивилась на вм'ятину на капоті та гірко видихнула. Вона програла парі з дівчатами через, те, що не змогла отримати сукню і їй довелось відвести їх до клубу. Як результат вона запізнилась на вечірку у Білосніжному готелі, але не встигла припаркуватись, як на її машину пригнув голий хлопець, і регочучи як божевільний побіг геть. Не встигла вона прийти в себе як вже зробила бутерброд з трьох машин.

    "Я ж їм навіть запис показала, якого біса?!"

    Щойно персонал готелю прийшов допомогти розібратись, як тут як тут з'явились кілька поліціянтів, що милостиво запросили її до відділку. Особливо настирною була якась поліціантка очі якої горіли правосуддям.

    "Мені навіть довелось провести ніч у дільниці."

    Мабуть, їй трохи пощастило і машину не відвезли на далекий штрафмайданчик і вона змогла її одразу забрати й зараз їхала додому по дорозі Раптом повз її машину пронеслась чорна машина. .

    "Це вона! Може вдарити її трішки?"

    Вона оцінила приблизну відстань, але потім швидко похитала головою.

    "Дурість. Ми можемо розбитись."

    Вона збиралась змінити лінію коли її підрізав потертий позашляховик без номерів і з тонованими вікнами.

    — Якого біса!

    Вона ледь втримала керування коли з заднього вікна машини висунувся чоловік з автоматом на готові. В паніці вона спробувала дати по гальмах і збиралась засигналити, щоб попередити машину, але на її подив дівчина в вуалі з байдужим виглядом дістала свій пістолет і влучним пострілом прибрала автоматника перш ніж вони порівнялись.

    Вона не хотіла втрапляти в халепу і їхала вже на пристойній відстані від них, але все добре бачила. Хтось виліз з потертого позашляховика, щоб завершити справу, але об його лоба вдарився якийсь маленький м'ячик кинутий хлопцем з фіолетовим волоссям.

    — Що в біса?

    Та в наступну мить коли машина стрімко додала швидкості, а позашляховик намагався її наздогнати пролунав вибух і позашляховик роздуло відкриваючи двері та вибиваючи вікна. Вона почала тормозити, але все одно зловила шинами кілька уламків і втрачаючи керування притислась до відбійника, намагаючись сповільнитись.

    "Так, в біса так."

    Вона вдарила по керму та на тремтячих ногах вийшла з машини, щоб оцінити маштаб катастрофи. Її машина бачила і кращі роки, але зараз була далеко не в найкращому стані. Тяжко видихаючи вона подивилась у слід машині яку вже важко було розгледіти й помітила перевернутий позашляховик, що зараз перевернувся і загорівся.

    — Га, а я думала, хоч ранок буде нормальним, що далі?

    Дещо пошкоджена машина зупинилась біля аеропорту і Віктор не гаючи часу вийшов з машини самостійно. Кай вже не спав і розбирався з наслідками, організовуючи сімейних агентів у місті та шукаючи цих ідіотів.

    "Для нього це занадто."

    Він подивився на Лео, що сидів нінащо не реагуючи, наче заламана лялька і підійшов до нього.

    — Бережи себе. І ось тримай. Розважся на славу.

    Віктор вдарив його по плечу і перш ніж він встиг, хоч щось сказати кинув йому пачку грошей. Хлопець кивнув головою і губами подякував, слова не виходили з його рота.

    Віктор пішов до персоналу і показавши жетон був швидко скерований персоналом до злітної полоси. Кілька пілотів та охоронців теревенили на вході, але помітивши його одразу випрямились і вклонились. Він не звернув на них уваги та пішов одразу в середину разом з Лілі яка пильно стежила за оточенням.

    — Заспокойся, тут ми маємо бути в безпеці.

    — Щось сталось, юний пане?

    — О, дядько Джордж, нічого серйозного якісь ідіоти намагались мене вбити. Батько вже тут?

    Джордж кивнув та посміхнувся відкриваючи невеликий перехід, після чого телефонуючи своїм агентам.

    — Батько ти тут. Вибачте, що запізнився сталась невелика прикрість.

    — Вікторе, не турбуйся, ти як раз вчасно. Сідай поруч, а Лілі нехай сяде поруч з Іріс.

    — Це зайве.

    Віктор сів поруч з Іріс та посадив собі на коліна Лілі. Йому не подобався погляд батька який майже не намагався стримуватись.

    — Юний пане це не по протоколу.

    — Я і є протокол.

    Стюардеса видихнула і відійшла геть. Теодор розсміявся. та підняв руки в гору на погляд свого сина.

    — Ти добре спала минулої ночі?

    — Так. Дякую, за те, що ти зробив.

    Іріс злегка вклонилась Віктору, досі пам'ятаючи той шок після розмови з Джорджем. Саме він розповів та пояснив більш детально подробиці сімейного статуту, з якими Теодор і Віктор виросли та сприймали його як належне. Але головне він пояснив всю титанічність та ризиковість подвигу Віктора, у заплутуванні гінчака.

    "Їх майже неможливо вбити, від них не можна втекти чи відкупитись і неможливо обдурити. Або так вважалось. Юному пану це вдалося."

    Хоча Джордж захоплено сміявся їй було не до сміху, вона тремтіла з широко розкритими очима. Він вже показав їй яким сильним може бути, і навіть йому не під силу побороти цього демона. Тоді вона почала шкодувати, що не змогла як слід віддячити йому.

    — Це справді зайве, я просто твій молодший брат.

    Він посміхнувся бідній дівчині своєю найкращою посмішкою змушуючи її дещо червоніти, а Теодора хмуритись.

    — Кхм. Це мені дещо нагадує, я ж не показав вам цього вчора.

    Він клацнув рукою і всі слуги, покинули салон залишаючи їх на самоті. Теодор дістав ноутбук та ввімкнув запис перед тим як розвернути його до них.

    — Це запис який ти вчора приніс мені.

    На записі жінка стояла перед дзеркалом та красила губи. Вона була настільки зайнята цією справою, що не помітила, як почав мерехтіти екран телевізора та монітор комп'ютера. Тріщини розповзались по стіні, а вона почала вигинатись та надуватись як пузир поки з коридору не вийшов демон і хоча запис мерехтів і було важко, щось розрізнити, по спині Іріс пробігли мурашки. Вона знову почала тремтіти, тихе гарчання демона відлунювало в її серці та спогадах.

    — Заспокойся. Це вже в минулому.

    Віктор помітив її стан та обережно поклав руку на плече та ритмічно погладжував заспокоюючи її. В цей момент жінка нарешті помітила присутність демона і закричала.

    — Ні, ні. Цього не повинно було статись! Я робила все як він наказав, ти не мав за мною прийти!

    Демон з грацією кішки закрив їй вихід, та збираючись насолодитись здобиччю повільно наближався до неї. Карла відступала поки не підійшла до вікна після чого пролунав крик.

    — Після цього ми не знаємо, що саме сталось. Чи вона сама впала, чи це зробив демон.

    — Це була моя мати?

    — Саме так. Ти ж бачила результати тесту.

    Наступним було зображення демона яке змогли виокремити з пошкодженого запису. Дівчина тремтіла і дивилась на його зображення і страх з новою силою линув на неї.

    — Він же повернеться, так? Він прийде за мною знову.

    Віктор подивився на Теодора, але той мовчав та і дивився у порожнечу.

    — Він не прийде за тобою знову. Ти була всього лиш похибкою. Його похибкою. Гінчак загрався і дав душі Карли вислизнути так і не відкусивши шматка. Стурбований, що вона змогла втекти він почав шукати її запах і знайшов тебе.

    — Але, що якщо...

    — Навіть так. Це настільки неймовірний варіант, що й думати не варто.

    Віктор похитав головою. Змушуючи інших схилити голови.

    — Ти знаєш скільки коштує привести гінчака в наш світ зараз? Скільки потрібно заплатити всього за одного демона, а ще підтримувати його існування. Це настільки величезні суми, що просто абсурдно. Інакше вони б вже давно правили світом.

    — І що саме сталось з Карлою?

    — А це лазівка. Проклятий контракт. замість того, щоб викликати демона на постійну службу вони викликають його на полювання за конкретною душею. Це не так важко. Але ще потрібно знайти ідіота, який буде готовий закласти свою душу.

    Теодор був здивований його знаннями, але розпитувати не збирався, лише дав сигнал Джорджу записати ці одкровення та передати в сімейний архів. Гравці мають свої секрети і їх потрібно поважати. Інакше може народитись дуже небезпечний ворог. Хоча ці знання для більшості вже давно стали надокучливими правилами, на які майже ніхто не звертає уваги.

    — А тепер прошу мене вибачити, минула ніч була доволі бурхлива і коротка.

    Віктор знайшов невелику штору, та засмикнув її зникаючи разом з Лілі. Під здивованим поглядом Іріс. Та розкотистим сміхом батька.

    — В сім'ї всі такі?

    — О так. Це ще нічого, ти не знаєш, що ми з братами робили в молодості. Здається це якось пов'язано з нашим родоводом.

    — Я вже деякий час чую про цей родовід, що в біса це означає?

    — Ми не знаємо.

    Теодор розвів руками, змушуючи Іріс пирхнути та відкинутись на спинку.

    — Не треба цього, хоча ми не все знаємо в нас є багато записів. Але головне, що ми можемо жити довго, дуже довго.

    — Ну і скільки це?

    — В середньому десь років триста, іноді більше іноді менше.

    Всі очікування дівчини розлетілись вщент і вона в перше уважно оглянула Теодора, намагаючись зрозуміти чи не жартує він.

    — Не дивуйся, це тільки нормальний, якщо ти успішно пройдеш церемонію, то спокійно проживеш майже пів тисячі років, шкода тільки, що остання велика війна значно прорідила наші ряди.

    Він видихнув і подивився у розширені від шоку очі Іріс. Вона зрозуміла, що він говорить цілковито серйозно.

    — А церемонія, що це?

    Теодор захоплену хлопнув і всі вікна закрились покриваючи салом таємничою темрявою. В цей момент він почав наганяти атмосферу. Йому дуже подобалось спостерігати за обличчями дітей коли вони чують правду про світ.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.