Зміст
  • Розділ 01 : Повернення
  • Розділ 02 : Сніданок
  • Розділ 03 : Подорож
  • Розділ 04 : Дівчина
  • Розділ 05 : Розмова
  • Розділ 06 : Церемонія
  • Розділ 07 : Результати
  • Розділ 08 : Оцінювання
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода
  • Розділ 11 : Подорож до міста.
  • Розділ 12 : Прибуття.
  • Розділ 13 : Маєток і його мешканці
  • Розділ 14 : Близнюки
  • Розділ 15 : Ткач Долі.
  • Розділ 16 : Ранкова рутина
  • Розділ 17 : Розмова в машині
  • Розділ 18 : Проблема
  • Розділ 19 : Кліше
  • Розділ 20 : Арія
  • Розділ 21 : Тільки одна.
  • Розділ 22 : Фіолетовий
  • Розділ 23 : Закупи
  • Розділ 24 : День народження
  • Розділ 25 : Біда
  • Розділ 26 : Нічні справи
  • Розділ 27 : До гори.
  • Розділ 28 : Посеред Лісу
  • Розділ 29 : Підземелля
  • Розділ 30 : Зла отрута для чоловіків
  • Розділ 31 : Маргарет
  • Розділ 32 : Угода
  • Розділ 33 : Прискорений курс
  • Розділ 34 : Лікування?
  • Розділ 35 : Бос
  • Розділ 36 : Результати
  • Розділ 37 : Арешт
  • Розділ 38 : Барон
  • Розділ 39 : Дільниця
  • Розділ 40 : Алекс
  • Розділ 41 : Стіл перевернули
  • Розділ 42 : Велике пограбування
  • Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні
  • Розділ 44 : Лігво Коханців
  • Розділ 45 : Велика гра
  • Розділ 46 : Дівчата
  • Розділ 47 : Пірнання
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.
  • Розділ 49 : Душевна розмова
  • Розділ 50 : Напад
  • Розділ 51 : Доля
  • Розділ 52 : Ще Один
  • Розділ 53 : Віві
  • Розділ 54 : Чорна вдова
  • Розділ 55 : Вечеря в дома
  • Розділ 56 : Думки під покровом ночі
  • Розділ 57 : Хлопець
  • Розділ 58 : Відголоски минулого
  • Розділ 59 : Зустріч в Автосалоні
  • Розділ 60 : Сестра
  • Розділ 61 : Те, що сталось після
  • Розділ 62 : Вечірка
  • Розділ 63 : Міра
  • Розділ 64 : Пізня вечеря
  • Розділ 65 : На острів
  • Розділ 66 : Зоя
  • Розділ 67 : Переговори
  • Розділ 68 : Зала Вбивць
  • Розділ 69 : Бордель
  • Розділ 70 : Насищений Ранок
  • Розділ 71 : Лара
  • Розділ 72 : Інцедент на церемонії.
  • Розділ 73 : Зізнання
  • Розділ 74 : Сховище
  • Розділ 75 : Безлад
  • Розділ 76 : Сотня Красунь
  • Розділ 122 : Тест на родоводи
  • Розділ 123 : Ще одна собака?
  • Розділ 124 : Флірт
  • Розділ 125 : Отримали пташенят
  • Розділ 126 : Смертельний вибір
  • Пояснення.
  • Розділ 66 : Зоя

    Пізнього вечора коли літак приземлився на сімейному острові. Іріс з підозрою дивилась на Лілі яка спокійно сиділа на колінах Віктора і задоволено муркотіла.

    "Я і не думала, що таке може бути на справді."

    Теодор розкрив кілька подробиць які Джордж не наважився розкривати та пояснив сімейну структуру більш детально. При цьому раз у раз видихаючи, коли він дивився на штору.. Зараз він готувався до виходу, а червонуваті служниці допомогали йому.

    — Я збираюсь зустрітись з патріархом. Потім зустрінемось.

    — Я розумію батько.

    Вони спустились по трапу і йшли до машини, що чекала на них. Особистий літак Теодора, один з привілеїв старійшини відкочувався в ангар, а на його місце ставав інший.

    — Це все належить сім'ї?

    — Навіть більше, кожен, острів, що ти тут бачиш належить нашій сім'ї.

    — І всі вони...

    Іріс яка почувалась незручно в сукні яку їй подарувала Луна, шоковано оглядала все довкола.

    — Ні більшість з них слуги. Управління активами та їх захист вимагає багато людських ресурсів, членів сім'ї просто не вистачило б на все.

    Теодор подивився у сторону машини, що під'їхала і посміхнувся коли з неї вийшов Патрік зі своїм сином.

    — О. Патріку, ти тут, щоб привітати мене з находженням дочки?

    — Звісно Теодоре, але я також хотів відправити свого сина.

    — Ой, вибач, я його майже не відчув. Ну, що куди його вирішили відправити?

    — Його відправили до Нової Спокуси, де він буде керувати невеличким сімейним бізнесом.

    Патрік натис на плече сина схиляючи його до поклону. Рон намагався триматись з усіх сил він вже добре усвідомив своє становище. За ці кілька днів його світ рухнув і він досі блукав серед руїн. Підлабузники відвернулись від нього і шкодували, що зневажливо дивились на Віктора.

    — Ой Роне, це справді ти? Я тебе майже не впізнав. Що сталось? Ти зазвичай майже не дивився під ноги.

    Віктор посміхнувся Рону тримаючи у руках Лілі, а потім подивився на Патріка.

    — Дядьку Патрік, я радий бачити, що в вас все добре.

    — Справді. Все добре.

    — Вікторе, не займай їх, в тебе, ще є справи.

    — Вірно батьку.

    Віктор кивнув і зробив кілька кроків, щоб зрозуміти.

    "Машина одна, тож це батькова, а де моя?"

    Йому не знадобилось багато часу, щоб зрозуміти, що сталось.

    — Каю, кусок ідіота, я повинен допомогти тобі позбутись зайвих кілограмів, щоб ти добре розумів мене?:

    — Я радий вас чути, пане. Що сталось?

    — Що сталось де машина, Каю?!

    — Що машина? Вона мала на вас чекати. Я зараз перевірю.

    Віктор вимкнув телефон одразу після розгубленого крику хлопця, а Лілі криво посміхалась. Теодор похитав головою і разом з Іріс та Джорджем сів у машину. Він не хотів запізнюватись.

    "Вони погодили проведення церемонії. Я не втрачу цей шанс просто так."

    Тим часом Патрік не дивився за спину інакше він разом з Роном раділи б як діти.

    — Ще не все втрачено. Якщо будеш добре працювати, то обов'язково зможеш досягти вершини.

    — Я розумію, батьку, але...

    Він схилив голову і копнув ногою вириваючи вагомий шмат землі, що полетів у дівчину яка тільки, що вийшла з літака.

    — Що ти в біса робиш?

    Рон підвів очі й гнів який він так довго намагався стримати вирвався на волю. Він не дивився на красу дівчини, у простому одязі та з простим плетеним рюкзаком на спині. й знайшовши більш менш вагомий камінь який вирвався з землі збирався кинути його в неї.

    "Я потім попрошу вибачення в її господаря."

    Патріку було все одно його літак як раз готувався і він був певен, що хто б це не був він проковтне це. Але вже наступної миті світ перемінився хтось вийшов з літака та відштовхнув Рона на кілька метрів.

    — Що?! Хто сміє нападати на мого сина?!

    Він дивився на нападника, що носив форму дворецького старого покрою і безтурботно поправляв свій костюм.

    — Дядько Сокіл?

    Патрік не наважився сперечатись і одразу вдарився головою розбиваючи асфальт.

    — Прошу вибачення син цього юнака припуститися помилки. Я сподіваюсь на вашу милість.

    Старий нічого не сказав лише з турботою подивився на дівчину, яка похитала головою і пішла геть. Вона не забула на останок коли проходила повз Рона плюнути в його обличчя.

    — Вибач Патріку. Я не зміг навчити цю дівчину пристойних манер. Але цей випадок провина саме твого сина.

    Сокіл нахилився до Патріка, що зблід та пітнів без перестанку, а потім подивитись на Рона який більш менш прийшов до тями й схиливши голову стояв поруч. Він ніжно підійняв його обличчя перш ніж з крупою своїх сил вдарити його об асфальт позбавляючи свідомості.

    — А це вже покарання, за те, що він посмів образити міс Зої.

    Віктор почув шум ззаду коли сідав у лімузин який надіслав Кай. Стрий чоловік за секунду з'явився перед ним і злегка посміхаючись та тримаючи руку на серці вклонився.

    — Ви збираєтесь їхати до зали Патріарха?

    — Мій батько тільки но туди поїхав, але це не проблема ми можемо гак і підвести вас.

    Віктор злегка вклонився віддаючи шану, а Лілі повторила за ним, хоча і не розуміла чого він це робить. Сокіл звузив очі та пильно подивився на нього.

    — Хохо, невже ти знаєш цього старого?

    — Так. Я з дитинства захоплююсь історією і неодноразово чув вас. Дядьку Соколе, ви приклад для кожного.

    Старий задоволено кивнув головою дивлячись на фіолетовий жетон, що звисав з його шиї.

    "Старий Патріарх гордився б, як шкода, що його давно немає."

    Він дав сигнал Зої, що стояла на деякій відстані, і одразу після Віктора з Лілі сіли в машину.

    "Я ніколи не думав, що зустріну їх тут."

    Він знав цього старого лише з численних історій, та обривків документів, що він зміг зібрати на згарищі. Сокіл був посланий захищати молодшу доньку патріарха. Вона закохалась і полишивши все, що в неї було втекла геть. Вона сподівалась, що зможе втекти, але сім'я завжди все бачила, та на її щастя почалась війна і про неї просто забули б чи одразу списали б у вбиті якби не Сокіл, що захищав її в ті буремні роки. Хоча доля все одно настигла її під час пологів вона померла.

    "Доволі сумна історія якщо, так подивитись."

    Віктор перевів свій погляд на Зої, і мав двоякі відчуття її він бачив особисто. Після того як вона відреклась від сім'ї та разом з Соколом покинули її слід неочікувано втрачався, поки знову не відновлювався за кілька десятиліть. Тоді вона вже не була простою дівчиною, а видатною героїнею, що захищала людей, одна з небагатьох, хто залишався самостійними.

    "Хоча її репутація була, м'яко кажучи, сумнівна."

    Він згадував як охоронці палацу максимально намагались відсторонитись тільки варто було їм побачити її. Стільки жінок в охороні одночасно він не бачив за всю службу в королівській бібліотеці. І йому пощастило, що він був старим та немічним коли допомагав їй в дослідженнях. Він впізнав її, а чи зробила це вона загадка. Хоча розкриття цього лише зробило б її вразливою, а йому залишалось жити лише кілька років.

    "Але зараз вона точно не має тієї аури, що ж тоді сталось?"

    Він подивився на старця та дівчину перед собою, що червоніла, варто було йому лише злегка посміхнутись й похитав головою. Зараз перед ним необроблений камінь і що важливіше.

    [Ім'я Зоя Болт

    Сила 30

    Розум 11

    Удача 15

    Краса 22

    Доля S+

    Напрямок долі Позитивний

    Дизайн долі Велич

    Загальний статус долі S++

    Родовід Старший Дракон 40% Невідомий 45% Невідомий 5%]

    "Нащадок. Я не чув про це раніше, але цього можна було очікувати."

    Хоча родоводи були для нього сюрпризом це була не рідкість. В таких випадках все було просто, або вони мутували, або сильніший поглинав слабші.Він подався на Сокола

    [Ім'я Сокіл Білого Дуба.

    Рівень 105

    Клас Лучник

    Повноваження 10

    Сила 285

    Розум 211

    Спритність 278

    Удача 52

    Краса 53

    Ордер 39

    Навички

    Мистецтво Лука S

    Мистецтво Льоду S

    Кулінарія S

    Мистецтво кинджала A

    Виготовлення Ліків A

    Виготовлення Снарядів A

    Вцілілий A

    Швидкі кроки A

    Мистецтво меча B

    Маскування дихання B

    Бездоганне прибирання C

    Вдавання Мертвого D

    Мистецтво перукаря D

    Висліджування D

    Оцінка місцевості E

    Поезія F

    Шахи F

    [Доля B

    Напрямок долі Нейтральний

    Дизайн долі відсутній

    Загальний статус долі B]]

    [Обладнання

    Кільце зберігання F]

    "Хах, цього разу це далось значно легше."

    Він полегшено видихнув. і шоковано передивився його статус.

    "Га йому справді дали таке прізвище."

    Віктор похитав головою зараз його головна ціль ця дівчинка. Вдягнувши найкращу посмішку він подивився на Зою

    — Я Віктор фон Вайзе син Теодора фон Вайзе. А як звати вас чарівна леді?

    — Вона Зоя Болт. Твоя двоюрідна сестра.

    Сокіл твердо та чітко сказав, щоб дати сигнал Віктору, Хоча він і жив у горах він добре чув останні новини та чутки.

    — Це чудово приємно познайомитись. сестричко. Але нащо ти приїхала?

    — Я повинна пройти церемонію.

    — Церемонію? Вона вже відбулась кілька днів тому.

    — В нас виникли деякі труднощі.

    З ноткою докору Сокіл подивився на дівчину, що сором'язливо схилила голову. Вона не могла просто так покинути своє селище в якому виросла після смерті матері, не помстившись кільком бандам, що погрожували її друзям.

    — Але патріарх дав нам новий шанс. Церемонію повторно проведуть завтра з ранку.

    — Це дивовижно.

    Віктор знав, що сім'я просто так цього не зробить, особливо коли він дізнався скільки вартувала перезарядка артефакту одразу після того, як його використали.

    "Вона хоче віддати йому шану і прив'язати до сім'ї зараз."

    Сокіл став би вагомою фігурою в планах сім'ї якби він мав до неї хоч якусь прихильність, це було особливо важливо зараз коли сили сім'ї у безладі та пронизані шпигунами. .

    — Але, що більш дивовижно це, те, що ти будеш проходити церемонію, разом з моєю старшою сестрою. Сподіваюсь у вас все вийде.

    Сокіл був дещо здивований та намагався розпитати його, що це означає, а той без проблем пояснив змушуючи Зою зачаровано дивитись на нього. Віктор міцно обплітав Зою словами та розпитуючи про її життя.

    "Він знає як говорити, навіть придертись немає до чого. Ах, я не повинен був сідати з ним в одну машину."

    Сокіл у котре шкодував коли дивився як гладко вони зближувались. Хоча сім'я була не проти таких стосунків, оскільки це могло підсилити чистоту родоводу, а більшість проблем вирішувались магічним втручанням.

    "Ні. Ні. І ще раз ні. Я цього не дозволю, особливо з ним!"

    Він відчував відчуження, хоча дівчина вже втрапила у пастку і запліталась ще сильніше. Він був рішуче налаштований обірвати це, але бачачи її посмішку він міг лише том видихати.

    "Ха. Хлопче, може ти все ж перестанеш. В тебе ж є красуня під боком. Подивись яка вона невдоволена."

    Він відчував дивну симпатію до Лілі, що сиділа поруч з Віктором, та вже деякий час намагалась привернути його увагу, на що той криво посміхався та міцніше її обіймав.

    "Хм, я міг її десь бачити? Вона здається мені знайомою."

    Та він не встиг розпитати її машина зупинилась біля Зали Патріарха і Сокіл полегшено видихнув перед.

    — Ходімо, нас вже зачекались.

    — Було приємно з тобою поговорити, Вікторе. Сподіваюсь побачимось знову.

    Зоя посміхнулась та вийшла з машини й махала йому в слід поки машина не зникла за горизонтом.

    "Я хочу побачити його ще раз. Він такий веселий, а ще красивий. Зої про, що ти в біса думаєш!"

    Сокіл тяжко здихнув і схопивши почервонілу дівчину за плече пробудив її від сну.

    — Не стій на місці. Ходімо.

    — Ах, так.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.