Зміст
  • Розділ 01 : Повернення
  • Розділ 02 : Сніданок
  • Розділ 03 : Подорож
  • Розділ 04 : Дівчина
  • Розділ 05 : Розмова
  • Розділ 06 : Церемонія
  • Розділ 07 : Результати
  • Розділ 08 : Оцінювання
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода
  • Розділ 11 : Подорож до міста.
  • Розділ 12 : Прибуття.
  • Розділ 13 : Маєток і його мешканці
  • Розділ 14 : Близнюки
  • Розділ 15 : Ткач Долі.
  • Розділ 16 : Ранкова рутина
  • Розділ 17 : Розмова в машині
  • Розділ 18 : Проблема
  • Розділ 19 : Кліше
  • Розділ 20 : Арія
  • Розділ 21 : Тільки одна.
  • Розділ 22 : Фіолетовий
  • Розділ 23 : Закупи
  • Розділ 24 : День народження
  • Розділ 25 : Біда
  • Розділ 26 : Нічні справи
  • Розділ 27 : До гори.
  • Розділ 28 : Посеред Лісу
  • Розділ 29 : Підземелля
  • Розділ 30 : Зла отрута для чоловіків
  • Розділ 31 : Маргарет
  • Розділ 32 : Угода
  • Розділ 33 : Прискорений курс
  • Розділ 34 : Лікування?
  • Розділ 35 : Бос
  • Розділ 36 : Результати
  • Розділ 37 : Арешт
  • Розділ 38 : Барон
  • Розділ 39 : Дільниця
  • Розділ 40 : Алекс
  • Розділ 41 : Стіл перевернули
  • Розділ 42 : Велике пограбування
  • Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні
  • Розділ 44 : Лігво Коханців
  • Розділ 45 : Велика гра
  • Розділ 46 : Дівчата
  • Розділ 47 : Пірнання
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.
  • Розділ 49 : Душевна розмова
  • Розділ 50 : Напад
  • Розділ 51 : Доля
  • Розділ 52 : Ще Один
  • Розділ 53 : Віві
  • Розділ 54 : Чорна вдова
  • Розділ 55 : Вечеря в дома
  • Розділ 56 : Думки під покровом ночі
  • Розділ 57 : Хлопець
  • Розділ 58 : Відголоски минулого
  • Розділ 59 : Зустріч в Автосалоні
  • Розділ 60 : Сестра
  • Розділ 61 : Те, що сталось після
  • Розділ 62 : Вечірка
  • Розділ 63 : Міра
  • Розділ 64 : Пізня вечеря
  • Розділ 65 : На острів
  • Розділ 66 : Зоя
  • Розділ 67 : Переговори
  • Розділ 68 : Зала Вбивць
  • Розділ 69 : Бордель
  • Розділ 70 : Насищений Ранок
  • Розділ 71 : Лара
  • Розділ 72 : Інцедент на церемонії.
  • Розділ 73 : Зізнання
  • Розділ 74 : Сховище
  • Розділ 75 : Безлад
  • Розділ 76 : Сотня Красунь
  • Розділ 122 : Тест на родоводи
  • Розділ 123 : Ще одна собака?
  • Розділ 124 : Флірт
  • Розділ 125 : Отримали пташенят
  • Розділ 126 : Смертельний вибір
  • Пояснення.
  • Розділ 67 : Переговори

    Коли машина приїхала до особняка його бабусі, Віктор помітив, що біля воріт лежав товстун. Він разом з Лілі підійшов його роздивитись.

    — Знаєш, а тобі це підходить.

    — Ах, пане. Нарешті ми з вами зустрілись. Я Кай. Ваш дворецький.

    Хлопець швиденько підвівся і спробував привести себе до ладу поки вклонявся.

    — Що ти тут робиш?

    — Бачте, я хотів попередити, дружину патріарха про ваш приїзд, але, як бачите....

    — Тебе вигнали.

    — Так.

    Кай кивнув і винувато схилив голову. Він подивився на свого пана, який просто кивнув і збирався піти до особняка.

    — Пане, вона не хоче вас бачити й попросила передати :" Не смій рюмсати в мою спідницю просто роби свою кляту роботу та одружись з Ліндою."

    — О не турбуйся. Я знаю, що роблю. Поки почекайте тут з Лілі.

    Віктор не вагався і пішов до воріт, там на нього чекала охорона і служниця.

    — Моя пані, веліла передати. Що це питання вирішене і вам потрібно просто змиритись.

    — Я знаю, знаю. Але я маю, дещо, що дуже її зацікавить.

    З посмішкою заговорив він перед тим як наблизитись до служниці та прошепотіти їй на вухо.

    — Це пов'язано з сектою Меча.

    — Я передам це.

    Служниця відсторонилась і вклонилась перед тим як піти всередину. За деякий час вона повернулась.

    — Пані бажає вас бачити, прошу за мною.

    Віктор посміхнувся та під здивованими поглядами деяких охоронців та Кая зайшов в середину. Його провели до тієї самої кімнати, що і раніше, та цього разу він був більш розслаблений, і міг спокійно роздивитись красоти будинку.

    "Вона вже тут."

    Енн сиділа та очікувала його читаючи новий том свого улюбленого БЛ роману. Коли він порпався в її брудних речах знайшов цілу бібліотеку подібних романів. Були навіть ті, що ніколи не побачили публіку.

    — Я не думала, що побачу тебе так скоро, то що ти можеш запропонувати?

    — Те від чого ви не зможете відмовитись.

    Він дещо схилив голову, перед її злегка зацікавленим поглядом і оцінив її.

    [Ім'я Енн фон Вайзе

    Рівень 99

    Клас Темна Відьма

    Повноваження 9

    Сила 211

    Розум 250

    Спритність 271

    Удача 42

    Краса 49

    Ордер 39

    Навички

    Мистецтво Темряви S

    Контроль Темряви S

    Солодкі Вуста S

    Чуткий слух A

    Мистецтво кинджала A

    Швидкі Кроки A

    Маскування Дихання A

    Поцілунок A

    Вогняна Куля B

    Водяна Куля B

    Дегустатор B

    Оцінка поглядом C

    Демонічний Голос D

    Мистецтво малого Меча D

    Шахи D

    Фортепіано E

    Поезія E

    Малюнок F

    Обладнання

    Захисний амулет S+

    Прихована магічна паличка A

    Прокляті Сережки захисту A

    Кільце виявлення отрути B

    Кільце Зберігання B

    Доля C+

    Напрямок долі негативний (Зростає)

    Дизайн долі відсутній

    Загальний статус долі С]

    "Я меншого від неї й не очікував, але після розплати це посередній статус. Стоп малювання? Чи може бути, що ті малюнки..."

    Віктор не наважився продовжувати свої думки під її пильним поглядом.

    — Те від чого я не зможу відмовитись. Звучиш як шарлатан, що хоче продати якусь фігню. Конкретніше.

    — Звісно, звісно, та спершу, я хочу дещо отримати.

    — Арія?

    — Вірно, але є ще кілька речей.

    — Це залежить від того, що ти мені запропонуєш.

    Вона вичікувально подивилась на нього відклавши свій роман. Віктор дістав з повітря маленьку коробочку пробуджуючи цікавість Енн, але вона швидко це приховала.

    — І що це?

    — Артефакт, що за певних умов може зробити з напівгравця повноцінного.

    — Ти певен?

    Він помітив бажання та підозру в її очах. І обережно відкрив коробочку.

    — Це підвіска зброї. Вона збільшує повноваження з одного до п'яти.

    — Все не буває так просто.

    — Так носити, його можуть лише гравці.

    Енн помітила, що він не закінчив і закликала його продовжити.

    — Але. Можна використати прокляття озера Світанку.

    Вона добре знала, що мало хто наважиться використати озеро долини Світанку. Кожен хто заходив у озеро намертво зрощувався з артефактом, що носив з собою і не важливо які він мав вимоги до обладнання та за все потрібно платити й це не виключення. Всі хто скупався в озері втрачали волосся всьому тілу, а їх шкіра грубіла, і на завершення вони втрачали можливість мати дітей.

    — І якщо ти казав про секту Меча, то ти мав на увазі їх юного пана Вана. Так, чудовий хід. Ми зможемо отримати союзника на рівному місці. То що ти хочеш? Однак знай, скасовувати заручини чи замінити нареченого не варіант, навіть після твоєї витівки вчора.

    — Я вже зрозумів, Мені цікаво, чого ви так зациклились на фон Розен, вони ж хочуть мене використати, щоб проникнути в сім'ю, чого ви так за них тримаєтесь.

    — Ти сам це зрозумів, чи хтось підказав? Ні. це неважливо. Я скажу тобі.. Шістнадцять років тому Амелія в обмін на дочку та підтримку отримала кілька крапель чистої крові нашої сім'ї. Я хочу знати, що вони з ними зробили та чи отримали, щось цінне. Якщо ти дізнаєшся, то я дам тобі всі привілеї еліти та скасую заручини. Якщо ні, то ти одружишся і повинен дізнатись інформацію з Лінди, або Амелії та мені все одно як ти це зробиш.

    Віктор насупився і потім відкинувся на спинку крісла. і подивився на Енн вона хитро посміхалась та погладжувала коробку на столі..

    — Якщо, я не дізнаюсь нічого важливого, то не бачити мені всіх привілеїв і інформації., щоб вони не змогли проникнути глибше.

    — Це вірно, поки, що. То, що ти хочеш?

    Віктор видихнув він удав, що йому дещо гірко, але в середині радів.

    "Мені не потрібно буде пахати та звітувати."

    Він прокляв би всіх, якби йому знову довелось сидіти посеред документів та слухати йолопів різного степеня важливості.

    — В першу чергу Арія.

    — Це не проблема. Було вирішено, залишити її живою, але як слугу. Можеш піти й узяти.

    — Далі. З Лілі вчилось кілька дівчат я хочу отримати їх усіх.

    — Це також не проблема. Але Дік хоче принести їх як жертву на похороні сина. Така трата гідних кадрів.

    Вона посміхнулась і похитала головою.

    — Добре, що ти пройшов за ними. Можеш піти та отримати. І це ж не все, ти міг домовитись про це і через Теодора він повинен був дізнатись це кілька хвилин тому. Що тобі потрібно.

    Енн випустила ауру тиснучи на Віктора. Він знав, що це лише перевірка, перед нею він був занадто слабким. Поки, що.

    — Старша сестра розповіла мені. Що кожен елітний член може ввійти до сховища та отримати один предмет на вибір.

    — Гаразд, це твоє право. Якщо це все.

    Вона дістала вичурно оброблений кристал і на хвилину приклала до лоба, перед тим як покласти його на стіл і схопити кулон, щоб самостійно переконатись.

    — Це командний жетон, можеш отримати Арію та дівчат. І за два дні приходь до сховища, увійдеш разом з іншими.

    — Дякую...

    Щойно він торкнувся жетона темрява окутала його і за кілька секунд він з'явився прямо перед воротами на висоті кількох метрів.

    — Я міг і сам вийти!

    Віктор кричав на будинок перед тим як потерти свій зад та кладучи кулон у піджак. Лілі швидко підбігла та допомогла йому встати, а за кілька секунд підійшов і Кай.

    — Все добре, пане?

    — Так, я про все домовився, але мені тепер потрібно відвідати кілька островів. Знайди мені гвинтокрил.

    Каю знадобився деякий час, щоб отримати просторий гвинтокрил для його пана. Його першою зупинкою був розлогий сімейний комплекс покарань, хоча він і знаходився на тому самому острові клубок доріг і постів вимагав багато часу, якого він не мав.

    — Гей, мені потрібно зробити, ще багато речей знайди місце де інде, а потім чекай на мене.

    Віктор просто відкрив двері та стрибнув вниз. Ці стіни викликали в нього дивне відчуття ностальгії. Він провів тут кілька тижнів, перед тим як його вигнали. Це місце було призначене для особливих злочинців. Решта відправлялись на інший острів де молодій дівчині прийшлось піти на багато уступок, щоб банально вижити.

    "Батько поклопотав."

    Він без проблем увійшов у комплекс і охоронці вже почали нервувати, вони шукали свого начальника, і намагались уникати зорового контакту з ним. Та вже за кілька поворотів він загубився і схопивши найближчого охоронця пішов прямо до камери Арії.

    "А вони, що в біса тут роблять."

    Перед її камерою стояло кілька чоловіків середніх років у мантіях сімейної інквізиції та самовдоволений юнак.

    — Це, дійсно, щось. Отримати такий екземпляр. Не переживай коли я закінчу з тобою, ти будеш благати продовжити як і інші.

    — Моріс, ти не можеш покласти на неї свої руки поки рада не винесе вердикту.

    — Джейсон уступи. Рада вже прийняла рішення і скоро надійде наказ, яка різниця хвилиною раніше чи пізніше. Дозволь юному пану Морісу розважитись.

    — Теодору це не сподобається.

    — Він не має впливу на Інквізицію на відміну від мого батька. І старий нічого не дізнається, якщо ви йому не скажете.

    Але той лише похитав головою, змушуючи хлопця хмуритись та косо подивитись на Мейсона.

    — Допоможи його переконати, А я поспілкуюсь з батьком, щоб допомогти Тітусу. Я чув, з нього вже витягли половину есенції крові.

    — Роби, що хочеш я візьму покарання на себе.

    — Чудово. Ти чув його дай її мені.

    Віктор відпустив охоронця і ледь чутними кроками підходив до них, тепер він міг добре роздивитись їх, особливо Моріса. Хоча він був простим пішаком, що не мав великої ролі, його батько був однією з його цілей.

    — Йди сюди сучка, я покажу тобі, хто твій новий господар.

    — Я і без цього чудово бачу. Невдаха, який нічого сам не може.

    — Мовчати...

    Він підняв свою руку, щоб вдарити її, але Віктор схопив його за потилицю і перш ніж чоловіки встигли зреагувати він припечатав його до підлоги.

    — Дядько Мейсон давно не бачились. Ах, де мої манери. Я Віктор фон Вайзе

    і ця дівчина моя. Ось наказ.

    Мейсон нахмурився і подивився на Джейсона який прослухав запис. Який спочатку нахмурився, а потім випростався і кивнув головою.

    "Це Енн. Це спрощує роботу."

    Він знав ієрархію влади в сім'ї й прослухавши наказ він спокійно зняв клеймо з Арії. Яку одразу підхопив Віктор і затаврував своїм жетоном.

    — Хто ти в біса, і що ти собі дозволяєш. Заарештуйте, його він напав на члена сім'ї.

    Та на крики хлопця, що тільки прийшов до тями ніхто не звернув уваги. Джейсон відступив, а за ним і Мейсон який тяжко видихнув.

    — Що в біса ти маєш на увазі "порушив сімейні правила"? Ця дівчина моя. І вона стала моєю з того моменту як я отримав наказ. І ти смієш простягати до неї свої руки?!

    Віктор підійшов до хлопця який зіщулився починаючи трохи розуміти ситуацію і бездіяльність старійшин які мовчки підтверджували його слова.

    — А також, як ти в біса смієш так зневажливо ставитись до елітного члена сім'ї. Я повинен добре навчити тебе, сімейним правилам.

    Він кілька разів вдарив хлопця по обличчю вибиваючи зуби та ламаючи носа і коли живого місця не залишилось він посміхнувся і кинув його на підлогу. Він не був проти вбити його, але розбиратись з його батьком він був ще не готовий.

    "А тепер."

    Він підійшов до Арії. Хоча вона зараз була в простій грубій сорочці він в котре міг сказати, що це жодного разу не применшувало її красу, а лише підкреслювало.

    — Ходімо додому.

    Він ніжно взяв її за руку та вивів з в'язниці. Та коли вона вийшла, то побачивши західне сонце її ноги втратили усі сили.

    — Це, мабуть, сон. Цього не може бути насправді.

    — Це не сон, сестричко.

    Арія підняла свої очі та подивилась на Віктора.

    — Хах. Невже це справді реальність?

    — Звісно. Не міг же я так просто дозволити тобі втекти від мене.

    Вона криво посміхнулась і полегшено видихнула перш ніж прийняти його руку та обтруситись.

    — Тепер я повинна звертатись до тебе як до пана? Пане Вікторе.

    — Ти можеш звати мене дорогий брат., сестричко.

    — Виключено. Пане, вас, що якісь комплекси? Чи повинна я повідомити про це пані Алісу чи пані Олену?

    — Не треба цього.

    Віктор зблід на очах і похитав головою. Оглядаючись довкола коли вони йшли дорогою, до гвинтокрила, де він побачив Лілі, що стояла поруч і Кая який намагався до неї підлизатись.

    — Кай, що в біса ти робиш, ми не можемо гаяти часу, швидко заводь машину.

    Дворецький кивнув і швидко побіг на місце пілота, поки Віктор підхопив Арію на руки та разом з Лілі зайшов у середину.

    — Відпустіть мене, пане.

    — Ні, тобі потрібно відпочити. Ти думаєш я не бачу, що ти ледь тримаєшся?

    Арія замовчала і видихнула. Відчуваючи його тепло вона почала розслаблятись, а її свідомість повільно витікати. За останній день вона багато чого пережила від смерті Карли, що була їй за мати, до арешту з допитом, де їй чітко пояснили, що ніхто їй не допоможе.

    "Але я сподівалась, що хтось зрештою прийде. Та його я точно не очікувала.

    Вона добре знала, що її звані брати та сестри не ризикнуть статусом, щоб допомогти їй, особливо коли вони точно знають, що вона не їх кровна сестра. В очікуванні вироку вона провела всю ніч так і не зімкнувши своїх очей. Поки не прийшов Віктор.

    — Каю. Я не чую гвинтів. Нам зараз потрібно спішити, ми ще не всіх дівчат урятували.

    Віктор який недбало крикнув Каю, що бурчачи собі під носа якісь слова запускав двигуни. Пробудив природну цікавість дівчат, що почали уважно дивитись на нього.

    — Що ви так на мене дивитесь в мене є образ який я маю підтримувати.

    — Про що ви, пане. Ваш образ зім'яли та викинули у сміття кілька років тому.

    — Циц. Вони не повинні про це дізнатись.

    Арія позіхнула залишаючи розбиратись з цим Лілі та зручніше лігши на його коліна заснула.

    — То куди нам летіти, пане?

    — До зали вбивць. Я чув, що якийсь старий, хоче принести кілька дівчат у жертву в пам'ять свого померлого сина.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.