Збирач аватарів

Ви дарма так часто змінюєте аватари. Вони стали надто красномовними, й відтепер я знаю вашу таємницю. Прийдіть сьогодні о шістнадцятій в кафе на розі, яке видно з вікна вашого офісу. Я чекатиму.

***

За столиком, накритим мереживною скатертиною, сидів чоловік у старомодному костюмі. Він вдивлявся в екран ноутбука й видавався цілковито зануреним у власні справи. Лише на мить підвів голову й сфокусував погляд на дівчині в легкій сукні, яка швидким кроком наближалася до нього.

Привітавшись, вона завмерла в нерішучості. Чоловік пильним поглядом окинув її струнку постать, злегка підвівся та жестом запросив сідати.

Вона присіла на краєчок стільця, не випускаючи з рук шкіряну сумочку з промовистим крокодилом на емблемі. Чоловік прочистив горло та перейшов до справи.

– Я, можливо, здаюся вам несповна розуму, але не поспішайте з висновками. Зазвичай, я не пишу незнайомим жінкам повідомлення, тим паче не призначаю зустрічей, але виняткові обставини змушують до активних дій… – чоловік не моргаючи дивився на співрозмовницю. Він незвично вимовляв слова і, загалом, його манера говорити була дещо дивною.

– Хто ви й чого хочете?

– Ім’я ні про що не каже. Мені подобається називатися так: Збирач Аватарів. Я їх колекціоную, класифікую, аналізую й роблю висновки. Вам може здатися, що це маячня. Дозвольте все ж пояснити…– фразу обірвала офіціантка, яка завмерла біля столика з відкритим блокнотиком. Чоловік замовив каву з вершками та тістечко, а дівчина склянку води.

– За професією я – художник. Вроджена глухота відмежувала мене від світу звуків, натомість загострила зорове сприйняття. Не хвилюйтеся, я читаю по губах, тож ми можемо вільно спілкуватися. Аватари – моя давня пристрасть. Роздивляючись ці відбитки людської індивідуальності, я помічаю найдрібніші деталі, а вони багато говорять про власника. Не вірите?

Дівчина зробила ковток води, поправила волосся, але нічого не відповіла.

– Сядьте так, щоб бачити монітор мого ноутбука, – він трохи розвернув екран.

– Купа картинок. І що? Їх в Інтернеті безліч, – у голосі дівчини з’явилися дратівливі нотки. На неї чекали справи, важливіші за зустріч із диваком з мережі. Коли він вчора надіслав особисте повідомлення, вона збиралася його проігнорувати, але була одна річ, яка змусила її прийти.

– Погляньте на цей аватар. На ньому справжнє фото власника. З такими все просто. Людина обрала власне зображення, яке вважає прийнятним. Вона впевнена, активно самореалізовується, відкрита для спілкування, в міру невротична, тож нам не цікава. Наступний аватар теж фото, але зі спини. Як би ви схарактеризували цю жінку?

– Ну, можливо, їй не подобається власна зовнішність, чи вона хоче залишитися невпізнаною, – дівчина розтягувала слова, почуваючись як на уроці, коли вчитель викликав до дошки й доводиться вигадувати відповідь, щоб лишень не мовчати.

– Звісно, ваш варіант можливий. Та уявіть, якби, спілкуючись, я сидів до вас спиною, – він розвернувся. – Поговоріть з моєю потилицею. Складно? Саме так. Ви почуєте мову, але не зможете побачити міміки, порухів губ, погляду. Тих знаків, що дають нам дев’яносто відсотків інформації. Людина з таким фото не хоче відкриватися. Вона демонструє відстороненість. Такі натури вразливі, схильні до споглядання та самокопирсання. В глибині душі вони сподіваються на підтримку, але ніколи цього не покажуть. Поводяться як горді та незалежні.

– Добре, а якщо на фото двоє, скажімо, дівчина та хлопець, що тоді? – співрозмовниця підняла брови та посміхнулася самими кутиками губ. Але чоловік, здавалося, не помічав її обличчя, чи навмисне уникав дивитися на неї.

– Маю добірку таких, ось погляньте, – його мова пришвидшилась. – Візьмемо цих двох. Як вони вам?

– Гарна пара. Симпатичні. – Дівчина нахилила голову і вдивлялася в монітор, примружуючи короткозорі очі. Це надало її обличчю беззахисного виразу. Сумочку поклала на стілець поряд, втомившись тримати.

– Власник світлини каже: «Ми гарна пара. Милуйтеся. Заздріть, невдахи», – ймовірно, аватар належить жінці. Вона демонструє свій статус та успіх, символом якого є наявність високоякісного чоловіка поряд.

– А коли поряд сфотографована дитина, чи сестра, чи собака врешті-решт?

– Майже те саме. Матуся хвалиться немовлям. Для неї це найбільше досягнення на цьому етапі життя. Курка теж квокче, коли знесе яйце. Це природно.

Губи дівчини утворили складну лінію, скривившись від такого порівняння. Але чоловік не помітив її реакції та вів далі:

– Бабусі полюбляють фото з онуками. Це теж наочна демонстрація реалізації життєвого призначення. Розмножуватися та продовжуватися в часі – найперша людська потреба. Так ми долаємо страх смерті.

– А цей аватар? Тут лишень ноги. Хіба він щось каже про власника?

– О, він красномовніший за більшість облич. Чому людина не показує лице? Що вона зробила не просто так. І чому себе карає? Коли обирають таке зображення для аватара, то демонструють одразу низку комплексів: страх бути зрадженим, підозрілість, почуття провини, придушене внутрішньою потребою проявити свою індивідуальність. Ось подивіться на зображення жіночої руки.

– Пальці довгі, тонкі, манікюр. Певно, піаністка. Гарна рука, от і зробила з неї аватар.

– Ви бачите, що рука ліва? Загалом, рука – символ влади. Вона діяльна, активна. В ній сила. Людина, яка ототожнює себе з рукою, бере відповідальність за зміну світу. Хіроманти передбачають майбутнє, читаючи лінії на долоні. Наші відбитки пальців унікальні. Відчуваєте, скільки тут всього намішано. Ви бачили ікони? – Він, не чекаючи відповіді, захоплено вів далі: – Христос сидить по праву руку від Бога. За християнськими уявленнями, Бог правою творить милосердя, а лівою справедливий суд. Я думаю, що ця людина бажає справедливості, яка може перерости в помсту.

– Ви стільки знаєте…

– А це що? – чоловік клацнув по жовтій іконці на моніторі.

Дівчина здивовано вигукнула:

– Невже ціла тека з відвертими аватарами? Хтось ставить на профіль такі зображення? – вона допила воду і відставила склянку. І не помітила, що за сусідній столик сів невисокий смаглявий чоловік у потертих джинсах.

– Мені незручно їх демонструвати, але наш невеликий екскурс змушує. Вони досить рідкісні. Я збирав цю колекцію вісім років. Більшість аватарів цього типу менш виразні.

– Я здивована… певно, тут мова про збоченість чи розкутість?

– Не зовсім так. Ми бачимо ознаки хворобливої сексуальності. Пройшовши через статеве дозрівання, людина шукає собі пару. Якщо з якихось причин партнера не знайдено – відчуває неповноцінність. Щоб позбутися цього відчуття, посилено підкреслює сексуальність, демонструючи власне тіло. Такі люди глибоко нещасні та самотні. Вони можуть мати тимчасових партнерів, але побудувати повноцінні стосунки їм не вдається.

– А що з аватарами, створеними не з фотографій? – Очі дівчини блищали. Вона відчувала збудження, немов дитина перед шафою з солодощами.

– О, їх дуже багато. Треба дивитися на символізм конкретного зображення…

– Це все захопливо. Але цікаво знати, навіщо ви мені це все розповідаєте? – Дівчина відкинулась на спинку стільця й глянула на чоловіка.

– Я як міг, відтягував цю хвилину… Ось тека з вашими аватарами. – Чоловік клацнув на значок на робочому столі й перед ними постала низка мініатюр. – Одного разу я побачив цю світлину, – вказав пальцем на її фото, зроблене на любительську камеру. Фокус об’єктива концентрувався на великих небесно-блакитних очах дівчини. На обличчі застиг по-дитячому наївний вираз. – Потім ви постійно змінювали свій аватар і навіть нік. Але я знав, що це – ви. Розумієте, я навчився бачити мікросліди, як відбитки пальців, що їх люди лишають всюди, тож зберігав та нумерував картинки. Ось ваш другий аватар – дівчина поряд з хлопцем. На третьому – чорний квадрат. Потім з'явилася графічна ліва рука, унизана перстнями. Далі бензопилка, пляшечка з ліками, скальпель. І останнє фото зі спини. Погодьтеся, цікавий набір символів.

– І що? Навіть якби це були мої аватари? Я не вкладаюся у вашу дурнувату концепцію? – дівчина скривила губи у посмішці. Її миле личко зробилося неприємним, ніби з-під гладенької шкіри проступило щось інше, важке та жорстоке.

– Ваші зображення справді оригінальні. Але мене хвилювала їхня зміна. Надто швидко та часто. Я іноді співпрацюю з поліцією. Складаю для них психологічний портрет злочинця…

– Знаєте, було цікаво, але ви перегнули палицю, прощавайте, – дівчина різко підхопилася, потягнулася рукою за сумочкою. Чоловік помітив її жест і накрив своєю долонею крокодила на емблемі.

– Сядьте, ще хвилину, і я закінчу. Від мого друга-поліціянта я дізнався про низку вбивств. Перше здійснили бензопилкою, друге, як ви вже здогадалися, за допомогою отрути, третю жертву зарізали скальпелем.

– Віддайте сумку, інакше я буду кричати, – погляд дівчини бігав, вона розчервонілася і, здавалося, була готова здійснити погрозу.

– Що ж, починайте, – на обличчі чоловіка не ворухнувся жоден м’яз.

– А знаєте що – це я вбила тих покидьків. Після того, що вони зробили зі мною тієї ночі, їх наздогнала справедлива кара. Нехай горять у пеклі… – дівчина якось обм’якла і впала на стілець, похиливши голову. До столика наблизився чоловік, який сидів неподалік. Він вправно перехопив руку дівчини та застібнув наручники.

– Пані, вас заарештовано за підозрою у вбивстві трьох осіб. Ви маєте право мовчати...

***

За кілька днів Збирач Аватарів зустрівся зі своїм приятелем-слідчим.

– Друже, тобі респект. Майстерно підвів дівчину до зізнання. Але досі не розумію, як вдалося здогадатися, що це саме вона.

– Якось полюючи на аватари, натрапив на це фото, – він відкрив гаманець, у якому лежала світлина. З неї усміхалася гарненька дівчина. – Я закохався, як школяр. Тому і стежив так пильно. Думав, може випаде нагода познайомитися. Випала, – опустив погляд. Я бачив трансформації, й вони почали насторожувати. Точно не знав, але відчував, що відбувається щось лихе. А коли від тебе почув про загадкові вбивства, то все зрозумів.

– Шкода, що так вийшло. Їй світить років десять, якщо суд візьме до уваги пом'якшувальні обставини.

Двоє замислених чоловіків сиділи в кафе, де Збирач Аватарів назавжди втратив єдине в своєму житті кохання.