Королева і Король

Королева

Вона ступила на плац, підставляючи обличчя ранковому вітру, що, заграваючи, переплітав її пасма. Руків'я меча звично вклалося в долоню, рубіновий кристал на гарді виблискував у тьмяному світлі раннього ранку.

—Починаємо, — веліла вона, звертаючи увагу начальника гвардії на себе.

Той нагородив її похмурим поглядом: —Ваша величносте, Ви впевнені?

—Так. Вперед.

Чоловік кивнув одному з лейтенантів і той ступив на арену. Королева підбадьорливо усміхнулася.

Праве плече ще трохи нило після її останнього поранення, однак руку потрібно було розпрацьовувати і спарринг був прекрасним варіантом.

Лейтенант з повагою кивнув їй і без попередження кинувся в атаку. Королева відмахнулася від неї, тоді пірнула під його руку і вдарила ліктем. Хлопчина не очікував такого повороту подій і не встиг блокувати її удар. Його голова відкинулася назад і він, не втримавши баланс, відступився.

—Не стримуйтеся, лейтенанте, — мовила вона.

—Я просто не хочу Вам нашкодити, Ваша Величносте, — відповів той.

Вона всміхнулася: — У Вас і не вийде.

За мить бій продовжився — мішанина атак і блоків, вивертів і стрибків.

Вона відчула жар, що пульсував під шкірою: адреналін бою, хай і тренувального, завжди мав такий ефект. Іноді королеві здавалося, що все її життя підпорядковувалося лише цим миттям абсолютного азарту. Не більш ніж за дві хвилини гвардійський меч відлетів на пісок.

Місце переможеного зайняв інший і все почалося спочатку. Смертоносний танок сталі, де кожен удар міг бути смертельним - варто було лише втратити контроль. За кілька хвилин гвардієць змінявся і лише королева лишалася на піску. Вона вийшла переможцем ще з п'яти спарингів поки не почала важко дихати і махнула начальнику гвардії з проханням про перерву.

Все таки два тижні реабілітації давалися взнаки, та розім'явши поранене плече вона знову гукнула:

—Ще раз.

На цей раз начальник гвардії вступив на пісок особисто. Кивок сигналізував початок бою і її знов захопив смертельний танок. Атака, блок, удар. Різкий випад з його боку змусив її напружити всі свої сили аби відбити потужну атаку, однак ледве ухилившись, вона сама засипала його градом ударів.

В якийсь непомітний для неї момент на арені опинилися ще двоє гвардійців, напираючи з флангів, але королева лише впевнено посміхнулася. Азарт битви розгорався усередині, дозволяючи їй черпати з себе приховану силу. Тренування лише починало ставати цікавим.

Король

Ранкова тиша палацового двору була порушена брязкітом зброї, гуркотом і вигуками. Король невдоволено нахмурився, відкладаючи черговий трактат з податками в бік, і підвівся щоб закрити вікно. Ніч ознаменувалася дірками в бюджеті після звільнення зрадника-казначея і Його Величність був геть не в гуморі після годинних намагань залатування їх.

—Ще раз! — ніби грім серед ясного неба грянув лункий голос з тренувального плацу і король відчув як його серце пропустило удар. Цей голос був єдиним, що міг скоїти з ним подібне. Цей голос вивертав його душу навиворіт, катував і милував його серце водночас. Цей голос був його повітрям.

Розчахнувши штори і впустивши тьмяне світло ранку у кабінет, король визирнув у вікно і вражено завмер. На плацу впроти голови королівської варти стояла вона. Володарка не лише його королівства, а і його серця. Жодних шовків чи мережив, жодних прикрас, макіяжу чи вишуканої зачіски. Простоволоса, одягнена у чорні штани і таку ж чорну сорочку, королева тримала меча у тренованій руці і зачатки вранішнього сонця виблискували на її рудому волоссі.

На ній не було обладунку і вона навіть не потурбувалася надягти легку кольчугу, що він наказав зробити навмисне для неї, лише чорний корсет обіймав її стан. На ногах замість туфель на підборах — міцні чорні чоботи, тендітні долоні— перемотані чорними бинтами. Меч, начищений до блиску, сяє рубіном на стику гарди і руків'я, і точно такий самий кристал виблискує у відповідь на його власному клинкові.

Різкий випад гвардійця у бік королеви змусив його затамувати подих на кілька секунд, але та з легкістю відбила напад і перейшла в атаку сама. Легкість її кроків, стрімкість її атак і блоків заворожувала його. Вона була смертоносна, кожен удар неодмінно вартував би гвардійцю життя варто було їй того захотіти.

Раптом у коло ступили ще двоє, нападаючи з її флангів. Король відчув, як злість наростала в його грудях.

—Троє проти одної, — майже прогарчав він, понад усе бажаючи опинитися поряд з нею, прикрити, підтримати, допомогти.

Не те щоб він сумнівався у її силах чи не знав, що її життю нічого не загрожує. Ні, королева могла дати собі раду в бою і не раз рятувала йому життя, до того ж гвардійці припинили б бій до того як хтось міг би серйозно постраждати, але... Вона все ще реабілітувалася після поранення в одній із недавніх битв і мала б тренуватися хіба що з ним. Як вони домовлялися. От тільки кляті бюджети вкрали в нього будь яке відчуття часу.

З тихим риком, король відліпився від вікна і кинув погляд на завалений паперами стіл. Можливо після робочої ночі спарринг буде гарною нагодою розслабити мозок. Поспіхом перевдягнувшись і підхопивши перев'язь з мечем він майже вибіг з покоїв, бажаючи лише одного— опинитися поряд зі своєю королевою.

На галереї зібралося чимале збіговисько челяді, гвардійців та інших жителів палацу. Вони були настільки захоплені видовищем, що навіть не звернули увагу на короля, який квапливо пробирався крізь натовп. У будь який інший день, це напевно стривожило б його, однак зараз усе, що охоплювало його єство було спрямовано на майбутній поєдинок. Йому однозначно варто було частіще бувати на арені.

Перестрибнувши через перила, король м'яко приземлився на пісок, змусивши присутніх ахнути. Один із гвардійців озирнувся в його бік і король поманив його пальцем, відчуваючи як азартна усмішка розповзається на устах. Той свистинув начальнику гвардії, який з розумінням усміхнувся у відповідь королю і кивнув ще двом гвардійцям, що весь цей час підпирали стіну. Ті миттєво направилися наперезіз його Величності, однак той граючи відбив їх атаки і обеззброїв одного за одним, прокладаючи собі дорогу до королеви. Та уже розправилася з двома опонентами схожим маневром, однак переможених змінили нові гвардійці.

Він опинився поряд приблизно через півхвилини, роззброївши ще кількох гвардійців походу справи, поки вона розібралася ще з трьома. Мимоволі замилувавшись нею, він мало не пропустив удар, та вона вправно відхилила атаку і нагородила його поблажливою посмішкою.

—Веселишся без мене, люба? — поцікавився король, легко вибиваючи меча з руки чергового гвардійця, що намагався непомітно прослизнути між ними.

—Мій лицар в сяючому обладунку нарешті вирішив доєнатися? — вона озвалася до нього і прикусила нижню губу, оглядаючи його сорочку і штани. — Поправка, без обладунку. Хм.. що ж тебе так затримало тоді…

—Бажаєш продовжити лише вдвох? —він підвів брову, помітивши грайливі вогники в її очах. Дуже небезпечні вогники.

Королева схилила голову набік:

—Е ні. За те, що ви, Ваша величносте, пропустили початок тренування, Вас буде покарано. Щоб заслужити тренування зі мною, доведеться Вам пройти через них.

Вона кивнула на гвардійців позаду нього. тоді відступилася вбіг, махнувши ще двом аби ті зайняли простір між ними, та одного погляду , довжиною в долю секунди, від короля було досить аби ті відступили. Сьогодні він не був налаштований грати за правилами.

— Пройти через кого? — хитро всміхнувся він до неї.

Королева нахмурилася і вперла руки вбоки.

—Це називається зловживання владою, взагалі-то, — мовила вона ігноруючи його питання.

Король стиха захихотів, але вдавився смішком, щойно королева невдоволено пирхнувши зайняла бойову стійку. Кінчик її меча торкнувся його горла.

—Все ще весело, коханий? — промуркотіла вона.

—Навіть не уявляєш наскільки, — хмикнув він, ледачо відводячи її меч рукою. Ранок лише набирав обертів. — Почнемо?

Замість відповіді, королева атакувала. Король, не зумівши втриматися, розсміявся вголос. Боги, він кохав цю жінку.