Петро Гузiк "Картина"

-Ти дійсно хочеш її спалити?-Діма пив свою каву і з цікавістю спостерігав за Катею.Вчора пізно ввечері вона зателефонувала йому і попросила прийти до неї,що сталося відмовилася казати але голос був дуже схвильований.

-Я хочу щоб ти її спалив,я ж тобі все щойно пояснила.-Вона закурила чергову цигарку і нервово почала ходити кухнею.

-Слухай, заспокойся я хочу просто уточнити,тобто ти хочеш спалити цю картину,бо циганка з циркового ярмарку сказала що вона має на собі прокляття, негативно впливає на тебе і твоє життя,а і ще вона витягує з тебе життєві сили.Хоча її подарувала тобі твоя ж мама,тобто виходить мама бажає тобі лихого?

-Так,тобто ні,тобто і так і ні.Вона сказала,що річ яку мені подарували на новосілля має негативну енергію і здатна вбити мене,так її подарувала мені мама, проте ця картина довгий час висіла в нас в селі в бабусі і мама просто передарувала її.Де вона взялася в бабці я не скажу так як вона давно вже померла.Знаю,-вона махнула рукою щоб він мовчав,-це звучить по дурному але вона повністю описала її,і сказала що під нею ще щось є.Тому я прошу тебе ти спалиш цю кляту картину?,-вона різко загасила цигарку і сіла навпроти нього.

-Може я спершу огляну її?Діма відкинувся на спинку стільця і пильно дивився на дівчину.Вони з Катею колись жили в одному будинку,ходили в одну школу і навіть спочатку навчались в одному інституті мистецтва проте потім дівчина вирішила що це не її і обрала професію журналіста.Час від часу вони зустрічались,ходили разом в кіно,відвідували фестивалі,проте до чогось серйознішого діло не дійшло.І ось вона двонить пізно ввечері,плаче,і просить про дивну послугу,-як не як це відноситься до моєї роботи,ну і ти сказала що під нею ще щось є,заодно глянемо чи права твоя ворожка.

-Роби з нею все,що вважаєш за потрібне але потім скажи чи зробиш ти те про що я прошу?

-А чому ти її сама не спалиш?

-Ворожка сказала,що має знищити її чоловік.

-Ну, гаразд,веди показуй свою мучительку,-Діма спробував пожартувати проте дівчина залишалась такою ж серйозною,що він пожалкував про свій невдалий жарт.

Вони ввійшли до спальні і Катя зупинилась в дверях пропускаючи його вперед.Хлопець підійшов до картини і повільно оглянув її.Картина являла собою витвір на християнську тематику.Двійко дітей хлопчик і дівчинка звісно ж тримаючись за руки ішли через ліс в сторону божественного сяйва,але їх голови були повернуті і здавалось що діти дивляться на тебе,поряд з ними був зображений ангел котрий припавши на одне коліно опустив голову і простягав руки до дітей,нічого дивного чи надприродного,виконана була олійними фарбами в рамі з ручним різьбленням.Він постояв оглянувши її під різними кутами,проте нічого особливого не помітив.

-Ну гаразд,я беру її,через декілька днів я затефоную тобі і скажу свій висновок.

-Дякую тобі,але не ображайся візьми її сам,я не хочу до неї торкатися.

-Без питань,-Діма одягнув гумові рукавички і знявши картину,помістив її і спеціальний футляр, за тим попрощався з Катею і пішов.

Він зателефонував їй через два дні, запропонував зустрітись в нього в майстерні,коли вона спробувала дізнатися результати він сказав що все розкаже при зустрічі і повісив слухавку,його голос не був таким як два дні тому з легкою ноткою недовіри і зверхньості.

Коли Катя прийшла в майстерню Діма вже чекав на неї,хлопець виглядав так ніби не спав взагалі або спав мало і тривожно.

-Привіт,з тобою все в порядку?,-дівчина зрозуміла що щось точно не так,той палив цигарку і не відводив погляду від підрамника на котрому стояла її картина.

-Ем,не зовсім.Ти не казала на що спроможна ця клята картина,-він нервово засміявся.

-Я казала,просто ти не вірив.Скажи ти також чув голоси дітей?

-Я не тільки чув,я вже майже другу добу не сплю після того як приніс її додому.Ці діти,куди б я не ішов вони дивляться на мене,я бачу відверту злобу в їх обличчях і ненависть так ніби вони ненавидять мене за те,що я живий аьвони змушені іти разом з цим ангелом,чи що це в біса таке.Ти точно все мені про неї розповіла?

-Вибач що втягнула тебе в це,розкажи мені все.

-Ну спершу все було нормально,-Діма нарешті опанував себе і присівши на диван,погляд його уникав картини,-я приніс її сюди і оглянув,картина дійсно стара певне минулого століття а може і старша,підпису автора полотна я не знайшов,оглянув її всю і просвітив ренгеном,під нею нічого більше не написано,хіба якісь символи на самій рамі,деякі з них затерті.Я перевірив в мережі але нічого схожого не знайшов .Отже ,виглядає воно як звичайна картина,от тільки...,-він на мить замовк а потім продовжив дивлячись дівчині в очі,-от тільки не зважаючи на умиротворені обличчя дітей я бачу їх страждання і осуд,вони налякані.

Дівчина сіла біля нього і взяла за руку,хлопець на мить напружився і продовжив,-а ще цей клятий ангел,він втілення зла і він сука точно радіє з того що ці діти ідуть до нього.Але спершу я не звернув уваги на це,я вирішив що це так художник зобразив,що це такий прийом.Мона Ліза теж написана так ніби спостерігає за тобою,от тільки вона не розповідає тобі жахіть.

-Що вони тобі розповідали?,-голос Каті був спокійним хоча сама дівчина була натягнута як струна,-як все почалось?

-Після огляду я запакував її і забрав додому,ввечері мав прийти напарник і треба було йому звільнити місце в майстерні,плюс хотів вдома щось знайти в мережі Інтернет про неї,я зробив декілька фото .В мережі схожих зображень на таку тематику я знайшов багато,в різні часи різні автори писали таке,християнська тема є популярною,зрештою не знайшовши нічого цікавого я ліг спати.Чесно,я думав що в тебе просто якийсь нервовий зрив чи щось таке,-він спробував посміхнутись,але вийшло натягнуто,-ходімо на кухню я зроблю каву і розповім решту.

По дорозі на кухню вона помітила ,що Дмитро старається обходити картину і уникає погляду на неї.На кухні увімкнувши кавоварку він знову закурив і продовжив,-спочатку я просто не міг заснути але списав це на те,що напився кави на ніч.Проте потім мені почало здаватись що в кімнаті стало якось не знаю,не затишно чи що,але я не можу пояснити як саме.Коли вже нарешті заснув,почалося,-він налив кави і щедро додав в чашки коньяку,-мені наснився той ліс з картини,але я був ніби третьою особою,я бачив цих дітей які ішли ,вони стиха між собою говорили але я не міг розчути про що,знаю тільки що вони знали про мою присутність.Раптом з’явився цей ангел,діти злякались і почали плакати,я не можу описати той жах який він в мене викликав,хоча він нічого такого не робив,просто стояв на одному коліні і вказував шлях,але той вираз його обличчя примусив мене вкритись холодним потом.Воно змінювалось ніби під одним обличчям було ще одне і ще,як клубок змій.І ще воно хижо посміхалось,шлях на який цей ангел вказував був точно не до райської брами.Діти не маючи вибору ішли,аж раптом він ну тобто ангел глянув а ту сторону звідки на це дивився я і промовив,що я скоро до них приєднаюсь,його рука почала видовжуватись і я майже відчув як він мене торкнувся,я закричав і прокинувся.

-В мене були такі ж сни,а ти більше нічого не зауважив?

-Коли я звільнився від сну мені здалося що біля ліжка хтось стоїть,і в кімнаті було дуже дуже холодно.Я швидко включив світло і з того часу не виключаю його,я не можу спати,їсти чи думати про щось інше крім цієї клятої картини.Час від часу мені здається ніби в квартирі чи в студії хтось є,інколи я чую дитячий сміх,тільки він звучить якось зловіще,а ще декілька раз бачив цих дітей на вулиці,вони так само тримались за руки але манили мене за собою.

-Я не про те,ці діти тобі не видалися знайомими?

-Знайомими?Та здається ні,а що?

-Плаття в котре одягнена дівчинка,в мене теж таке було коли я була маленька,але я можу заприсягтися що воно було не таке як тоді коли мама мені її подарувала.Воно змінилось з часом.

Діма,уважно дивився на Катю думаючи що це вже вона намагається з нього пожартувати,проте дівчина була серйозною.Він підвівся і пішов в кімнату де стояла картина,дівчина пішла за ним,підійшовши він на мить завагався а потім різким рухом зняв полотно котрим була накрита картина.

-Ось дивись,-дівчина підійшла ближче,коли мені було років п’ять я тяжко хворіла на запалення легенів.Батьки вже не думали що я виживу,сама я смутно пам’ятаю той період,але добре пам’ятаю це плаття.Добре пам’ятаю тому,що його зшила мамина подруга.І ось тепер воно на цій картині.Хопчик випадково тебе не нагадує,ну якимось предметом одягу?

Діма довго вдивлявся але лиш заперечливо похитав головою,-я думаю ти права,її треба позбутися і чим скоріше тим краще,можна прямо зараз,-він глянув на неї,дівчина ствердно кивнула йому.

Вони стояли на пустирі за будинком Діми,картина лежала перед ними на землі,друзі щедро облили її бензином,-хочеш щось сказати,-хлопець повернувся в сторону дівчини.

-Давай покінчимо з цим скоріше.

З цими словами хлопець чиркнув сірником і кинув його на картину,почувся різкий Флап! коли загорілись випари бензину і за мить язики полум’я вже охопили картину.Проте та не хотіла горіти,ніби була вологою,рама вже у всю палахкотіла в той час як картина тільки легенько тліла.Вони спостерігали за цим,несвідомо взявшись за руки геть як діти на полотні.Потроху картина почала розгорятися дужче,смердючий дим різав очі і забивав дихання.

-Дивись,дивись на ангела!,-крикнуладівчина,-і справді ангел почав видозмінюватися,це вже не був юнак з сумним обличчям,під цією облудою був гидкий старий, одягнений в якесь дранття,його тіло було покрите шрамами і кривавими порізами,обличчя старого було втіленням шаленства і безуму,змінились і діти,тепер їхні обличчя випромінювали полегшення,ніби вони вдячні за те,що картину нарешті знищують.

Вони довго стояли поки від картини не залишилась жменя попелу,після чого Катя окропила залишки свяченою водою.

-Думаєш в нас вийшло?,-Діма глянув на дівчину,в цей момент він помітив яка ж все таки вона красива.

-Думаю так,в будь якому випадку її вже нема,-вона посміхнулась йому.

***

Минуло вже три роки після того як вони знищили ту прокляту картину,ні нещасних дітей,ні зловісного старого вони не бачили і не чули,якийсь час їх обох ще мучили нічні жахіття але і ті скоро припинилися.Не дивно що це їх зблизило ще більше,і за якийсь час вони почали зустрічатися.

Була вечірка з нагоди заручин,в колі близьких друзів та родичів Діма та Катя святкували цю важливу подію.

-Пропоную тост!,-це був його кращий друг і напарник по бізнесу Павло,-за наших чудових Діму і Катю, всього вам найкращого!,-його підтримали гучними оплесками, дочекавшись коли вони стихнуть він продовжив,-з такої нагоди хочу вам презентувати подарунок,нещодавно я повернувся з Бельгії де придбав дуже цікаву картину,-з цими словами він підвівся і вийшов з кімнати за мить повернувшись з картиною в чохлі,-не сказав би що це якийсь шедевр але вона цікава,він зняв чохол і явив її на світ.Гості не могли не помітити як змінились на обличчях Діма з Катею,на картині було зображено дітей хлопчика і дівчинку звісно ж,які тримаючись за руки ішли через ліс в сторону божественного сяйва,ангел вже не стояв на одному коліні,тепер він був поряд з дітьми і обіймав їх,молоді зауважили що той прямо дивився на них і усміхався.

02.01.2023