Постать Білобога
лапатими долями сиплеться сніг, священно грає в зіницях.
і ритми зими поклоняються постаті Білобога.
в колінах у ідола світ наче стих і злотом іскриться.
змахне бог крильми - латир розгориться від того,
живильними іскрами вкриє людей і спалить кокони чорні,
те плем'я думок, що навіяне Темновітом,
й сидить попід нирками тихо і непереборно.
безодні пісок розІтре ту біль, що в дУші бУло зашито.
бог світла всміхнеться тоді на сакральному троні
і спуститься вниз граційними рухами лебедя.
від серця до серця полине добро у поклоні,
і день-білий спис навіки закарбується ведами.
очищені помисли здвинуть каміння давнього устрою,
неправду й страждання замінять соколи миру
і радісні повісті, Гарафеною складені мудрою,
і диво кохання узимку під зоряним небом довіри.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!