Післямова

Це оповідання засноване на реальних подіях, я лише змінив дату, позивні та імена. В реальному ці події відбулися в кінці жовтня 2023 року під Вугледаром, неподалік Новодонецька, коли один із взводів мого батальйона моєї роти відрядили в один з батальйонів бригади. Я до сих пір вдячний своєму другу, Володимиру Ольховику, якого я описував як Сергій "Грім", за його витримку, правильні рішення, він справжній командир та побратим, хоч в званні він простий солдат, боєць з пустим погоном. Завдяки йому я пишу ці рядки, завдяки його правильному рішенню та запам'ятовуванні доріг в живих залишилось близько сорока чоловік, яким він показував дорогу під мінометним вогнем. Пізніше, через декілька днів після виходу з того пекла, весь взвод записали в "отказніки" і нас росформували, пороскидали по інших батальйонах, в рідному підрозділі залишились лише навідники БРДМ, на якій посаді на той час був я, та пораненні. Через безлаберність нашого командування в тій посадці залишилось більше сотні героїв, в тому числі і мій побратим Сергій Сокульський, якого засипало в норі. А скільки таких посадок по Україні?! Про них не напишуть в новинах, не покажуть в телемарафоні, про них знають лише ті, хто був там, і тільки ті, хто воював на справді знають ціну нашої перемоги.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.