Зруйнована мрія

Я ще у 8-9 класі цікавився самостійно гіпнотерапією та експериментував з цим якогось біса на тваринах. У 9 класі я ще втратив бабусю по татовій лінії, яку дуже теж любив. Згодом одна кішка тільки мене не боялась, а ось пес Шарик мене вирішив не задовго до 10 класу вкусити за палець і подряпати ногу. Від тоді я трохи боюся собак, а точніше - саме того, що вони мене вкусять.

З цього моменту почався новий етап. До цих пір я з двоюрідними часто подорожував, але переважно це були Карпати. Але знаю, що були на Закарпатті, на Джуринському водоспаді та в печерах. В Хотин тоді так і не доїхали. А зустріч 2019-го нового року була останньою спільною зустріччю. На жаль, надалі я вже святкую його лише з мамою, що мені викликає нудьгу і відчуття непотрібності того свята, хоча Різдво й далі всі разом в селі святкуємо, але вже без старих традицій, окрім колядок.

Я опинився у 10-Б класі, оскільки об'єднали тих, хто залишились у таких комбінаціях: А+Г=А та Б+В=Б на прохання батьків та вчителів. Я тоді дуже цього хотів і було, що навіть казав мамі, що якщо буде об'єднання з іншим, то щоб перевела мене тоді до іншого.

Десятий клас на диво пройшов відносно успішно та спокійно, окрім одного випадку незадовго до нового року, коли мене ледь не довели до самогубства. Однією з передумов стало те, що я намагався провляти ініціативу щодо обіймів, бо інших хлопців обіймали. Тоді ще була чудова класна керівничка Галина Олегівна. Хоча в 11-му класі пригадали ситуацію й так звана "психологиня" зробила на словах висновок заочно, що я психічно хворий.

В 11 класі у розпал підготовки до ЗНО, знущання поновились, хоч і дещо меншою мірою. Серед знущальників були багато старих, які залишились, хоча до них приєднались Андрій та новий Вадим, а більшість зі старих. Навіть старі спостерігачі, окрім Олени та Тараса, долучились до цього. А нові однокласники стали спостерігачами.

Раз виникла ситуація, коли мене захистили ровесники з паралельного класу. Після того, у нашому класі оголосили карантин і запхали у малесенькому кабінетику на 4 поверсі, в який би всі і так не влізли, хоча по нормах, то відстань має бути мінімум півтора метра один від одного. Я тоді сварився по вайберу з новою класною керівничкою, яка там була завучкою. Мені в той момент так хотілось перейти в А-клас. Такий був скандал, що мене вдома побили навіть рідні люди. Ледве тоді вдалося перевестись тимчасово на дистанційне, яке почали вводити у школі. І це не даремно сталось, бо мені це допомогло не тільки більш-менш нормально підготуватись до ЗНО, а у 2020-му році вже в універі швидко адаптуватись до нового формату навчання. Там десь колись в 11-класі, ще бував очно у школі, хоч і вкрай рідко.

А чому крах мрії? Якщо у 8-9 класі, я ще попадав у переліки фіналістів конкурсу, то вже після того мої твори почали лайном обкидати. А бажання стати психологом зникло через зміну вчительки з біології, так як в 1-му вона була нашим класним керівником і на 11-ий клас пішла в декрет. А як нова викладачка біології пояснювала матеріал, то я ні слово з того всього не розумів. Ще й я тоді дуже зациклився політикою через математичку та викладачку з права. В результаті замість біології я вибрав англійську, як 4-ий додатковий, яку тоді не завалив, а жахливо склав, на відмінно від інших предметів. Мені досі видаються неадекватними ті люди, які пояснюють прості речі складними, а це ті, хто в душі філософ-математик.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.