Зуб

Старший лейтенант Котов міряв кроками свій бліндаж. Війська ЗСУ прорвали лінію оборони та бої все ближче. Треба висуватися, людей не вистачає, боєприпаси та провізія затримуються. А тут ще новобранці прибули. Без сліз не зглянеш. Але то фігня, вже проходили, знаємо. Аби тільки не цей проклятий зуб, що не дає спокою з ночі. Щока вже опухла. Казала дружина Людка, що треба до стоматолога, та чоловік страшенно їх боїться. Як би то смішно не було, але тільки подумає про лікаря в білому халаті й починає кидати в піт. Краще хай хлопці видеруть той проклятущий зуб.

— Ммм.. , — занив Котов, прикладаючи руку до щоки. — Сука.

Вже не доставляли радість згадки про катування українських солдатів, горілка, що ще зранку була залита в лікувальних цілях вже переросла в головний біль і зуб, здавалося, що став боліти ще більше.

Кинувши папери на мотлох в кутку, Котов вийшов з бліндажа. Скривився від палкого світла, що додало болю. Зло поглянув на солдата, що стояв на варті поряд. Згадав, як розніс його і надавав по пиці та посміхнувся. Знову біль.

— Урод, — кривлячись від нового спалаху болю промимрив чоловік.

— Найди спирта, — кинув вартовому і вже хотів повертатися, як пролітаюча над позиціями росіян ворона, голосно закаркала.

— Сука! Ану дай сюда вентовку, — звернувся до солдата, — сейчас я ей покаркаю.

Чоловік сумніваючись протягнув свою рушницю старшому.

Котов недовго прицілювався, але й не попав. Промазав. І каркнувши на останок, ворона полетіла далі.

— Блять! Йобаная ворона, йобаная вентовка, йобаная Україна! — Розвернувшись, вклепав прикладом хазяїна тієї самої злощасної й невдачливої рушниці.

— Ето тебе єблан, чтоби ти лучше за оружиєм следил. Мразь! — Кинув чоловіку Котов. — Спирт найди. Бистро!

"Господі! Сделай что-нибуть с етим йобаним зубом!" - Подумав чоловік в той момент, як почув дивний звук зверху.

Більше нічого не встигло спасти на думку, бо за мить його розірвало на шматки снарядом. Частини тіла розлетілися на всі боки, тільки щелепа з тим самим зубом художньо красиво лежала на самій окрайці окопу. По ній і індифікують врятованого від зубного болю старшого лейтенанта Котова.