Темно, страшно й больно
- Буде боляче. Гідра в полон не бере. Такий порядок. А порядок приходить через біль. Готовий до болю, засранець малий? – спитав Брок Рамлоу Сема Вілсона, якому щойно надавав чортів.
- Слухай, завали єбало! – огризнувся той і знову кинувся в бій.
- Щоб ти так бився, як пиздиш!
Вілсон явно переоцінив свої сили – від ударів Брока він літав, як всраний віник. Скінчилось би все для нього трагічно, але на допомогу прийшов вертоносець, що врізався в Тріскеліон.
- Йоб твою мать!!! - тільки й устиг сказати Брок, перш ніж опинився під завалами.
***
Рамлоу спав з блаженною усмішкою на обгорілій мордяці. Йому снилося, що він пиздить Роджерса. Розбиває в хлам красиву нахабну пику, пускає з носа юшку, їбашить кулаками по чому бачить, вибиваючи з Кепа все лайно. А той під ударами тільки кавкає…
Прокинувся Брок щасливий і обісцяний. Санітарка, в стонадцятий раз міняючи йому білизну, уже навіть не матюкалася, до того це її дістало.
Більше місяця Брок Рамлоу перебував у лікарні. Лікарі зробили справжнє диво, повернувши його до життя, але яке це, нахуй, життя? Операції, перев’язки, крапельниці, уколи в сраку, різні процедури. А ще медсестри й санітарки, що дивляться на нього з гидливою жалістю... Той, хто ставив на коліна Капітана Америку, тепер лежить весь перебинтований, як йобаний Тутанхамон, та ходить на судно, а буває, що й під себе, як от сьогодні.
Наступного разу, коли захотілося сцяти, Брок подумав: "Мужик я чи ні?" і обережно, тримаючись за стінку, почовп у туалет. Дійшов нормально, але як тільки спустив штани, в голові замакітрилося й бідолаха гепнувся на підлогу.
Знайшла його санітарка, яка прийшла мити туалет. Добре, що головою об унітаз не вдарився, подумала вона, а то, не дай Бог, тріщина – шкода було б, унітаз же зовсім новий, тільки недавно поставили за спонсорські гроші.
- Диви, мумія повертається, - сказала одна медсестра іншій на вухо. Та хихикнула, відвернувшись, щоб не помітив Рамлоу, що саме шкандибав коридором із туалету назад до палати, підтримуваний під руку санітаркою.
"Я вам, бляді, вхихикаю! - подумав Брок, який все прекрасно чув і бачив. – Я вам дам таку мумію, що вам повилазить!". Зрозуміло, що нікому він нічого не дасть. По-перше, здоров’я не вистачить, по-друге, після останніх подій краще поводитися культурно, щоб не загриміти замість лікарні в тюрячку.
У палаті, після традиційного уколу в жопу, Брок задрімав. Снилася якась беліберда, навіть не запам’ятав, що саме. Прокинувшись – для різноманітності, сухим – він довго дивився в стелю, думав про життя, згадував своїх хлопців з УДАРу: Роллінза та інших. Вже не вперше Брок задумався над тим, де вони зараз і що з ними було, поки їхній командир лежав тут, як сраний Хеопс у їбучій піраміді. Блядь, яка ж скотина Роджерс! Скільком людям життя перепаскудив! Брок завжди вважав, що в Роджерса мозгів, як у інфузорії. Сила є – розуму не треба. В принципі, правильно вважав – за час недовгої співпраці не раз у цьому переконався. Але, як кажуть, дурне-дурне, а хитре. Хто ж знав, що він таке витворить? Брок не думав, що може ненавидіти цю сволоту ще сильніше, ніж після ганьби в ліфті.
Помішався, блядь, на тому Роджерсі, сказав він собі. Забий. Все одно ти зараз до нього не доберешся. Уяви, що його немає, що він здох. "Та ні, блядь, - з сумом подумав Брок. – Це я здох".
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!