Чоловік та жінка

Одного весняного травневого ранку молода дівчина зійшла з автобусу, настрій був радісний. Приїхала до друзів, яких не бачила понад десять років. І тут вона зустріла його, того єдиного, що стане для неї світом. Але це буде не відразу.

Лише через півроку дівчина зважиться на спілкування, бо дівчина сором'язлива і скромна, її скував страх . Знайшовши сили в собі та кинувши виклик самій собі, вона поїхала назустріч долі. І закохалася, може прямо невідразу, але любов прийшла поступово, впізнаючи близьку людину.

Десь два місяці вони спілкувалися телефоном, потім дівчина зважилася ще раз на відчайдушний крок. Приїхала до чоловіка і вони почали жити. Потім було їхнє весілля.

Дівчина чекала, що життя буде, як у казці. Але, як у казці, скажу я вам, буває лише у казці. Життя - це зовсім інше. І дівчина це зрозуміла через якийсь час. Але вона любила, потім якийсь час і чоловік її покохав, але в їхніх стосунках було кілька проблем. Чоловік випивав і часом настільки сильно, що не бачив і не чув. І дітки не виходили в них. Але попри все це вони були щасливі, жили та раділи. І чекали, чекали, чекали.

І через десять років жінка дізнається , що вагітна. Спочатку дізнавшись вона ніяк не могла повірити своєму щастю, чоловік теж довгий час був у якійсь прострації. А потім напровесні побачивши маленьке диво, сльози стояли в них в очах. Плакали від щастя. Але до чого я веду всю цю історію.

Зараз дочекавшись свого щастя, у них настав переломний момент, що вони поводяться як егоїсти. Але більше чоловік поводиться як егоїст. Їм би сісти та поговорити. Почути одне одного, про що кричить їхня душа, серце. А вони закрилися кожен у собі та все на цьому.

Це була реальна історія чоловіка та жінки, не знаю, чим усе у них закінчилось.

Але висновок такий. Не чекайте один від одного на перший крок, робіть першими. Любіть та оберігайте своїх коханих.

Щастя безмірне, щастя глибоке, як у невагомості таке далеке...

Життя швидкоплинне як річка

А ми з тобою на перехресті доль,

І час назад, осінній дощ та вітер,

Але ми з тобою на перехресті доль, стоїмо...

Життя проходить крізь нас, ми потонули в очах

один одного і нам не вибратися звідти.

Туман розсіюється я бачу силует вдалині твій , що зникає за горизонтом.

Біжу навздогін за тобою, а ти все далі.

Не йди стривай, почуй мене.