Про тітку Моніку та козу Лізку
Чую як відчиняються двері та у хату заходять мої сестри Вальки, Велика й Мала, Володьківна й Сірьожківна. Кожна несе у футболці повно грушок.
— Де вже набрали? — суворо дивиться на них бабуся, тому що знає всі свої фруктові дерева. Жовтих та м’яких грушок в садку немає.
Мала Валька повертає біляву голову до неї та з блаженною усмішкою повідомляє, що то їх вгостила тітка Моніка, на дерева вони не лазили й абсолютно нічого з одягу не порвали.
Бабуся сопе. З тіткою Монікою вона від сьогодні не розмовляє. Та бачила її з дідом сварку та заступилась за Гриню.
Ми зранку вибирали полуницю на городі й бабусю вжалило аж дві бджоли. Одна поцілила в руку, інша в щоку. Щока почала набрякати. Бабуся — голосно волати на діда. Дід Гриня спокійно порадив не стояти в бджіл «на перельоті». Бабуся сказала, що всі вулики повикидає на дорогу, а дід буде ночувати із Реєм в будці.
Це все побачила тітка Моніка, яка несла моїй бабусі квитки на новий фільм та сподівалась трохи поплескати язиком. Найбільше тітку Моніку цікавив директор шпалерної фабрики Геннадій Миколайович, бо вона десь почула, що той вкотре надумав женитися.
— Олю, та дай спокій своєму чоловікові, — сказала тітка Моніка, заходячи у хвіртку. — Ще невідомо що йому в голову бамкне і розлучиться з тобою. Повіється кудись, як мій. Знаєш які зараз чоловіки вразливі? Як не до шинка, то до психолога ходять.
— Ага, — втрутився дід, — розлучуся й на Моніці одружуся. — Він пильніше придивився до бабусиної подруги й додав, — або візьму собі на двадцять років молодшу. Он як наш сусід Іван Пилипович!
— Та ідіть ви обоє… до психолога! — не витримала бабуся, зайшла до хати та гримнула дверима.
— Бабуся, — провадила далі Мала Валька, — мені конче необхідна мотузка, тому я відв’язала нашу козу Лізку та замкнула її в хліву. Я мотузку принесу сьогодні ввечері.
Велика Валька стояла позаду Вальки Малої і тільки блимала своїми великими зеленими очима. Вона таки роздерла десь свої нові шорти й обережно просувалась до себе в кімнату, намагаючись не привертати до себе зайвої уваги.
Я нашу козу Лізку з вчорашнього дня недолюблюю. Тому що вона підбурила мене на злочин. Лізка так намагалася дотягнутися до дідового недопалка в траві, що аж душилася на своїй мотузці. Тоді я їй його ногою і підсунула. Коза з таким смаком зжувала непотріб, і з такою надією глянула мені в очі своїми жовтими чортячими, що я не витримала. Потягнула в діда дві пачки цигарок та всі згодувала Лізці.
А в вечорі бабуся поставила переді мною півлітрову банку жовтуватого козячого молока і змусила скуштувати. Я кілька разів ковтнула і ледь не заблювала кухню. Молоко з присмаком "Прими" — гидотна рідкісна.
— Ідіть візьміть пиріжків у деку, — каже моїм сестрам бабуся, — і дивіться мені, Вальки, якщо не повернете мотузку, то і самі не приходьте. Приб’ю!
Потім Вальки продефілювали до діда. Їм для чогось була конче необхідна його каструлька, в якій він варив їсти для Рея. Дід трохи розсердився, але каструльку дав. Сказав, що якщо не повернуть каструльку, то він їх приб’є.
— Зібрав чорт пару — Карпа і Варвару, — пробурмотіла на дідові погрози Мала Валька. — Хай самі приб’ються!
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!