Магія кохання

– Ти не схожий на того, хто здатен жити посеред лісу, – хмикнула я. – Та невже? – його ліва брова поповзла наверх від здивування. – А на кого я схожий? – На красеня, за яким полюють всі дівчата столиці, – вирвалося у мене, перш ніж я усвідомила, що говорю. Дерріл уважно подивився на мене й розреготався мало не на весь ліс. – Я звик сам полювати на дівчат, крихітко, – прошипів він мені на вухо та раптом притиснув мене до себе. – І одну з них я, здається, щойно вполював. Чи не так, відьмочко?