Вихідний

Сьогодні це станеться.

Я зустрінусь.

Зі своєю свідомістю.

22:50

Вимикаю світло.

Вмикаю мантру.

Ом… намах… Шивая…*

Глибокий вдих.

23:10

Мантра не заспокоює.

Значить пора.

Ковтаю.

Лягаю на підлогу.

Чекаю.

23:20

5 мг псилоцибину** досягає мого шлунку.

5 мг псилоцибину досягає моєї свідомості.

5 мг… Ом… намах… Шивая…

23:30

Стелю квартири затягує рожевими хмарами.

Вони збільшуються.

От-от луснуть.

Вже. Луснули.

Флюрисцентний дощ настільки сильний.

Що я ледве можу дихати.

23:40

Ультрафіолетові краплі падають на мене.

Ультрафіолетові краплі оселяються на моїх грудях.

Ультрафіолетові краплі затоплюють мою оселю.

23:50

Коричнева блискавка змусила мене піднятись.

Я не впізнаю простір.

Але я впізнаю.

Його.

00:00 – 01:30

– Шиво?

– Чого тобі? – говорить він, сідаючи прямо в яскраво-жовту калюжу, – Ну? Не просто ж так ти покликав мене.

– Просто хотів побачити інший рівень світосприняття. Ну і покурити разом.

Шива дістав з кишені папіросу, але вона вже зовсім намокла.

“Ом… Намах… Шивая…” – доносилось з ноутбуку.

– Твою ж… Покуриш тут, – бідкається Шива. – Ллє як з відра. Вимкни цю хрєнь. Я її кожен день і без тебе слухаю.

Вимикаю мантру.

– Якщо ти реально Шива, то чому не зупиниш цей дощ?

– Зараз я не Шива, а Шура.

– Не розмію.

– Ну що тут незрозміло? Я кожен день роками був Шивою, допомагав людям, наставляв їх на шлях праведний. А сьогодні у мене вихідний. Ясно?

– А хіба так можна?

– Можна. Я дозволяю.

– Тоді і у мене теж сьогодні вихідний. Можна?

– Можна, – запевнив Шива-Шура.

– То, якщо ми сьогодні обоє вільні… то, цей… хм… чим займемося?

– Було б непогано поставити намет, аби не мокнути.

– У мене немає.

– Бля, а шо у тебе взагалі є?

– Парасолька.

– Я не про це. Але тягни. Згодиться. Є у тебе щось для кайфу? Вихідний все ж таки.

– Ну… є в мене одна штука, яка не просто вставляє, а розвозить так, що потім довго себе докупи не складеш.

– Ану! Здивуй.

Я дістаю з-під матрацу “Радянську енциклопедію”, першу сторінку якої прикрашало їбло Сталіна.

– Ну як?

– Шо за фігня? Як ТАКЕ може вставляти? Я ж не гомік! Та навіть, якби і був ним, то на нього у мене б не встав.

– Що? Ні, воно не так вставляє, – кажу я, дістаю з кишені маркер і малюю непристойності прямо на носі у “вождя”.

Шиву це явно починає забавляти.

– А є інші суб’єкти? – хіхікаючи питає він.

– Повно. От Троцький наприклад. От він точно гомік.

– Та ну?

– Ага… голубки вони були з Марксом.

– Гониш.

– Ніфіга! Переписувались вони з ним. Це щось типу сьогоднішнього вірту.

– Не заливай.

– Ось тобі хрест!

– Мда… – каже Шива, – хуйово їм було.

– Ніфіга не хуйово. Жили собі в задоволення, презираючи капіталістичне суспільство.

– Мудаки.

Наступило якесь занадто незручне мовчання.

– Треба збігати по водяру, під неї краще розвозить, – констатую я.

– Так дощ же.

– Та це тут дощ, а в магазі сухо.

– Хто піде?

– Ти.

– Знущаєшся? Мене ж в мєнтуру заберуть як тільки побачать. Вигляд у мене непідходящий для магазу.

– Можеш мого картуза взяти – я сьогодні щедрий.

Синій Шива йде по водяру. Без нормальних штанів, але зате а картузі.

02:00

Дощ почав припинятись.

Бухий Шива спить перед дверима.

Психоделічна блискавка.

Психоделічний грім.

Розплющую очі.

Сіра, самотня реальність.

І тільки з динаміків ноутбуку доноситься:

Ом… Намах… Шивая

* Базова мантра ідійського бога Шиви – творця і руйнівника.

**Речовина, що міститься у психоделічних грибах, 3-5 мг викликають галюцинації, які називають тріпом.