Перша осінь бобреняти

Це була перша осінь у житті Бобреняти. Він захоплювався красою осені, її листочками, її фарбами... Аж раптом Бобреня почуло:- Ну ось і настав останній день осені. Незабаром прийде зима...

Бобреня підбігло до мами:- Як так, мамо? Невже осені більше не буде? Я не хочу зими❗

Ображене Бобреня заховалося у будиночку і кілька днів не виходило на вулицю.

А тим часом зима підкрадалася непомітно...

Одного морозного дня, Бобреня все ж таки вилізло з будиночку. І одразу ж відчуло прохолоду в повітрі. А ще в небі кружляло щось маленьке, легеньке і пухнасте... - Ти хто?- Запитало Бобреня. - Я -Сніжинка. - А чому ти така холодна? Сніжинка посміхнулась:- Такою мене створила природа, а точніше - мама-хмара й тато- вітер. - Нічого собі!- здивувалося Бобренятко. Воно почухало голову і запитало:- А ти з Листочками дружиш? - Так, авжеж, дружу. Ми щодня граємося у гру- наздожени мене! - Я теж дуже люблю гратися з Листочками,- мовило Бобреня.

І за мить тваринка вже бавилася зі Сніжинкою. Тут до них приєднався Листочок і тепер вони гралися утрьох: Сніжинка з Листочком кружляли у небі, а Бобреня намагалося їх наздогнати та упіймати...