Неслухняна лисичка

У родині лисиць усі були виховані та ввічливі, усі, окрім маленької лисички. Мале лисеня тільки й знало, що шкодило: то суп на плиті переверне, то вудку зламає під час риболовлі, а то пірне в воду так глибоко- тільки й витягай. Батьки пояснювали малій лисичці, як треба себе поводити, але вона їх не чула і продовжувала робити капості. Тож батьки вирішили покарати лисиня.

Одного сонячного дня, родина лисиць пішла на риболовлю аби на вечерю насмажити рибки. І лисичка тут,як тут.

- Мамо,тату, а обіду не буде?

- Буде,- відповіла мама, вказавши на кошик.

- А денна тиха година?- переймалося лисиня.

Теж буде,- сказав тато. - Тільки на свіжому повітрі.

Лисичка нічого не розуміла, але цікавість брала своє.

Зручно вмостившись на березі з вудками ( у лисиняти теж була вудка) і поставивши кошик з їжею, родина почала рибалити. Тато з мамою уважно спостерігали за поплавками, а лисичка- все ніяк не могла всидіти на місці і весь час намагалася кудись побігти. Батьки не заперечували. Але лисиня це не насторожило, воно ж робило все що заманеться. Так і сталося. Маляті набридло сидіти з вудкою і воно, кинувши її, побігло шукати собі пригод.

А тим часом батьки наловили вдосталь риби і сіли обідати. Лисичка почула аромат обіду і помчала до мами з татом. Смачно попоївши, сім'я лягла відпочити на березі річки. Це було незвично для лисиняти, але воно заплющило очі і спробувало заснути. Нічого не вийшло. Ех! Воно крутилося- вертілося, та все дарма!

Тато, мамо, я хочу спати!

- То спи,- мовив тато.

-Ні, тут не хочу!

- Ну ось починається: хочу не хочу,- мовила мама.

- Тут не можливо спати! Сонце заважає! І взагалі, я хочу до свого ліжечка!

Ти хочеш до ліжечка?- перепитав татусь. - Але сьогодні вранці ти казало, що воно тобі набридло.

Лисичка понуро опустила голову.

А тут ще й мама додала кілька слів.

- Хочеш до ліжечка? Іди! Дорогу додому ти знаєш.

-Мамо, тату, мені страшно самій. Лисичка помовчала секунду і додала:- Вибачте, мені,будь ласка, я більше так не буду робити. Обіцяю поводитися чемно.

- Ну що, мамо- лисице, повіримо?

- Повіримо, але востаннє.

Лисичка кинулася обіймати батьків.

А незабаром уся родина лисиць рушила додому. І тільки зараз лисиня зрозуміло, що батьки могли її залишити тут одну- однісіньку на березі річки. Тепер лисичка перш ніж щось робити подумає: а яким може бути покарання? І можливо, зробить певні висновки. А зараз лисиня прийде додому, помиє лапки і ляже спати разом з батьками. А ввечері вони утрьох смажитимуть рибу.