Будні Львівської Некронеси

Якщо що одна з глав, а може і не одна перенесе на мою батьківщину в Жмеринку. Це так затравочка.

Розповідь про устрій авторського світу на початку кількох розділів поспіль доволі нудна. Початок невиправдано розтягнутий, а зав'язка історії нарешті з'являється аж у третій главі. Гумор, різний, місцями, як і попереджалося в анотації, справді такий собі. Сподобалася сила Василя зі здатністю відділяти свою тінь, вдалий опис Валідола. Персонажі доволі продумані. Потішив сюрприз в амфорі з заначкою))) Кінцівка не дуже вдала і трохи недописана. Не зрозуміло, як та Віра зможе без будь-яких магічних сил допомагати некронесі виводити на чисту воду підозрюваного. Хіба що пиріжками її годуватиме. Стилістично й тематично твір нагадує Франкенштейна, зліпленого з мерців, що належать до надто різних епох. Тут і надлишок англіцизмів, і діалектизми, і поодинокі абсолютно недоречні в мові автора жаргонізми, і скурвлені зменшувальні суфікси при описі кладовища, і зрідка вдалі художні описи, і трохи інфодампів про Івана Франка та міфологію, і якісь причмелені меми, що здебільшого цікаві лише вузькому колу читачів. (Хіба про танк, поцуплений кацапами, більш універсальний.) Бракує похмурої атмосфери і напруги в сюжеті, що таки потрібно для твору з елементами містичного детективу. Тут же більше присутня атмосфера десь така, як у цирку. Деякі описи місцями дуже рвані, від чого картинка описуваних подій не до кінця складається.

Продовження я пишу, і я не долар,щоб всім подобатись, чи виправдовувати очікувань диваних критиків.

Зізнаюсь чесно, коли читав історію під час конкурсу, на той момент не відчув некромантської атмосфери , тому і прийняв рішення не коментувати. Але зараз, перечитавши історію, я зрозумів, що сильно помилявся і ця історія дійсно вартує уваги. Якою б харизматичною не була Дарка, але мені подобається цей відбитий Степан - дуже колоритний скелетик. Щодо пані Віри я сподіваюсь, що жінка все ж покращить своє матеріальне становище. А від себе хочу сказати, що вже додав другу частину до бажанок і її також обов'язково прочитаю.

Щиро дякую, неочікувано отримати повідомлення ,вже прошло багато часу. Друга частина поки на паузі, я пишу роботи на конкурси, але обов'язково все завершу. Можливо навіть під час відпустки вийде глава про морг( міні спойлер)

От чомусь думки щодо вашої історії мене досі не полишали і я вирішив дати умовний другий шанс, після прочитання зрозумів, що не дарма. Успіху в конкурсах.

Сподіваюсь, пані Віра скоро зможе виправити своє матеріальне становище... Дарка ж їй «підплачуватиме» за функції другої голови? Хоч трошки... Робота мені в цілому сподобалася, але кінцівка занадто «відкрита» на мій смак. Я так розумію, це череж обмеження конкурсу і на нас ще чекає продовження? 😏

Так, звісно. Я вже написала першу главу продовження. Що до Віри у неї є ютуб канал, плюс вона в'яже, тому не пропаде.

Привіти з читань, нарешті дібралася до вас✨ Охх, ніколи б не подумала, що мене затягне до некромантики, готичної атмосфери та всенького такого дарку😈 Але тут стався Zwyntar (а я їх обожнюю) , хороший гумор (мені ваш гумор імпонує) та, щоб мене чорти вхопили, харизматичний Степан-скелет😅🙃. Невід-чому, він найбільше врізався в мене, хоча й Дарці - моя повага (біс його знає, мо' також через те, що кхм-кхм, в мене був досвід перебування вночі на Личаківському поблизу улюбленого метра Івана Яковича😅😏 Я однозначно читатиму твір далі, обіймаю, прийду в гості ще)) Обіймаю міцно і най пишеться✍️✨

Щиро дякую, приємно отримувати,такі коменти. Я сама не очікувала, що цей твір так зрезонує. Надіюсь друге оповідання про Дарину і Степана я витягну хочаб на тому рівні.

Що ж, прочитала все, що на разі є. Подобаються гумористичні діалоги, попри те, що майже всі події відбуваються на цвинтарі. Дарка для мене зараз виглядає сильною та незалежною пані, яка навіть не дуже прислуховується до "старших". Василь цікавий персонаж, але якийсь трохи каламутний. Цікаво, чи пані Віра епізодичний персонаж (тобто розкриється її справа і буде ще нове замовлення чи ні). І вона таки принесла одяг для Степана, як мило)) Ну а Степан поки найхаризматичніший мужчина історії (хоч і кістлявий і трошки неживий)

Так я почала писати 1 главу до другого оповідання,там події почнуться в Прутні, я прислухалась до тих, кому забагато кладовищ,а друга глава буде про Василя скоріше всього. Я ще не вирішила чи буду викладати твір в процесі, чи спочатку напишу всі глави. Все таки детективну лінію не хочется зіпсувати.

Тоді додаю твір в бібліотеку) Хоч Ви ще не вирішили, але долю Степана та про події в Прутні почитати цікаво. Гадаю, буде деякий контраст між цвинтарем та специфічним кафе))

О так, я думаю коменти повпливають на долю Віри і Степана, але як автор я б залишила його типу фіміляром,тим паче він сам хоче. А твір в мене побудований так, щоб була повага до мертвих.

Хмм, кінец інтригує. Отже "пробудження" Степана не справа рук Дарки? Замішаний хтось інший? Поки здогадки саме такі. Але почитаю - побачу.

Привіт знову) Дуже сподобались персонажі. Такі ніби зрозумілі образи, але зі своїм шармом та секретиками.  Атмосфера гарна, Львів мені здається ідеально тут вписується. Прям уявила атмосферу міста, хоч на кладовищах там не була.  Сюжет так закручується скоріше в останніх розділах, але я вже зрозуміла що має бути продовження, а момент інтриги мені чіпляє.  Про гумор нічого не буду говорити, бо я в цьому не дуже розуміюсь 😅.  Чекаю що ж там далі. 

Степан і Дарка ненадійні оповідачі,бо хтось вліз в його свідомість. Дарку перекинуло і вона побачила що отруїла Степана теща, ті ніби то її змусили це зробити, але не факт. Я вирішила не давати точних даних на цей рахунок. Бо Степан свідок смерті наставника Дарки. І в другій частині я хочу трохи погратись з читачем, щоб цікавіше було збирати пазли. В першій версії взагалі не було ідеї чому саме Степан. Це мав бути просто дурко якого чогось оживили. Але я знала,що будуть запитання і вирішила додати детективну лінію і дати Степана більше часу, через це не влізла в ліміт конкурсу.

Не знаю чи задовільнить це конкурсантів, у всіх смаки різні, мені теж важко вгодити. Коли почала писати, дуже багато деталей почали крутитись в голові,і тут хоб ліміту не вистачило. А урізати тут немає чого, навіть якщо урізати описи зовнішності, не влізе вся ідея. Кінцівку я залишила досить зрозумілою. Героям треба виявити чи дійсно Василь винен. Події на кладовищі і в гуртожитку, тому що так було задумано, в такий малий розмір писати багато локацій просто не вийде, а перевантажувати конкурсний твір я б не хотіла. До того ж тут Історія більше про Віру і її проблему, яку Дарка вирішила. Що до проблеми Дарини, яка виплила, вона для цього частини була не основна, але її треба вирішити. Тому і вирішила щоб не шматувати твір, його дописати. Хто забажає прочитає продовження. Це краще чим пошматувати і залишити все сумбурним.

Що, Василь обчистив заначку?

Бляха, гарна ідея, але ні, все банально, чоловік просто придурошний. А от з Василем та наставником і їх долю я ще обдумую.Думала все влізе в одну частину, але в ліміт конкурсу не вписалась, тому прийшлось залишити таку трошки відкриту кінцівку.Але матеріалів трохи назбирала, тому українським некромантам ще бути)

Бляха, гарна ідея, але ні, все банально, чоловік просто придурошний. А от з Василем та наставником і їх долю я ще обдумую.Думала все влізе в одну частину, але в ліміт конкурсу не вписалась, тому прийшлось залишити таку трошки відкриту кінцівку.Але матеріалів трохи назбирала, тому українським некромантам ще бути)

Вимальовується вельми непогана закручена історія. У пані Даркнес явно достане характеру надерти зади всім причетним))). Висновок після прочитання декількох глав: - Сподобалася тема і атмомсфера твору. - Соковиті деталі та вставочки, які надають життя й об'єму. - Степан мила бубочка🫶 - Лайтовий гумор. Твір не переходить межу всратості (навіть і близько не наближається до неї). - Зроблено файно й зі смаком. - Цікаві живі персонажі (не дивлячись на те, що дехто з них мертвий). - Продумана основа некромагії: соціальна, інфраструктурна, внутрішні закони, дотичні виміри, тощо. - Цікавий сюжет. Шановна авторко, бажаю вам натхнення. Закину книгу в бібліотеку. Планую повернутись і подивитись, чим все закінчилось))). Тільки треба дочитати стопіцот творів, які я вже почала...🙄

Без питань, але попереджаю твір конкурсний і мені не вистачило ліміту. Тому він закінчується трошки відкрито, але класно. Я буду писати друге оповідання вже не на конкурс, до цього твору. Може навіть цього літа.