Три Тисячоліття

Допомога Джеди

Дія перша

Урочисті звуки оркестру промайнули та замінилися тихою ліричною мелодією. Почулися голоси людей та шум магістралей, а потім, всі шуми вулиць стихли, залишивши лише заколисуючу пісню листя на вітрі.

- Ми не можемо допускати повного вимирання земної Флори та Фауни! - прогудів високий чоловічий голос, схожий на голос монашого співу, що належав молодому чоловікові з піднесеним настроєм.

- Що за дикі закони? Життя квітки або комашки вважається рівним життю людини. Може я сплю? - прогримів переривчастий бас чоловіка років сорока, дуже агресивного норову.

- Переселення обов'язкове! Так було встановлено законом на закритих зборах обраних з самого високого неба, з сьомого, - тонко й ніжно прогудів монашеський голос молодого завзятого чоловіка.

- Да хто ви? З яких земель? Вас треба відправити в башту-в'язницю. Там ви вгамуєтесь! - прогримів бас переходячи в хрип.

- Я посланець з Сьомого Неба, - терпляче пояснював монашеський голос.

- Та ти біснуватий! - гидливо мовив бас, - Чортове місце! Чорти б мене взяли! - продовжував басити агресивний дикун, - Що за диво навкруг? Мраморна зала й стіл з слонової кістки, а крісла? Крісла з пелюстків троянд! Чудне й прокляте місце! Тільки струмочок цей прозорий прегарний, як і риби кольорові в ньому! - бас був то зачарований, то обурювався!

- До чорта не варто волати, страждалець мій! Не раджу! - ласкаво мовив чоловік з Сьомих Небес.

- Я в охороні короля вже двадцять п'ять років. Все бачив! І горів, і був поранений, навіть в полон попав на виїздному. Що за Сьомі Небеса, біснуватий? - кричав бас.

- Ти на рубіконі часів - стику стихій. Тільки раз у тисячу років всі виміри нашого всесвіту єднаються в одній, в цій точці! Слухай, кажу тобі, людина з минулого!

- Мммм, щоооооо? - бас, людина з минулого, волав наче бик перед злучкою.

- Слухай, тлінний пілігрим! - чоловік з Сьомого Неба атакував настирливо високим гучним голосом, - Перше небо - душі, що покаялися і їхні нічні чування! - говорив він тихше і вкрадливо, - Друге небо - душі безмежні і їх брижі океанські, - трохи гучніше промовляв монах з сьомого неба, - Третє небо - це батьки й матері з великими серцями, вони тут сяють і всіх благословляють милістю, - Четверте небо - це дитячі душі, які мають велику тугу за любов'ю, але їх привітно вкутують теплими хмарами і заколисують на віки вічні. П’яте небо - це герої в ім'я людства. Вони тут вкриті іскристою любов'ю навіки. Шосте небо - це душі які відмовились від земного ярма, але присвятили себе рівновазі стихій, вони працюють невтомно, але отримують плату - справжнє блаженство. Сьоме небо - це творці, вони творять та створюють на благо вічної краси! Зрозумів, людина з минулого? - урочисто закінчив промову чоловік з Сьомого Неба своїм співучим високим голосом?

- Щось в твоєму слові є істинне, - пробасив чоловік з минулого, - Може ти вуличний філософ чи поет?

- Ніякий я не філософ! Час настав! Не уникнути великого переселення!

- Якого переселення? Про що ти говориш? - пробасив чоловік з минулого.

- Переселення в Новий світ, бо тут усе руйнується. Хіба ти не бачиш цього, древній ти чоловік? - сказав монашеський голос.

- Великому переселенню не бувати! Ми, жителі Драгона відміняємо загибель людей! Вони заслуговують на еволюцію. Ми будемо їх поручителями, - проскрипів голос неживого механізму.

- Що? - завив бас.

- Що? - сказав чернечий тонкий голос.

- Хто такий? Щооооооооо? - гаркнув бас.

- Я великий посланець з зірок галактики Драгона. Наші керівники говорять моїм голосом, - скреготів технічний пристрій.

- Чорти б мене взяли! В цю залізну куклу вселився біс! – здивовано констатував бас.

- Поручителі? – проспівав чоловік з Сьомого Неба, - Але темний переміг людей дуже давно! Вони потребують спасіння, невідкладного спасіння! – благав чоловік з Сьомого неба.

- Свобода вибору є в людей! Це закон всесвіту! У жорстокому всесвіті, де чорні діри пожирають цілі галактики, з чого б людина була добряком? «Виживай та володарюй!», хіба не це дикий закон природи? ЛЮДСТВО МАЄ ПРАВО САМОСТІЙНО СТВОРЮВАТИ СВОЮ ДОЛЮ! - скрип механізму закінчився мажорними нотами.

- Людство страждає постійно, губить братів і сестер своїх. Воно не може саме розібратися в собі, бо в полоні більш сильної сутності, - проспівала людина з Сьомого неба.

- З якою сутністю людям співпрацювати, вони самі повинні вирішувати. Чи не головний закон всесвіту «Вбивай обороняючись!»? - проскрипів механізм, - Що вам, істотам з Сьомого неба зробили люди, що ти хочеш вбити їх всіх під чисту?

- Не вбити, що ви говорите? Врятуватиии, врятуватиии! Іх душі повинні вибрати інший шлях! - віщав чоловік з Сьомого неба.

- Ви не маєте ніякого права втручатися в їх життя - це чисте насильство, - проскрипів механізм!

- Як тебе звати посланець з зірок? - проспівала людина з сьомого неба.

- Мене звуть Мейлі, я драгонець, говорю з вами за допомогою цього робота, - скрипуча відповідь.

- Мейлі, поважний, ми дуже хвилюємося про невинно вбитих страждальців. Їх все більше й більше в середовищі людей. Люди не можуть сповідувати мораль. Ми повинні врятувати жертв.

- Человік з Сьомого Неба, хто створив закон світу про жертовного бика? Хто це зробив?

- Вірогідно ж Всесвіт, - невпевнено мовив тонким голосом чоловік з Сьомого неба.

- Вірно! - урочисто проскрипів механізм, - Не ми й не ви створили цей всюдисущий всеосяжний закон життя!

- Мої пращури приносили жертву-бика цариці Ночі та Богу Сонця, - сумно віщав бас, наче прокидаючись від глибокого сну, - «Жертва на заклання заради процвітання іншого життя!» - священний закон моїх пращурів, вони поважали святу землю та духів, - богопреконно й задумливо закінчив він.

- Вірно, дорогенький мій, чоловік з минулого, - проскрипів механізм, - Чи не відомо тобі, чоловік з Сьомого неба, що цей закон виправдовує будь-яку жертву принесену в ім’я життя та краси? Чи забув ти, що цей закон створений всемогутнім Всесвітом?

- Але ж це так жорстоко! Сьоме небо постійно здригається хвилями смерті, які приходять з землі і наші серця плачуть, постійно плачуть про загибель невинно вбитих, - сумно заговорив тонкий голос.

- Ми звернемося до цариці смарагдової ночі, до дочки Всесвіту, до Джеди. Вона володіє темною стороною земних та деяких галактичних творінь. Нехай вона розтлумачить, що нам робити с землянами? - рипнув робот впевнено.

Невеличка пауза. Лунає хуртовина, сильні вітри, а потом і урочисті оркестрові звуки передували наступними словами:

- Ооооо! Круглий стіл нового тисячоліття! – промуркотав ніжний та глибокий жіночий голос.

- Вітаю тебе поважно велика Джеда, дочка Всесвіту, цариця темної ночі! - урочисто проскрипів механізм.

- Привіт красоточка! - єлейно промимрив бас.

- О! дьяволиця прийшла, - сухо сказав певчий голос монаха.

- І треба ж таке! З'явилася наче нізвідки, тихо і без зайвого шуму, - дивувався бас, вражений яскравою красою Джеди.

- Хелло монах з Сьомого неба, - презирливо сказала Джеда.

- Ніякий я не монах, ти знаєш сама, я син творця і в мені є творець світу, - сказав певчий голос піднесено та підкреслено.

- Що ви розкудкудакалися, засідателі? Все дуже просто та очевидно. Сьогодні ми призвемо людину Землі з майбутнього, послухаємо її звіт і розійдемося по своїм світам! - Джеда говорила льодяним владним голосом абсолютної сили, - Ти, жалюгідний чернець, навіщо викликав людину з минулого? Що ти цим хочеш показати? Махлювати не гарно, хлопчисько! Слухайте голос богині невігласи! Майбутнє нам покаже шлях, спосіб та й годі!

- Розумниця, цариця - захоплювався робот скрипучим голосом благоговіння.

- Що таке? Що тут відбувається? - басила людина з минулого розгублено.

- Добре, я послухаю людину з майбутнього, - мовив вокально-монашеський голос із недовірою, - Але, я сумніваюся, що щось зміниться в думках творців з Сьомого неба, - Зви його, дьяволице!

Шум вітру переростає в ураганний вихор і засідателі чують великий сплеск!

- Оце так диво! Це ви посланець з небес і жриця ночі? Давно чекав я зустрічі з вами! - виголосив красивий оксамитовий чоловічій голос, років тридцяти.

- О Боже! Прости мені мої пригрішенія! Зглянься наді мною, невірним слугою твоїм! Боже! У нього ж крила! Невже сам янгол небесний? - пробасив безпорадно і з мольбою чоловік з минулого.

- Заспокойся, чоловік з минулого, бо дуже скоро ти відправишся додому! Це не янгол, а людина з майбутнього, - віщала грізно Джеда.

- Розкажіть нам, що в житті твоєму відбувається? Як люди живуть і чому ти з крилами? - певчий голос віщав монотонно.

- Ми, засвоїли контроль над генетичними мутаціями настільки, що програмуємо різні сили, що беремо з генів тварин, тому крила для нас - це сама малість з досягнень. Ми осягаємо безсмертя! Люди живуть більше тисячі років, а потім йдуть в інший світ, тому що вибирають перехід свідомо!

- А як же почуваються інші жителі землі? Як же звіри, птахи та рослини? - говорив чоловік з Сьомого неба.

- Вони мають права рівні нам! І жорстка їх експлуатація заборонена законом. Ми використовуємо молоко тварин, а для їжі тих тварин, хто вже, практично, віджив свій термін життя, та ще й на волі! Ми повернули різноманітність видів на планету. А самі ми живимо в багаторівневих містах, по більшії мірі, посеред процвітаючої природи планети.

- А як же війни? - продовжував посланець з Сьомого неба.

- Про війни я знаю тільки з історії. Війни заборонені і всі країни і міста притримуються законів миру та братства, - віщала людина з красивим оксамитовим голосом, людина з майбутнього.

- Але як ви ділите землю, маючи таку тривалість життя і дітей? – наполягав чоловік з сьомого неба.

- Ми контролюємо народжуваність, але помірковано. Всі мають право на дітей, але не більше чотирьох дітей за все життя дозволено кожному. А також ми створили гряду штучних планетоїдів та населили їх Флорою і Фауною с Землі, та й живемо там мирно во славу життя! - радісно говорив чоловік з майбутнього.

- А чим багатий світ ваш? - продовжував упевнено певчий голос.

- Наш світ багатий любов'ю та пізнанням. Ми вивчаємо Всесвіт, вивчаємо еволюцію рослин і тварин, а також, ми є частиною міжгалактичного співтовариства розумного життя. У нас процвітають всі види мистецтв, і навіть багато таких, яких раніше не було. Наші біопрограмісти та біоінженери конкурують в тому, щоб створювати істоти найкрасивіші та найрозумніші ніж ті що жили раніше, і це вважається мистецтвом. Наші архітектори будують будинки з бактерій, а композитори створюють мелодії із звуків природи та музики сфер. Ми пізнали та звершили телепортацію живої матерії, не втрачаючи життя. Ми оволоділи просторово-чосовим континіумом, а також вічно-солодким життям душі. У нашому повсякденному житті панує мир та процвітання. А кожен член нашого суспільства вкладає нову грань любові до світу, та таку, якої раніше не було! - говорив красивий оксамитовий голос впевнено і спокійно.

- Що саме головне, мандрівник ? - проспівав монашеський голос.

- Душа, що існує у всіх рівнях Всесвіту, - говорив голос людини з майбутнього.

- А що за ціль у ваших життях? - монашеский голос не здавався.

- Пізнати глибини великого задоволення, пити веселку життя свідомо та невдовзі стати творцями, аби дарувати життя іншим, - говорив чоловік з майбутнього.

- А смерть? – суворо питав монах.

- Це тільки станція очікування швидкісного поїзду, не більше, - відповів бархатний голос.

- А страждання через розлуку з близькими? - запитував монах.

- Тільки для того, щоб зустрітися з ними в майбутньому, і стати ще ближче до них, - оксамитовий голос був непохитним.

- А як же відмінності? - тестував монах людину.

- Вони на краще, та не абсолютні, бо людство - єдиний організм. Ми як багатоклітинний організм, тільки кожна клітина - це людина, - віщав людина з майбутнього, - Але душа Всесвіту в нас єдина. А незначні відмінності, то просто барви життя й не більше.

- А як же стихії? – питав монах.

- Це непорушні закони Всесвіту! – відповів чоловік з майбутнього.

- А жертовний бик? - наполягав співочий голос.

- Це тимчасова форма! Ми досягаємо жертовності свідомо, після життя повного здоров'я та глибокого задоволення. Всьому свій час, -казав чоловік з майбутнього.

- Ну добре, мандрівник, людина з майбутнього! Ти пройшов випробовування і я творець з Сьомого неба, зроблю доповідь, щоб ми дали шанс вам жити далі на Землі. Джеда, відправ його додому! - твердо мовив співочий голос, - Прощавайте, до наступної наради! - проспівав певчий монах.

Почувся вихровий шум зникнення творця-монаха з сьомого неба.

Дія друга

Бесіда відбувається під звуки тихого дзюрчання струмочка та шарудіння осіннього листя.

- Як утомливо мені, богині безмежного задоволення та цариці ночі, займатися цим дрібним свавіллям, Мейлі!

- О! пречудова та найвродливіша цариця, ви ж знаєте, як важливо дати людям шанс! А то ці духівники зі своїм ідеалізмом все нищать під чисту! І потім, неможливо буде знайти ні одного автентичного світу, - проскриготів робот з покорою.

- Мейлі, я так втомився грати людину з майбутнього, можна мені вже прийняти вигляд драгонця? - проголосив оксамитовий голос.

- Диво, дивнее! – басив чоловік з минулого тихо й розгублено.

- Почекайте ще пару хвилин. Ви ж знаєте інерцію астральних шарів ефірної особистості, вони ще не зникли цілком, - проскрипів голос робота.

- Прощавайте! Й поважайте свою д’яволицю! Хранительницю автентичних світів! - люто зареготала Джеда.

Чути шум урагану який поступово вщухає. Далі чути хвилі моря.

- Як? У вас немає крил? А що з вашим обличчям, воно зовсім розпливлося! - бас був такий наляканий, що кричав як очманілий.

- Заспокойся, людина з минулого, тобі наснивсь дурний сон, я твоє сновидіння, - говорив підробний чоловік з майбутнього в темноті, - Я сон, просто дивний сон, - заколисував він людину з минулого.

- Зник, нарешті, страждалець, - проскрипів робот, - І треба було засмучувати старого вояку? Духівникииии, вічно їм подавайте погані приклади людей, у яких проблеми з чеснотою! Ех!

- Ну що, Мейлі, я починаю реінтегрувати через три хвилини. Зустрінемось вдома, друже! Зустрінемось вдома! Перекажи нашим, що ми врятували ще один дикий світ! Дика природа прекрасна своєю первозданністю! Ми робимо важливу справу! Пішов!

Промайнуло тисячоліття

Навколо, скільки можна було покласти око, мерехтіли кольорові світлячки химерних метеликів, бабок, птахів, які заполонили землю і повітря. Все потопало у райдужних іскринках. А на зеленому пагорбі, всіяному польовими квітами повставав стіл з граніту, витончено ажурний, що дуже було дивно для столу з такого матеріалу, світло-рожевого кольору і навколо столу були розставлені солом'яні крісла з трав'яними настилами. За столом розгорілася завзята суперечка.

- Знову ви беретеся за своє? Ну скільки можна? Одне й теж – говорив монотонно та сухо голографічний відбиток драгонця. Драгонець зображений у голографічному відбитку був зеленуватим і дуже струнким, він чимось віддалено нагадував богомола.

- Ну що ж вдієш? Ви підманули мене минулого разу, абсолютно по-хамськи та підло! Я вам цього не дозволю цього разу, ні-ні-ні! – чернечий співочий голос залишався таким самим, як і тисячу років тому. Мабуть, на Сьомому небі не чули що таке реорганізація чи еволюція? Та й про жодне не чули!

- В основі будь-яких гомінідів є хижацтво, ну що вдієш? – сухо і монотонно продовжував голографічний зелений відбиток, махнувши зеленою довгою рукою, яка трохи розмазалася у просторі від руху.

- Душі повинні прагнути райського блаженства. Духовний незаперечний закон життя – жертвувати собою заради інших найважливіший за все суще! – чернець із Сьомого неба так наполягав, що його голос був схожий на пронизливий свисток, який дратував драгонця, керуючого своєю голограмою. – Люди перекроїли всю землю за своїм розумінням! Вони геть-чисто знищили всю природу!

-Так! Так! Звичайно! Але ви забуваєте, що будь-яка бактерія або ссавець з дикої природи, якби у неї був вибір захопити територію, зробили б так само, але не прикладали б розуму створювати нових симбіозів, нових екосистем, і тим паче, нових форм життя! - відповідала зелена примара з далекої планети.

- Механізація всіх процесів на Землі зробила її непривабливою для божественного світла, непривабливою для створення світлої душі - просвистів чернець.

- Вам невтямки, що природа теж адаптувалася до діяльності людини та міста сповнені звірів, які живуть у симбіозі з людиною та її машинами. Ну звичайно! Навіщо вам мислити так гнучко й широко, адже все, що у вас є, це манускрипти вкриті стародавнім пилом! Чхати хочеться від вашого заскорузлого закостеніння! - Протараторив зелений відбиток богомола.

- Первозданна чистота - це ковдра для глибокої душі! – співав чернець мрійливим голосом схожим на хлопчачий.

- А чим вам не догодила душа міських птахів чи рослин, що ростуть на новобудовах? Чим вам не догодили ведмеді, вовки, кішки, зайці, куниці, олені з міських парків? Ви ж любите, коли хижаки не вбивають один одного. Нате, на здоров'я! Хижаки годуються від діяльності людини. Це ж вам хотілося, щоб усі любили один одного! Що ж не так вам?

- Роботи, всюдисущі роботи! Хіба це шлях до царства Божого? – чернець так впевнено стверджував, ніби це було очевидно.

- А що поганого у цих роботах? Давайте заберемо у черепахи панцир і будинок-раковину в рака відлюдника! Невже ви не бачите, що хмарочоси та роботи - це теж саме для людини, що панцир для черепахи? Давайте заборонимо бобру будувати ставок для дому! Давайте у птахів заберемо гнізда! - промовив монотонно драгонець через голограму що сидить у солом'яному кріслі.

- Вони зруйнували сім'ю і задовольняють свою похоть роботами! Чи це не підступи найтемнішого духу землі? – говорив співочий голос.

- Ну хто вам таке сказав? Сім'я залишилася, просто її тепер обирають у повній свободі, тільки ті, яким вона справді до смаку, без жодних примусів.

- І що далі? Як тренувати дух? І де душевність?

- А те, що не було війн понад 800 років, вас не влаштовує? Те, що люди пізнають свої таланти краще, бо роботи розвантажили їх від тяжкої роботи? Те, що всі надра землі та копалини дістаються не тільки верхівці бізнесменів, а й кожному громадянинові? Та що вже громадянину? Будь-хто, хто в'їде в будь-яку державу отримує безкоштовне житло, їжу, як землянин та багато пропозицій вакансій та навчання, щоб саморозвиватися та дати якусь користь громаді, та й собі врешті решт?

– Де молитви? У цих клубах наркоманів, які повживляли собі додаткові нервові тканини і ловлять кайф, вдень захищаючись від вітру у важких скафандрах, тому що напихали своє тіло такою кількістю нервових закінчень, що можуть померти від вітру. А ці міжпланетні секс-тури? Це що?

– Ви тінь без дерева! Ви не бачите нових наукових відкриттів? Чи не бачите співдружності різних народів? Права людей та тварин на висоті! Цього не видно? Замість того, щоб піти на фестиваль сучасного романтизму або поїхати на виставку екосистем майбутнього, ви суєте свій ніс у підвали клубних розваг. Люди глибоко вивчають гуманізм – це тренд сучасності!

- Невігласи, що ганяються тільки за задоволеннями! – завершально мовив чернець.

- А що поганого в насолодах? - Запитав драгонець. - Це нестерпно! Вам би все одно вбити людей!

- Не вбити! Не вбити! Переселити на небеса - перебив ченець, що верещав писклявим голосом вже на драгонця.

- Вбити! Вбити! Вбити! Кровопивця – обурено хрипів зелений відбиток драгонця. – Нууу, нііііі! Для вирішення, має бути щонайменше три персони, які мають третій статус посвяти в нашій галактиці, закріплений законами Міжгалактичної асоціації як вам відомо, ви один не можете вирішувати!

Недалеко, від ажурного рожевого столу, біля білої складчастої сутани посланця з Сьомого неба, прямо з землі, вийшла людина років тридцяти, вся в завитках аеродинамічних форм одягу, яка покривала його красиве атлетичне тіло спалахами блимаючих веселок. Зелений богомол завмер нерухомо, прислухаючись, потім мовив:

- Це Крістофер, типовий мешканець країни з технократичною владою, у світанку демократичних догматів, типовий землянин. Монах просвистів:

- Крістофере, чим зайняті ваші будні? Крістофер м'яко розім’яв спину і котяче прогнувшись мовив:

- Я робив два проєкти ангелоподібний незнайомцю. Я хотів підвищити аеродинамічні можливості хмарочосних летяжників, тому що вони страждають від вітру на висотах. Я спілкувався з РОБОМИРОМ, ми розробляли корм, який зробить кістки летяжників тоншим, але не на стільки, щоб вони були не міцними, ще хотілося трохи додати тривалість життя, тому я відкрив другий проект у РОБОМИРІ і ми розраховували десятки факторів, щоб проаналізувати чи варто робити їхнє життя довшим, але на підставі, загальних показників екосистеми та всіх показників життя летяжників. Не забувайте, що ми також враховує психологію птахів, ми дійшли висновку, що робити тривалість життя цих птахів варто. Ось ми й творимо! - Поки Крістофер говорив, очі ченця округлялися все більше і більше:

- Та що за брехня? Що за нісенітниця? – заволав ангел із сьомого неба.

- Та не нісенітниця це все. Вони творять життя, творять нові форми життя, ось чим зайняті люди! Вони пізнають дійсність через нові грані існування! Хіба це не духовно? - проскрипів богомоло-драгонець ченцю, дивлячись на нього своїми цятками чорних очей як на злочинця і похитнувся для посилення своїх слів.

- Та яке це життя? Так, МІРАЖ і не більше! Де споконвічне? Де душа? Де мораль? – кричав чернець. Чорноволоса бестія з вогняними очима вийшла зі смерчу! Богиня Джеда своєю персоною, цього разу вона вся була в рибній лусці помаранчевого кольору, а її чорні локони досягали трави, і коливалися на вітрі. Вона посадила своє витончене тіло в червоне крісло, яке звідкись виникло біля рожевого ажурного столу.

- Це не міраж! Це не міраж!, - сказала вона протяжним оксамитовим голосом, у цьому тисячолітті у неї не було войовничих настроїв. - Ви що, служитель, не чули про речовину Стерна, надатомний рівень, її давно відкрило людство? Воно основа всіх душ, всього живого. вони створюють життя з життя, надаючи йому більше форм і граней, і це життя просякнуте речовиною Стерна. А як відомо, воно і є душа Всесвіту, ті самі частинки, ті самі варіанти коливань де завжди негентропічні процеси домінують над ентропічними, і коливання цих частинок завжди відображаються в зіркових дощах у різних місцях всесвіту, це вам відомо? Але що цьому стражнику видно за своїми застиглими традиціями? Що? Монах з сьомого неба здивувався. Він не знав, що відповісти. Драгонець швидко підключився до Джеді, щоб скористатися збентеженням ангелоподібного ченця:

– «Даруй щастя, даруй життя!» – четвертий закон вашого сьомого неба дотриманий. Монах прийшов до тями:

- Та ви викликали рідкісного вченого, а що прості люди? - наполягала біла сутана похитуючись:

- Це не вчений, а проста людина, адже роботи позбавили людей потреб робити щось зовсім просте, тому всі перейшли до вирішення високих завдань, але хочете вченого, буде вам вчений. До застільників, Богомолу, білої сутані з круглими очима і Богині в яскравій лусці підлетів великий дракон, і з його спини зійшла дитина, вона клацнула пальцями і дракон зник. Дитина з темним волоссям у вигляді гострого ерокезика, з золотими сережками Конго, років семи, хлопчик у одязі, що міняє колір, сів у позу лотоса, підняв долоню повернуту до трійці і мовив:

- Інгерація інтерферентних коливань речовини Стерна не може бути вивчена нами, поки ми не будемо активно працювати з великими масштабами живої сили і штучно створених планет. Ми не зможемо проводити роботу на хвилях цих інтеграцій, вони надто великі для людей. Нам потрібна лабораторія у вигляді міні-сонячної системи, але бажано в зрілій туманності, щоб зірки, що народжуються, не впливали на частоти в експериментальних дослідженнях включаючи свої інтерферентні потоки, - дитина говорила твердо, але запитально замислилася, потім підняла палець вказівний вгору, насупилася, - Ще нам треба нові супер великі живі організми, які ми створимо, з історичними групами з минулого. Але так як у минулих істотах, не дивлячись на цінні коди, речовини Стерна дуже не багато, а у майбутніх буде достатньо речовини, щоб простежити інтерферентні коливання, доведеться розробити величезних перетворювачів центральної частинки вічності Стерну, застосувавши спеціальну формулу і розрахунки, ми можемо будувати відносні криві коливань, спираючись у практичних дослідженнях тільки на великий розмір живої сили…..- дитина задумливо продовжувала…- і наші потомки можуть розвивати фізичний розмір істот та досліджень, заради пізнання складу космічних матерій та законі в багато етапів та тисячоліть збільшуючи масштаби досліджуваної речовини для вирішальних відкриттів …….

- СТОП! ДОСИТЬ! ВИСТАЧИТЬ! - заволала біла сутана і її обличчя було зовсім блідим. - ТАК НУ ВАС ДО БІСА! – чернець сів у човен і сплив на сьоме небо миттю, перетворившись на далеку крапку, залишивши дитину, що тараторить далі, Джеду, і Богомола. Джеда розреготалася своїм оксамитовим голосочком! Скриплячий зелений богомол драгонець почав сміятися разом з нею, порипуючи своєю голограмою. Дитина вчений, встав, вклонився і клацнувши пальцями, сів на дракона й полетів геть.

- Ось воно як, Джеда, навіть ми, драгони не чекали такі метаморфози від землян! Недаремно ми боролися за цей світ! Цього разу навіть не довелося брехати! Хто б міг подумати!

- Звичайно все не дарма, - посміхнулася Джеда і розчинилася в повітрі. Вечоріло.

Промайнуло чергове тисячоліття

Минуло тисячу років, але зустрічі не відбулося більше, адже світ, в якому жили істоти з круглого столу, загинув. Величезна блукаюча чорна діра, що має пристойну швидкість своїх переміщень, поглинула і Чумацький шлях і кілька десятків сусідніх галактик. Загинула Земля та все людство миттєво. Загинула Богиня Джеда. Полетіли драгонці, загинули мешканці Сьомого неба. Невже все було дарма? Звичайно, ні. Спалахи різних форм життя були частиною єдиного Всесвіту, він був цілий, знову розширювався і пам'ятав усі свої пригоди. А всі форми життя, його клітини, також були при ньому, нікуди не поділися.

Людство, золотавими іскриночками легкої хмаринки шукало нові форми себе, шукало, приміряло як сукні нові образи, шукало свій новий шлях. Всередині хмари з іскринками вирувало життя. Іскриночки обмінювалися любов'ю та інформацією, то зближуючись, то віддаляючись один від одного цілими великими групами. Люди просто жили далі та й все.

Богиня Джеда була уродженкою кількох рас, з різних планет, вона вміла розділяти себе на кілька персон, які були частиною газових хмар різних кольорів, а форми персон вона могла приймати найрізноманітніші, і вона як і люди шукала свій новий шлях.

Драгонці встигли телепортувати всю свою расу в іншу галактику, де освоювали нові сонячні системи та знайомилися з новими для себе жителями всесвіту, вони осягали нові форми життя.

А ось жителі Сьомого Неба постраждали найбільше, бо вони проклали нехай далекий від людей, шлях, але не інтегрувалися в інше життя галактики, вони були надто відокремленими та самотніми, адже єдина їхня влада була, це панувати над людьми, і те, вона була достатньо відносною. Митарствовали деякі жителі сьомого неба в стражданнях, тому що сліпі вони були до різноманітності форм життя у Всесвіті, але вони також шукали свій шлях.

Всесвіт мерехтів…

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.