Битва крізь роки

Дисклеймер: даний коментар не претендує на об'єктивність і відображає виключно особисте враження. Будь-яка критика за можливості несе конструктивний характер і спрямована на допомогу у покращенні тексту. Вітаю, давно не бачилися. Рідко минаю роботи, де присутня мілітарна тематика. Частково, бо сам пишу такі, частково, бо просто цікаво. Група козаків-характерників якимось незбагненним чином опиняється у 2021 році (судячи з дати написання в кінці тексту), де <s>влаштовує русорєз</s> бере участь у черговому витку російсько-українського протистояння. Саме "попадає" у 2021 рік, не в 1812, щоб долучитися до Наполеона, не в 1917, у часи УНР. Про це говорить те, що вони використовують шаблі й не перейняли озброєння та тактику дій сучасників, покладаючись виключно на свої надприродні сили. Перший епізод твору датується 1775 роком, за день до руйнування Підпільненської Січі. Два інших припадають на початок 2021-го року, точний місяць невідомий. І тут зазначу, що дуже добре передана атмосфера, як козацької ради, так і "нуля" десь на "Донбасі". Крім того, я не побачив жодних історичних ляпів чи чогось подібного, спеціально перечитав ту ж Вікіпедію. Моя улюблена сцена - напад характерників на т. зв. "ополчєніє", "народну міліцію лднр" (на той момент і до 24.02.2022, російські радники та спеціалісти займали здебільшого керівні посади в тилу, не рахуючи найманців та диверсійно-розвідувальні групи спецслужб РФ). Звичайно, я очікував, що характерники змінять образ на операторів Сил Спеціальних Операцій (емблема на шевроні ССО - сірий вовк), відповідно до епохи, але це вже справа смаку. Є динаміка, немає довжелезних діалогів у дусі аніме. Реакція українських воїнів з траншей навпроти просто безцінна, аж посміхнувся, коли читав. Щодо зауважень, то в очі кинулося наступне: 1. Не "військо запорізьке", а "Військо Запорозьке". Все ж організація як ніяк. 2. Текст потребує вичитки. Десь звертання комами не виділено ("- Що привело тебе Іване?...", десь зворот ("Домовившись із султаном ви збудуєте нову Січ."). Такого роду поодинокі помилки я списую на механічні та банальну неуважність, або поспіх, тим паче сам грішу подібним. 3. Дуже різкі переходи від однієї сцени до іншої. Ось козаки приймають рішення не чинити опір московитам, а спалення Січі, яке можна було б описати для передачі всіх тих емоцій, вклалося в чотири слова: "Запорізьку Січ було знищено." Сухо, наче повідомлення у комп'ютерній грі про втрату якогось юніта чи будівлю. Так само і про окопи. Звичайно, український читач одразу зрозуміє, де відбуваються події, але чому б не створити атмосферу? Скажімо, почати з чогось такого: "Фьодор стирчав у окопах на Світлодарській дузі вже більше півроку. Мінометні обстріли та обміни поодинокими пострілами з обох боків давно стали рутиною, тому він шукав пригод на дні пляшки оковитої разом з іншими бійцями "народної міліції". Командування приїздило рідко, здебільшого щоб погорлати на всіх та, хлопнувши дверима "уазіка", поїхати назад до затишного штабу." Якось так. 4. Якось надто швидко воїни ЗСУ повірили в надприродніх характерників. Одна справа, якби вони це списали на недосип на виснаженість, або якби махнули рукою зі словами "ну передохли п****и на ВОПі, то й передохли". Ні тобі перехреститися, ні заріктися пити, ні ще щось. Навіть нема набожного немолодого сержанта, який сказав би щось забобонне. 5. І ще зауваження стосовно поведінки наших військових: будь-які дії без наказу не тільки злочинні, а й небезпечні. Пішли добровольці взяти позицію, не знали про міни, привели в дію умовну ОЗМ-72. Якщо не загинули, то гарантовано будуть поранені. Це їх везти у госпіталь. А далі службове розслідування, приїзд ВСП та муки бюрократичного пекла. Так собі варіант. Знайомому добряче прилетіло одного разу за таке (втім, він ні про що не шкодує). Гарний текст, не ідеальний, але вартий часу на читання. Все можна зробити краще і, сподіваюся, мої зауваження ніяк вас не зачепили та нададуть ідеї та натхнення на подальші твори. Натхнення вам та вдячних читачів!