Мандрівний вітер

Пекуче сонце вкривало засмагою шкіру. Поривчастий вітер намагався зірвати кашкета. Хвилі підкидали білосніжну яхту, немов паперовий кораблик. Мужній капітан Лесик другу годину поспіль боровся зі стихією. Він сміливо відстрілювався від летючих риб та восьминогів, які постійно атакували борт.

— Синку, синку! — пролунало з кухні. — Досить телефоном гратися.

— Я ще трішечки. От тільки рівень пройду.

— Ти б із друзями поспілкувався, надворі у футбол поганяв. От ми з твоїм татом колись постійно нові ігри вигадували.

— І що, у морські пригоди грали? — у голосі хлопчика пробринів сумнів.

— Ми грали в мандри. А в мандрах усяке траплялося.

Лесик відірвався від гри, і фігурку капітана змило хвилею за борт. «Ви витратили останнє життя», — засвітився напис на екрані. Хлопчик облишив телефон та пішов на кухню. Звідти смачно пахло свіжою випічкою та ваніллю. На блюдечку чекало двійко рум’яних пиріжків. Мама хитро поглянула на сина та налила склянку молока.

— Мамо, розкажи про гру в мандри.

— Це таємниця, — підморгнула. — Якщо ти про неї дізнаєшся, то доведеться постійно гратися.

Лесик любив таємниці й завмер в очікуванні, забувши про недоїдений пиріжок. Мама сіла, уважно поглянула сину в обличчя й почала захопливу розповідь.

***

Щойно мама завершила оповідати, Лесик допив молоко та побіг надвір. На лавці самотньо сиділа сусідська дівчинка Яринка. Лесикові хотілося випробувати нову гру, тож він підійшов до Яринки:

— Чого така похнюплена?

— Бабуся приїхала.

— Так це ж добре.

— Ти не розумієш, — сумно зітхнула Яринка. — Вона сказала мамі, що я забагато часу граюся в телефоні та дивлюся телевізор. Тож тепер замість перегляду улюблених мультиків мушу гуляти надворі. А тут ну-у-удно.

— А от і ні, — Лесик радісно усміхнувся власній таємниці. — Я знаю одну цікавезну гру.

— Яку? — Яринка із сумнівом подивилася на хлопчика.

— У мандри. Бачиш, там стоїть велична шхуна, — махнув рукою вбік.

— Хі-хі, — розсміялася Яринка. — То ж іграшковий дерев’яний човен.

— Вмикай уяву, — хмикнув Лесик. — І дивися: напнуті вітрила тріпочуть на вітрі, хвилі омивають борт... Ходімо! Я буду капітаном, а ти… — замислився і додав: — Юнгою.

Діти розташувалися в човні.

Щоб читати цю та решту казок придбайте книгу в автора написавши в особисті повідомлення. Вона вас зачарує та позве у мандри.