Розділ 11. ЛАРА

Весь наступний тиждень Лара була зайнята похованням батька та клопотами, пов'язаними з цим. І, приходячи додому пізно ввечері, сил у неї залишалося лише на те, щоб прийняти душ та, випивши снодійне, впасти в ліжко, провалюючись у забуття.

Книгу вона закинула в шухляду письмового столу в робочому кабінеті, а про браслет на зап'ясті якось взагалі забула. Він абсолютно не відчувався на шкірі, ніби його там і не було та, що дивно - ідеально припав їй за розміром, хоча рука батька, як пам'яталося, була набагато ширшою й більшою.

А потім, коли життя ввійшло до вже звичної колії – почалися сни.

Вражаюче-яскраві та реалістичні.

У них Лара переносилася на сотні років в минуле. Дивні люди в білому одязі, вогненні ритуали та жертвопринесення на лісовій галявині біля кам'яного кромлеху, незрозумілі піснеспіви... Звичайно, вона чула історію про місце сили в тутешніх лісах . Спочатку, як казку, яку батько розповідав на ніч, укладаючи їх із сестрою спати, потім, як міф, пізніше, як легенду для залучення туристів у їхнє маленьке містечко… І люди приїжджали, організовувались, вирушали в хащі. Найвідчайдушніші та найзавзятіші пропадали там тижнями, але знайти так нічого і не могли, як не старалися. Розчаровані, горе-дослідники поверталися додому та розповідали всім, що казкове стародавнє святилище - лише чергова байка, придумана місцевими для розвитку турбізнесу. Цікавість затихала, щоб потім, через кілька років, знову повернутися новою хвилею…

Лара з малечку пліч-о-пліч зростала поряд із батьківським ремеслом народного цілителя. Вона постійно зіштовхувалася з відвідувачами та прохачами, що з усіх кінців країни приїжджали за допомогою до мольфара. Та як не іронічно, ця жінка все своє свідоме життя вперто заперечувала будь-що надприроднє, те, що виходило за рамки логічного роз’яснення... Всі чудеса, за її словами, мали наукову природу та підгрунтя…

Причиною була смерть її матері, коли тітці виповнилося 12. Якась дивна хвороба, яку не змогли здолати навіть всі мольфарські чари її батька. І відтоді Лара назавжди розчарувалася в його ремеслі та силі. Та поставила собі ціллю знайти й опанувати більш дієві методи…

Згодом, здобувши медичну освіту та практику, Лара отримала ще більшу аргументацію своїх переконань. Вона вже не словами, а щоденною лікарською роботою запевняла оточуючих, що зовсім не замовляння та старовинні ритуали, а лише сучасна медицина, правильно підібрані ліки здатні зцілювати. Так було аж до смерті її батька. Дивної, ірраціональної та незрозумілої…

А з того дня, після ритуалу передачі щось невловимо почало змінюватись у моїй тітці…

По-перше, саме завдяки снам вона утвердилася, що історії про стародавнє святилище зовсім навіть не вигадка. Воно існувало дійсно і, мабуть, тепер вона була якось пов'язана з ним. А посидівши в місцевій бібліотеці та в інтернеті, дізналася, що її рідне містечко, як поселення біля підніжжя гір, існувало вже дуже давно.

За офіційною версією, понад тисячу років тому, за правління князя Володимира Великого це місце заселили язичницькі волхви, що переселилися в Карпати та їх послідовники. Втікаючи у гори, они намагалися уникнути насильницького хрещення, адже сюди князівські дружини, які всюди розшукували супротивників нової віри, так тоді й не дійшли.

Декілька поколінь переселенців змогли прожити тут у спокої, дотримуючись своїх старих традицій та звичаїв.

Але згодом християнство все ж проникло й сюди. І за проминулу тисячу років через його поступове злиття зі слов'янським язичницьким волхвуванням у Карпатах і виникла своя власна магія, що більш ніде не зустрічалась – мольфарство…

І батько Лари, мій дід, був якраз одним із її адептів …

А ще – Хранителем священного місця сили, покликаним оберігати стародавнє святилище від будь-яких вторгнень… Браслет же, що тепер прикрашав уже Ларине зап'ястя, був викований із срібної руди, видобутої з каменів кромлеху та називався мольфою – амулетом-оберегом і водночас символом влади верховного жерця.

Але про таке у бібліотечних книгах та Вікіпедії не згадувалося. Це і ще багато чого розповіли Ларі лише сновидіння…

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Катерина Скрипка
12.05.2022 15:42
А ще якимось дивним чином й від мене😅🙈 Щодо фаворитів, як автор чудово тебе розумію🤗 Своїх кожного люблю, мої дитинчатка🥰😁