Розділ 17. ВАЛ

- Скажи, ти точно нормальна? Ти, дипломований лікар, хочеш викрасти пацієнта з палати, щоб провести якийсь язичницький ритуал зцілення? І щоб я прийняв у цьому участь і прикрив тебе? – Валдімар збуджено ходив з кутка в куток і лаявся собі під ніс.

- Сядь, будь – ласка! А тепер видихни та послухай мене 5 хвилин! Так, якщо подивитись на це зі сторони звичайної людини – це божевілля. І навіть злочин. Але ти – частина нашого роду, нехай і роками відірвана від витоків. Ти знав мого батька, ким він був. Сам колись приїхав до нього за надприродньою допомогою! Ти, повинен мене зрозуміти, Вал, прошу тебе! Більше мені ні до кого звернутись!

Останню фразу Лара вимовила вже пошепки, через силу, з благанням дивлячись на чоловіка навпроти.

- Ларо, ну, почуй і ти мене – Валдімар опустився на крісло навпроти та взяв руки Лари у свої - ні тоді, ні зараз всі ці магічні штучки не допомогли й не допоможуть! Ти доросла освічена жінка! Одна річ – прийняти якусь там міфічну роль Хранителя, щоб заспокоїти батька при смерті. Вивчати ту його «книгу казок» і носити фамільну цяцьку на руці, як символ влади. А інша – намагатись зцілити людину, на яку махнули рукою кращі спеціалісти!

- Так, вони махнули. Але не я ! Я ще не здалася! І не здамся! Це, можливо – єдиний шанс для Яна! Я благаю тебе! Допоможи!

Валдімар втомлено прикрив очі та потер переносицю вказівним пальцем, як завжди робив, коли в суперечці аргументи закінчувались. Комусь іншому він би відмовив легко та без вагань. Тим більше в такому безглузді. Але не Ларі… І це не лише через родинні зв'язки. Все в цій жінці настільки захоплювало його, настільки надихало, що забувались і професійний обов'язок, і роками нарощена броня непохитності. Її розум, працелюбність, чесність, навіть впертість… Це вже не згадуючи про вроду… Якщо й існувала людина, ще здатна розтопити серце Валдімара - це була саме Лара.

- Добре! Як ти собі все це бачиш? Я більш ніж впевнений, що і план, і всі деталі ти вже обдумала й склала ще перед тим, як поставити мене перед фактом!

- Ти справді добре мене вивчив! Мені всього лише потрібна твоя допомога з перевезенням Яна до святилища. До самого місця машина не доїде, а ноші потрібно винести на гору…

- Всього лише?

- Не іронізуй! З усім іншим я впораюсь сама. Надіюсь…

- Щось я вже не чую впевненості! До речі, а сам ритуал в чому полягає?

- Ем… Мені, як теперішньому Хранителю, потрібно пролити кров, щоб прикликати вогонь Сварога. І потім, вже як прохачу, увійти в полум'я із закликом про зцілення Яна. І якщо…

- Стоп-стоп-стоп. Це ще що за дурня! Ти вирішила спалити себе живцем? Зовсім здуріла? Я не дозво…

- Заспокойся, я ще не договорила! По – перше, згідно з книгою, Хранитель невразливий для священного полум'я, більше скажу - навіть звичайну людину вогонь, розпалений у цьому ритуалі пощадить, якщо в серці її не буде користі, злоби та ненависті. Якщо прохання його матиме добру, високу мету – не покарання, не помсту, не якусь підлість… А це якраз так! Я просто хочу вилікувати мого хлопчика! Він, як ніхто, достойний жити далі!

- Щодо останнього я згоден! Ян справді хороша людина і спеціаліст непоганий, як чув. Але…

- Не треба «але»! Просто довірся мені й допоможи. Є речі, непідвладні логіці та нашому здоровому глузду! Але вони існують! Завжди існували, просто людям набагато зручніше не помічати їх…

- Ти справді в таке повірила? Чи зараз просто від безсилля це кажеш?

- Повірила. Готова повірити. При смерті батька ще не була, а зараз – так!

- Що ж, вперта жінко, якщо відрадити, як я бачу, тебе ніяк – мушу допомогати. Інакше ти ще більше начудиш і тоді вже точно наробиш лиха – Валдімар вимучено усміхнувся, хоча тривога так і не покинула його серце…

- Дякую, Вал! Справді, до кого я б ще могла звернутись з таким! А тепер - до деталей…

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.