Розділ 32. МІРА

- Так, Мірунь, заспокій свого дружка! І ти, любий дідусю, теж опусти руку! Забув, що не брав сьогодні зброї із собою?

На Валдімара страшно поглянути. Він зараз схожий на людину, якій раптово перекрили кисень чи вдарили по голові! Підступно, зі спини, в момент спокою та щастя! Абсолютний шок і порожнеча. В очах, душі й серці.

- Дуже рада за тебе, сестричко, продовжує Ніна, бачу, з нашої останньої зустрічі ти часу не гаяла! Але, вибачай, справи ще не завершені…

Ян все ж підривається з-за столика, не витримавши! В очах його вже починає розгорятися полум'я, поки ще контрольоване, але готове будь-якої миті вирватись назовні!

- Ще раз повторюю, вгамуйте ці непотрібні сентименти! – голос Ніни зривається до неприємного фальцету, вона робить крок назад, але, вочевидь, відступати чи лякатися не збирається… І продовжує, знову звертаючись вже до мене:

- Зо два тижні назад, як пам'ятаєш, у нас з тобою була одна спільна…справа

І я обіцяла у разі позитивного результату більше не зустрічатися на твоєму шляху. Однак… все склалось трохи не так, як я планувала…

Мені справді вдалось створити еліксир, що наділив мене силами, подібними до твоїх. На деякий час. Потім же все стає, як було… І це, як ти розумієш, не те, що мені потрібно, щоб впевнено вирішити деякі питання!

Але тільки дурні мають лиш один варіант дій. А отже у мене вже готовий новий план!

Щоправда, цей вже не настільки щадний. Для тебе!

- Ти нічого їй не зробиш! Навіть не наблизишся – зі стиснутих в кулаки рук Яна вилітає дві вогненні стріли – ніколи такого ще не бачила – вони за секунду долають відстань до сцени. Але за якийсь метр до Ніни, цей, здавалось би, нездоланний, смертельний вогонь розбивається, розсіюється снопом іскр об невидимий бар'єр! І хвиля віддачі ледь не зносить з ніг самого Яна!

Сестра заливається нервовим сміхом:

- Вгамуйся, Семаргл чи Хранитель чи хто ти там! Міра може розказати тобі, що я нічого не роблю знічев'я, ретельно не підготувавшись! Звісно, я в курсі, хто ти й на що здатен. Але знаю також і те, що перед дечим навіть ти безсилий! Здатність поглинання енергій навіть для тебе неодолима! О, не питай звідки ця інформація, хіба що твоя тітонька скаже тобі, що була занадто одкровенною з моїм дідусем… Ну, а в нього звісно немає секретів від онучки, правда ж?

На вилицях Валдімара ходять жовна, але він мовчить. Поки що… Тож Ніна веде розмову далі:

- Еліксиру з твоєї крові, люба сестро, справді вистачає лише на добу. Але і цього достатньо, щоб я мала захист проти таких, як твій друг! Бар'єр навколо мене, немов чорна діра, поглинає будь-які чари, будь-які надприродні здібності!

Та, щоб здійснити задумане та вмовити тебе, Міро, знову мені допомогти, самого захисту звісно було б замало!

Всі ці люди живі. Поки що. В напій, що вони, що ми всі пили, додано деяку отруту, що паралізує нервову систему, вона не діє на носіїв надприроднього гена, лише на звичайних. Серце їхнє продовжує працювати, то ж вони здатні повернутися, прийнявши антидот. Але часу на це – декілька годин. І відлік вже почато.

А тому – до справи.

Цього разу маю більш надійний спосіб отримання твоїх сил. Без кровопускань. Майже. Але, вибач, більш небезпечний. Для тебе.

В моїх мандрах по світу я знайшла не лише той трактат з еліксиром. Маю ще декілька цікавих дрібничок…

Ось цей ножик, наприклад... Пам’ятаєш його? Гострий, так?! Але головна його цінність не в цьому. Він здатен на дещо зовсім унікальне.

За допомогою цього клинка можна забирати та перенаправляти енергії в потрібному напрямку, ніж служить для них ніби провідником . Досить стародавня штучка! Індіанці з його допомогою приносили криваві жертви своїм богам, а потім, потрапивши спочатку до іспанських конкістадорів, він зрештою опинився в руках інквізиторів... Ну і ті вже дуже ефективно почали застосовувати його на своїх допитах відьом і чаклунів... Бо ж чим, як не відьомською силою є твої здібності, сестричко?

Однак, ніж забирає силу жертви лише з її добровільної згоди. Святість жертовності така собі. Дурна непотрібна умова, як у випадку з еліксиром!

До того ж ніж – це не руки, лише зброя, якої можна швидко позбутися у битві…

Саме тому я організувала все це дійство – Ніна театральним жестом обводить рукою зал.

Знаючи твою совісність та доброту, я більш ніж упевнена, що ти не даси загинути всім цим невинним!.. І віддаси своє одне життя на заміну десяткам

інших.

Та віриш ти мені чи ні, я не думала, не бажала, щоб до цього дійшло, була б рада обмежитись лише еліксиром. Адже ритуал цей незворотній та смертельний для донора, навряд чи навіть ти виживеш після цього дійства… Однак зараз дороги назад вже немає ні для кого…

Валдімар нарешті порушує тишу:

- Щоб ти не задумала, демонице, які б плани не будувала, тобі нічого не вдасться! Як тільки ми отримаємо антидот і твій «щит» перестане діяти, ти будеш схоплена!

- Ой, а це вже навряд, дідусю! Бо це лише верхівка айсберга. В місті достатня кількість моїх помічників, щоб знешкодити твоїх людей! Це по-перше! А по друге, якщо ви відмовитесь, чи щось надумаєте вичворити – наступним кроком буде отруєння не кількох десятків людей, а цілого міста… Я знаю, вода сюди надходить з річки, що протікає поруч, і, якщо через декілька годин я не повернусь, мої люди додадуть отруту до міської системи водозабезпечення… І ніякого антидота вже не буде! Ви справді цього хочете?

На лиці Валдімара розливається блідість, як і на Лариному, навіть у Яна не знаходиться слів… Це справді буде жахом наяву! Спадає тиша, кожен з нас намагається знайти хоч якийсь вихід, щоб знешкодити плани Ніни. Але його немає, принаймні настільки швидкого, щоб не постраждав ніхто! І тому я приймаю рішення…

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.