Розділ 6. НІНА

Глава 6

ІСТОРІЯ, РОЗКАЗАНА НІНОЮ.

Мене звуть Ніна Хенбрейтс. Прізвище у мене таке цікаве від батька. Він був іноземцем, англійцем. Щоправда, я не особливо його пам'ятаю – вони з мамою загинули в авіакатастрофі, коли мені було 3 роки. З того часу мене виховував дідусь по батьківській лінії. Сір Філіп, барон Хенбрейтс. Ну, як виховував? Він мешкає у своєму маєтку на півдні Англії. Я ж все життя провела тут, в Україні. Проживала та навчалась у приватній школі-інтернаті. Лише кілька разів бувала в гостях у діда. Він аристократ, блакитна кров – замки, прийоми, бали, полювання на лис, таке інше…. Як у якомусь кіно, чесне слово… Цікаво, що мама моя була звичайною дівчиною, працювала до одруження медсестрою. Де вона познайомилася з його сином і що в них могло бути спільного – гадки не маю!

Коротше кажучи, востаннє я зустрілася з дідом у 18 років. У нас вийшла сварка, я де в чому не виправдала його сподівань. І з того часу наше з ним спілкування, та й моє фінансування - припинилися. Добре ще, що я встигла вступити до університету... Довелося працювати на двох роботах, щоб все ж таки здобути освіту та залишитися в столиці. Звичайно, на той час про якесь особисте життя речі йти не могло. Та я просто й не думала ні про що таке, не до того було…

Зараз все налагодилося, я маю стабільний дохід та улюблену роботу. але у свої неповних 25, я виявилася просто дилетантом у справах любовних. Та, взагалі в спілкуванні з протилежною статтю! Інакше, як я могла, познайомившись лише кілька днів тому з чоловіком, повірити, що йому після нашого побачення треба терміново переговорити з колегами, і якщо я почекаю, то потім він мене обов'язково відвезе додому… А "колег" його ти сама бачила! Хоча спочатку мій кавалер здавався таким солідним і респектабельним…

Пізніше, я, звичайно, зрозуміла, у що вляпалася. Злякалася, звісно! Але, що ж я могла зробити проти трьох дорослих мужиків. Тут головне хоча б живою було залишитися!

Коли ж з'явилася ти і вони відволіклися, я, чесно, спочатку хотіла втекти по тихому…

Але потім ти вирубила двох з них одним доторком… Я ж тоді вдарила останнього скоріше з переляку, ніж усвідомлено…

- І тебе не вразило те, що я зробила зі своїми кривдниками? - я навмисно старалась загострити увагу Ніни саме на цьому, щоб зрозуміти, як же мені далі поводитися зі своєю новою знайомою і що ще в неї на думці. Емоцій її, як не дивно, я не чула. Таке сталося вперше, але я пригадала, що десь в книгах про емпатію зустрічала інформацію щодо людей зі здатністю до захисту свого ментального поля... Мабуть, Ніна - якраз із таких... Втім, зараз, не це було головним…

- Ах, так, я забула сказати. За освітою я історик-етнограф. А за покликанням і теперішньою роботою – езотерик, точніше вільнонайманий автор статей в інтернет-порталах, що займаються усілякими паранормальностями… Так що, набачилася і наслухалася я всякого… Скажу одне – люди з надзвичайними здібностями справді існують. І це не ті екстрасенси та шамани, що збирають аудиторію та роблять шоу в телевізорі. Справжні – зовсім інші. Вони живуть за своїми законами. І розголос їм якраз і не потрібен! Адже головної цілі – влади – легше досягати, якраз не привертаючи зайвої уваги…

Та навіть з моїм досвідом - з такою силою, як у тебе, я до цього зустрічалася лише одного разу…

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.