Це кохання? Лиходій намагається заполучити мене

Наступив новий день, нові пригоди та відкриття. На цей раз дівчата вирішили відвідати найстаріший храм Японії й це храм Сенсо-Дзі його вратами є два Божества це божество Грому та божество Вітру. Ці ж божества охороняють цей храм. Всередині храму є статуетка божества Каннон. Храм належить секті Сьоканнон. Зараз прочитаємо цікаву легенду храму..

«Згідно з давньої легенди, храм Сенсо-Дзі був заснований ще в 628 році, завдяки двом братам-рибакам, які ловили рибу, і в рибальській сітці їм попалася золота статуетка богині милосердя Каннон. Рибаки принесли її селянському старості, а він пожертвував своїм домом і заснував храм. Кожен хто відвідує цей храм проходить церемонію очищення шляхом миття рук і окурюванням ладаном. Перед молитвою в храмі потрібно двічі хлопнути долонями, щоб сповістити богів про свою присутність. Далі потрібно поклонитися і кинути монетку перед тим, як попрохати їх щось. В центрі залу можна зіграти у "долю" За допомогою паличок, але вони написані японською. Якщо попадеться хороша, то можеш забрати її додому, погана – залишаєш в храмі» – коротко про те що можна дізнатися про цей храм.

Так ось наші дівчатка відправилися туди, вони віддали пошану божествам які ожили та пообіцяли дівчатам захист, вони виконали всі умови та пішли грати в долю, як ми пам'ятаємо потрібно вибрати паличку.

— Ну що Натусік зіграємо?

— Звісно.

— Тааакс, що це означає можеш перевести

— Ем.. дещо погане, тут пише скоро зустрінете свою половинку яка призначена долею.

— Чому погано, це ж добре?

— Так то та, ладно, значить забираємо. І тут дівчата побачили хлопців

— Вот чорт, і правда дещо погане

— А я що говорила

— Ідемо у святилища можливо там вони нас не знайдуть, а якщо знайдуть нічого не поробиш.

— І то вірно, ладно, пішли. Дівчата пішли до святилища, тим часом хлопці..

— Бро, мені здалося я бачив дівчат

— Яких?

— Ну тих, Нату та Еву

— Опача їх потрібно покарати за такі втечі

— Повністю згідний з тобою братан

— Ну що ж дівчата бережіться - хлопці пройшли всі обряди та  пішли гадати на долю. Вони поставили питання чи зможуть вони сьогодні спіймати дівчат їм випала паличка яка вказувала на те що їм це вдасться.

–––––

По велінню долі ми зустрілись знову.

Та чи нас чекає хорошая весна,

Ніхто не знає де я, ніхто не знає хто я.

Та чи прийде до мене ця нічная мла.

Чому ця доля така несправедлива,

Чому чинити опір не можу я ніяк.

І всі страшні моменти,

Коли обірвуть крила..

Наваляться страшною, камянов стіною.

Чому немає щастя? І нема кохання?

Чому не прийдуть знову сизокрилі птахи?

Коли вже повернеться вічності тепло?

Та зіграє серце бідолашній пташці.

Злетіти більше не зможе, обірвали крила,

Та чи хто поможе бідолашній їй.

Ніхто не допоможе, навіть не підійде,

Щоб спитати як ти? Чи де не болить?

Одинока пташка.. буде лиш страждати

В цім жорстокім світі, де нема нам ради.

Та не слід здаватися.. Чи це не ганьба.. Відрости знов крила й в небо ти злети.

Ніколи не здавайся, і навчись літати.

Бо ніхто крім тебе собі не допоможе.

Якщо не хоч страждати, то вставай на ноги,

Не лежи на землі з обірваньми крильми.

Ти прекрасна пташка, з сизими крильми.

–––––

Дівчата заховалися позаду святилища та це їм скоріш за все не допоможе, через те, що у хлопців зараз більше шансів. Цікаво що ж чекає дівчат коли хлопці їх впіймають та яке покарання вони будуть змушені терпіти. Це саме цікаве в цій частині тому напевно кожен хоче дізнатися, що ж їх чекає, так ось. Прибігають хлопці до святилищ та готові ловити дівчат, які одного дня обманом втекли від них, а потім ще дісталося від охорнця. Ох і незабутні моменти, а ви як гадаєте?

— Натусік, все нам капець..

— Та мені теж як ніяк капець.. - в голові дівчат все було заплутане та вони не знали куди тікати, але на підсвідомому рівні вже знали що на цей раз їм не втекти.

— Бро, там – вказавши на невеличкий прохід біля святині сказав Андрій

— Чому так думаєш?

— Бо ми ще там не перевіряли

— Точняк

— От і все вони зараз нас впіймають, погода сонячна, скоріш за все сьогодні на землі поваляємося

— То точно

— Може в різні сторони побіжимо так хоч трішки відтягнемо

— Вони ж швидше бігають..

— Намагання – не страждання

— Ну, гаразд тоді – дівчата побігли в різні сторони та хлопці побачили, але через те що в них були одинакові зачіски та одяг їм було складніше відрізнити хто з них хто, та все через кілька секунд зрозуміли й побігли, впіймавши дівчат притулили їх до стінки.

— Крихітко ти більше нікуди не втечеш, а тепер твоє покарання..

— Невже я заслужила на покарання

— Ще і як - дівчина невинно посміхнулася у відповідь

— Тоді яке моє покарання

— Зараз дізнаєшся - хлопець зібрався цілувати її, але тут нізвідки з'являється чоловік, прекрасний біловолосий чоловік він побачив, що якийсь пацан придав дівчину до стіни й одразу розібрався в ситуації..

— Ей, молокосос, тобі маминої цицьки мало? – з серйозним обличчям сказав чоловік

— Що ти пискнув, це моя дівчина, чи не можу я робити з нею, те, що я хочу? – з дратуванням на обличчі сказав той

— Врятуйте мене, він не мій хлопець, він просто пристав до мене..

— Тихо, якщо не хочеш..

— Запинись, перніж сказати подумай, а тоді говори. А тепер відпусти її і йди своєю дорогою.

— Чорт, ніяких веселощів – він відпустив її, й пішов з незадоволеним обличчям від ситуації яка склалася.

— Дякую, чи можу я якось віддячити вам..

— Не потрібно, все гаразд, краще йди туди куди тобі треба.

— Ну як же так, я не можу не віддячити Чоловік подивився на неї трішки подумав і сказав

— Давай так, якщо ми ще раз зустрінемося ти виконаєш моє прохання і тим самим відплатиш за те, що я врятував тебе – він навіть не думав про те, що вони знову зустрінуться.

— Тоді гаразд – радісно посміхнулася дівчина та побігла до подруги..

Арсен прижав Еву до стінки... Та не тут та було, Ева в нас дівчина бойова, воно побачила, як сюди біжить Ната тому швидко вдарила хлопця по заиилку, щоб той втратив свідомість. Коли хлопець впав на землю Ната вже підбігла..

— А.. Ну ту таке діло, я нечайно його вирубила.. хехе – з невинною посмішкою сказала дівчина

— Та все в порядку, пішли, заодно по дорозі розповім тобі, якого красавчика зустріла. Може ти зможеш дізнатися хто він..

— Звичайно, я що дарма на програміста поступала, я можу знайти всіх і вся.. Тільки розкажи, що за красавчика ти зустріла.. мм...

— Ну.. він дуже красивий, високий, офісний костюм.. хм.. ще біле волосся та здається очі були дуже світлі, такі як найсвітліші коричневі очі, а ще в нього пірсинг на вусі. – з легким рум'янцем сказала дівчина

— Зрозуміла, тоді пішли сядемо десь в кафешку і я знайду твого лицаря.

— Пішли

Дівчата направилися в кафе, вони заказили собі по кучку пирога з клубнікою та легкого ароматного чаю, крім цього вони заказили мочі які доповнювали смак. Після невеличкого перекусу Ева дістала свій ноутбук та почала вбивати в базу опис людини яку вони шукали. Їй видало кількох людей, та найбільш похожим був він...