Уривки Його Зізнань

Я почав вести щоденник, щоб хоча б сторінки були свідками моєї правди . Я дав собі слово вести його,доки вона не дізнається все , доки не буде моєю...по справжньому.

Тож план почався з літа. Коли Таті Остін врешті решт остаточно вирішила залишитися в нашому місті. Їй запропонували тяжку роботу, та вона все одно погодилася . Не знаю чим вона думала, але здається малій були потрібні гроші. Але це було не так важливо. Головне вона залишилася .

За той час, що я намагаюся приборкати її, Ми майже не зблизилися . Але тільки не того дня коли схопив її, закинув на плече, та відвіз до себе в лофт . Пам'ятаю як вона пручалася, тоді вона хоча б трохи зі мною говорила...

Я завів її в свою кімнату і почав говорити , що їй не потрібен той як його там , Томас здається. Я бачив,що вона відноситься до нього по дружньому, але той чувак... Кого я маю обманювати ? Той мудило вже планує те, буду робити лише я. І для цього мені треба вмовити цю вперту , щоб вони не спілкувалися.... Так і бачу її очі в той момент коли вона почала опиратися на словах, хочь трохи...

-Я взагалі не маю тебе слухати . - Сказала вона розвернулася і пішла геть, зовсім знахабніла.

-Якого дзена ти з ним така сором'язлива, а мені дістається оце пручання? - я схопив її, знаючи , що розгнівається.

-Прибери руки , тобі не можна мене чіпати. - ще трохи і я доведу її, і саме цього я і хочу, щоб нарешті вона зірвалася , та відпустила усі ті дурні принципи,які тримають її так далеко від мене.

-А то що ? - провокую я .

-Нічого, я і так вже забруднена тобою. - ох, моя дівчинка зовсім розгублена.

-Оу, то он воно що ти вважаєш. Так просто щоб ти знала , відповідь мою на це зауваження. Ти не забруднена мною, ще близько ні, та я зроблю це. І коли я справді забрудню тебе, єдине що тобі залишиться , це чекати доки я сам зроблю тебе кристально чистою, для мене.

-Я не хочу.

-Брешеш, бо тіло твоє хоче. Я по-твоєму хто? Я відчуваю тебе, усі твої реакції, тож перестань казати дурню.

-Знаєш що ,так. Ти знаєш моє тіло, змусив його підкорятися тобі, тремтіти, бажати більшого... - її довге мовчання а потім, - Але ти поневічив мою душу, розірвав мов звір живу плоть, і вона не може зцілитися після кожного твого такого ставлення. Наче я не дівчина. Ти знущаєшся, а потім просто йдеш наче я найгірша річ до якої ти коли небудь торкався.

Я взяв її міцно за плече, настільки, що напевно будуть синці , та запізно, я не контролював себе, вона занадто мене розгнівала.

-Ану , скажи ,коли це я змушував тебе так почуватися . Це все ти , сама про щось думала і ніколи не ділилася зі мною про що саме. Я воно он що виходить. То це ти думаєш,що я настільки не поважаю свій вибір?

-Що ? - вона наче не повірила, у те , що почула.

-То! Ти більше не будеш так про себе думати, я не дозволю. І більше не поїдеш додому серед ночі , бо бачте їй некомфортно спати в чужій кімнаті . Вона не чужа тобі , і я тобі не чужий. Коли вже нарешті до тебе дійде? Ти себе впевнила , що у мене до тебе лише фізіологічні потреби. Ти казала , що я тобі брешу. Ні дорогенька, найбільша брехуха серед нас як раз ти . Бо заперечуєш усе , лише б твого серця ніхто не торкнувся. Пізно я торкнувся, воно моє , і я здебіса ввічливий,бо даю тобі час звикнути до цієї новини. Ти Зрозуміла? - я кричав , бо вже не було сили бути стриманим.

Вона мовчала і дивилася в мої очі. Вона знов і знов прокручувала слова, що я їй сказав . Я бачив як її погляд нажахано перескакує дивлячись то в ліве то в праве моє око. А ще вона зрозуміла, що я правий...

Я дивився на неї порожнім поглядом, тому що саме цього вона боялася. Їй здається, що я спустошений. Але це далеко не так . Це дорівняння до спустошення від надлишку ємоцій , я відчував майже ейфорію , бо Вона тепер інша , я змінюю ії, вона піддається, хоча і приховує , їй подобається, те якою її роблять мої дії ... Вона вільна неосуджена моя . Вона не припиняє дивитися і глибоко дихати...

Ій краще припинити це. Бо я не можу триматися як той клятий (фу, верне від цього слова) джентльмен. Я не можу настільки бути стриманим, наскільки їй це потрібно. Мені потрібна розрядка .

Хм... Я це можу влаштувати , заодно перевіремо , що вона з себе представляє в цьому плані.

Я ж гівнюк, їм і залишусь. Тільки чомусь я відчуваю зараз що це неправильно і це не така вже і правда. Вона розуміє мій погляд, і поступово до неї має дійти чого я привіз її сюди , хоча і розмова непроста і ми напружені, але це і на краще.

- ти , ми... - вона не може це сказати, а мені уривається терпець

-Клята дівчино просто скажи це - гирчу я і вона кричить у відповідь

-Добре, нехай. - вона заспокоюється і і вже далі просто шепоче - Ти привів мене сюди ,бо хочеш?

-І ти це знала, не пручалася і пішла зі мною. - спокійно відрізав я.

-Бо доросла дівчина і добре розумію все, не люблю клеїти з себе дурепу, але вимовити це в голос , це занадто, краще мовчати...

-І через свій розум ти ще більше... Та хай йому грець , ти здебіса приваблива .

-Одже тут ми закінчемо?

-Що ти маєш на увазі?

-О припини. Ти отримаєш свою галочку і підеш далі, а я продовжу своє життя.

Вона така наївна

-Хм, отже ти думаєш, що отримавши... Хаха . Окей давай я дещо тобі поясню . Ти наївна дурепа, якщо думаєш , що я аж настільки себе не поважаю , що обравши жінку , один раз з нею займуся сексом і з'їбуся в туман . Мила, ти ще не знаєш з чим маєш справу, а головне- з ким.

-А як же твоя репутація повіси?

-Вона хай тебе не хвилює. Хочеш з ними поспілкуватися ? Тож вони тобі розповідять що я був чесним з кожною і не обіцяв нічого.

Чим більше я говорив тим меньше Вона ховалася, але це стосувалося лише фізичного контакту. Її серце ще було зачиненим . А мене це ніяк не влаштовувало , я хотів усе . Їбаний максималіст .