Ідеальне побачення

— Бетті, ти сьогодні просто неймовірна, — солодким голосом промовив Тейлор. До щік дівчини припливла кров, її дихання пришвидшилось, а погляд почав бігати туди-сюди.

— Не перебільшуй, друже, — ледь вичавила з себе дівчина.

«Чому такий відомий красень звернув на мене увагу? Сіру мишку з офісу…??» — крутилося в голові дівчини, але вона гнала ці думки геть. Відомий художник, картини якого коштують більше десяти мільйонів кожна, зараз сидить напроти неї на побаченні, на яке він її запросив.

— Я не перебільшую, усі чоловіки оглядаються на тебе, — кивок у бік залу, усмішка не зникала з його уст.

Столик біля вікна в вишуканому ресторані, чудовий чоловік напроти, тепла погода та чисте, зоряне небо. «Чим я таке заслужила?» — все запитувала себе дівчина. Звичайна зовнішність, тихе життя, офісна робота.

— Чому ти підійшов до мене, Тейлор? Чим я тебе могла зацікавити? — поцікавилася Бетті не відриваючи свого погляду від карих очей співрозмовника.

— Ти єдина, хто на мене не кинулася, коли я вийшов з конференц-залу, — з легким смішком відповів Тейлор. — Твої очі були зосереджені на екрані ноутбуку, ти банально нотувала мої поради, що були в презентації.

— І все? — засмілася вона.

— Ні, але інші причини розповім, коли ми прийдемо до мене, — п’янким голосом продовжував він.

Через кілька хвилин обговорень місця, на столі з’явилися не звичні для Бетті страви та дороге червоне вино. «Скільки вони коштують?» — шоковано прокручувала в своїй голові дівчина. Страви виявилися неймовірно смачними, а вино швидко вдарило їй в голову своїм ароматом.

— Добре розсмакуй його, відчуй запах і проживи відчуття, які воно в тебе викликає, — підморгнувши мовив Тейлор. Він тримав у руці свій келих і змушував легким рухом вино плавати та битись о скляні стінки.

— І все ж таки, чому такий відомий чоловік звернув увагу на мене? — спитала Бетті відчувши удар в голову від вина. — Ух, чому воно таке міцне?

— Не один рік витримки, червоне сухе та справжнє. Чого тут очікувати? — усміхнувся Тейлор. — Як закінчимо трапезу, поїдемо до мене та продовжимо наш прекрасний вечір. — м’яко мовив він.

Вечеря продовжувалася не довго, бажання переповнювало обох. Через десять хвилин парочка вже палко цілувалася на задньому сидінні таксі. Опинившись біля дверей будинку, коханці легко вислизнули з машини. Бетті відразу заскочила на чоловіка та обійняла його за талію своїми ніжками. Руки Тейлора опинилися на сідницях дівчини, а ноги поволі вели їх усередину. Опинившись в приміщенні, поцілунок зупинився на кілька секунд, щоб позбутися взуття та верхнього одягу. Знову почалася палка гра язиків. Шлях пролетів повз них: другий поверх, поворот, двері, ліжко. Почалося оголення одне одного. Несподівано Тейлор зупинився.

— Не бажаєш води? Бо я не збираюся тебе щадити, — з усмішкою промурчав він.

— З радістю, — відповіла Бетті. Вона взяла стакан з рук чоловіка та почала пити, доки він цілував її ніжну шию.

— Обожнюю таких молодих і тендітних, — зловіще мовив він.

— Не говори таким тоном, мені моторошно через це, — відсахнувшись, відповіла дівчина. В очах все поплило, образ чоловіка став неясним, а через кілька секунд зникло все.

Бетті прийшла в себе посеред кімнати, в якій не було вікон, підвішеною за руки.

— Тейлор! Де я? Де ти? Що сталося? — почала кричати вона.

— Не кричи, я тут. — відповів Тейлор, що стояв позаду неї. Він підійшов і став перед нею з дивним шкіряним дипломатом в руках. — Це наші з тобою іграшки на сьогодні.

— Тейлоре, це не смішно, відпусти мене, будь ласка, — жалібно почала дівчина, у голосі було чутно страх. У цей же час руки дівчини активно намагалися звільнитися, доки до очей почали підходити сльози.

— Не відпущу, я обожнюю таких як ти. Ви молоді, ніжні, тендітні, беззахисні, — продовжив чоловік. Легким рухом він відкрив дипломат і поставив його перед собою.

— Благаю, не роби мені боляче… — мовила дівчини, пустивши сльозу по щоці.

— Боляче? Ні, ти що. Як ти могла про мене таке подумати? — відповів Тейлор, ніжно прибравши з лиця дівчини сльозу. Вона придивилась до рук чоловіка та побачила в них ключ. У наступний момент він звільнив її руки від холодного полону наручників і вона безсила опустилася перед ним. — Подивися, як я можу зробити цим боляче? — піднявши очі, Бетті побачила в дипломаті різнокольорові олівці та кілька дитячих розмальовок.

— Ти мене налякав… — з полегшенням вимовила вона. — Я думала, що ти хочеш мене вбити…

— Дурненька, — засміявся чоловік. — В мене на меті немає нічого поганого по відношенню до тебе.

— А як же вода зі снодійним? — здивовано подивилася на Тейлора дівчина.

— Яким снодійним? Ти втратила свідомість через вино, а ці наручники були потрібні, щоб намалювати нову картину. Не забувай, я художник, — м’яко посміхнувся він. — Подивися праворуч, — з легкою ніяковістю мовив чоловік.

Повернувши голову, Бетті побачила картину на якій намальована прекрасна незнайомка в кайданах у темниці.

— Невже це я? — Щоки дівчини мить загорілись, погляд зосередився на підлозі, а голос був тремтячим.

— Так, ти викликала мою музу, за що я тобі несказанно вдячний. — продовжив художник. — Бетті Рібсон, ви згодні стати моєю музою?

— Це пропозиція стати парою, пане Тейлор? — притиснувшись до його грудей, мовила дівчина. — Я згодна, але таке вино мені більше не наливати.

— Добре, — ніяково відповів Тейлор. Він ніжно поцілував її щоку. — Я вже давно впадаю за тобою, ще зі школи.

— Лоренс! Я впізнала тебе й тільки тому погодилися з тобою піти на побачення. Моє серце переповнене радістю, оскільки ти стримав свою обіцянку. — губи дівчини піймали губи чоловіка.

10 років тому

— Бетті Рібсон, ти станеш моєю музою? — сором’язливо спитав Тейлор, самітник з її класу, який не підтримував ніяких контактів з однокласниками.

— Якщо ти зводиш мене в найкращий ресторан нашого міста, нагодуєш вишуканими стравами, пригостиш червоним сухим вином і при цьому будеш відомим по всій країні, тоді я погоджусь, — з насмішкою мовила Бетті, найгарніша дівчина школи.

— Дай слово! — викрикнув почервонівший Тейлор.

— Даю слово честі. Якщо ти дотримаєшся усіх умов, тоді я стану твоєю дівчиною навіки, — мовила Бетті, розсміявшись. — Бажаю удачі, самітнику.

Не дивлячись на її слова, в голові дівчини крутилося тільки одне слово «так». Цей дивак гарно малював, і кожна картина мала якийсь свій сенс, кожна була по своєму прекрасна. Чому вона не відповіла йому одразу позитивно?

Гордість… Їй завадила гордість.