Ластівки

Оповідання

Навесні, як тільки ставало тепліше, під дідусеву стріху прилітали ластівки. Мабуть, це у них було найулюбленіше місце. Щороку ластівки будували собі гніздечко, бо шибеник -вітер руйнував їх споруду. І як дідусь не намагався його врятувати - нічого не виходило.

Дивлюся у вікно, а ластівки вже тут як тут: ходять по двору, розминають крила. Тихенько спостерігаю за ними: ось закружляли у легенькому танку, зробили кілька реверансів і полетіли до річки за гілочками. Будуть будувати. Крадусь з біноклем, майже непомітно за птахами і сховавшись за великим ожиновим кущем, спостерігаю за ними. Спершу ластівки знаходять різного розміру гілочки і розкладають їх на купки, трохи присипаючи піском, аби їх ніхто не забрав. Потім переносять гілочки під дідусеву стріху і акуратно викладають, адже гніздечко має бути міцним і надійним. У ньому ж народяться маленькі ластів'ята. Просидівши цілий день у "засідці" і трохи покусаний якимись мошками, разом з ластівками вертаємося назад - вони під стріху у нову оселю, я в будинок.