Глава 4

Каріцеві коти

Північна Імперія Кармар, обитель розумних котів, здригається від сумної  звістки- мудрий імператор , який врятував країну в час великої скорботи був присмерті. 

Зібравши своїх 23-ох спадкоємців у тронній залі він виголосив охрипшим голосом.

- «Хто знайде спосіб зробити мене безсмертним, той і стане наступним Імператором, який має всі немислимі скарби нашої морської держави, аж до далеких островів сходу. У цьому світі є багато чудес. -Ви самі їх бачили в численних походах».

     Ця заява зробило великий шум в світському суспільстві. У той же вечір з гавані виплило 20 швидкохідних кораблів. Троє дружних братів домовилися віддати владу старшому з них-Марсу. Зібравшись в його покоях, почали обговорювати план, хлебаючи місячне молоко, обрядовій напій мандрівників, які вирушають у похід.

-Все наші брати і сестри поспішили вирушити на інші континенти. Упевнений половина з них не побачать світанку. Ми ж підемо на південь, як робили це наші предки. Я знайшов проводніка.-

-Ти маєш на увазі спійманого, білого сіамурана? - 

-Саме так. Це посланник небес, але батько вирішив сковати його ланцюгами, я думаю саме це привело його до хвороб. Решта взяли кораблі і армію ми ж вирушимо без нічого.-

-Він не просто так представився Вигнанцем, не можна йому повністю довіряти. І ти пропонуєш без нічого перетнути білу пустелю, наповнену зміями і піщаними бурями? Пустелю, звідки цукровий народ народився і перекачував на південь? -

-Іншого виходу у нас немає, їх здичавіліші предки досі полюють в цих неживих землях. Саме тому нам потрібен він.-

-Хай так. Підемо і звільнимо його зараз.-

-Стривай  не гарячкуй, дай молоку перебродити в шлунку, а розуму відпочити, інакше цей обряд не має жодного сенсу. Ранок вечора мудріший, - на тому і порішили.

Залишившись один у покоях Марс, подивився на срібні кігті, які висіли на стіні. Скільки разів він пускав їх у хід, подавляючи  повстання, захоплюючи все нові і нові континенти. 

Але золота епоха походів пройшла і можливо завтра він пустить їх у лано  своїх соратників. Тільки п'ятеро адміралів будуть оберігати їх морські кордони, чекаючи поки не повернеться справжній спадкоємець. А що якщо ця місія затягнеться надовго? Що буде якщо ніхто не повернеться? Якщо еліксиру для батька не існує? Такі думки терзали кота в цю ніч, він загасив лапою свічку і ліг спати. На ранок вони зібралися навколо клітини. Нілім молодший з принців покликав охоронця.

-По наказу  його величності будь кто  із спадкоємців може взяти з собою все , чи кого угодно.-

-Так, мій пан, однак не радив би довіряти свої життя йому.-

-Таке моє бажання, - наполіг він на своєму, помахуючи хвостом.

-Воля ваша, - з цими словами охоронець відійшов, відкривши зубами дерев'яну клітку. Це був вшн-  білий крилатий вовк з розміром не більше середнього жителя імперії, закутий, але не переможений. Він дрімав до того, як почув шум, відкрив  свої червоні очі, тихо посміятися, підминаючи під себе перебиті, золотисті крила.

- А це ти. Знаєш же що моя відповідь –НІ . У мене нічого немає,  та мені ні  чого не  хочу бажати .-

-Невже  ти не хочеш волі? - здивувався Марс.

-Ви владні лише над тілом, але розум николи не зможете покорити.-

-Тоді чого ти хочеш? -

-Свергнути магів, які перебувають за хмарами. Ціла фортеця, що височіє в небі над землею. Обитель всемогутніх чарівників, колиска всіх духів і монстрів вашого світу. Саме вони 

створили їх з піни первинного, киплячого океану. Там вони можуть творити, що захочуть, не боячись тисячолітнього розколу материків. Так вони і створили мене, як іграшку для власної втіхи. Однак, коли я запитав їх для чого я був народжений, вони проткнули мої крила і повалили сюди в вашу імперію. Я не знаю контактують вони з вашим урядом або спостерігають з боку. Зрозумілим є одне, вони єдині, з нині живих, хто по істині здатний управляти енергією первинного океана.-

-Тобто, що ти говориш немислимо. Якщо хоч шанс їх зупинити? -

-Лише один, знайти і забрати джерело Їх сили що доруе їм бесмертя та могутність- богрову квітку  

-Багрова квітка? - З неприхованою радістю перепитав Тормунд, знайшовши в словах сіамурана підтвердження теорії старшого брата.

-Легенда свідчить, що з усіх сторін світу приходять істоти на світ цього червоного квітки. Вони вбивають один одного і коли останній впаде, спускаються вони, щоб підвищити сили на ще одне тисячоліття. Алая зірка засяяла на цей раз на півдні, вона приведе вас до мети. Однак я втратив віру в перемогу над істотами, які правлять цим світом не одне тисячоліття. Так, що краще б вам залишатися вдома. Жити в своє задоволення, поки світ в черговий раз пізнає переродженя.-

-Шкода ми були кращої думки про тебе. Ми думали ти воін, а ти трус.- Марс разачаровано махнув хвостом та вже стояв на виході, як раптом побачив у затухаюсчих вочах вогники які перетворилися у полумья. Кайдани почали плавитися, а сам вовк піднявся, одувая іх вітром  ще раз доводячі шо дав себе плинити лише зі скуки. Вартові обеспокоені, однак Марс стояв не пошевелившись.   

-Що ж нахаба, я супроводжу вас до квітки, проте, в цій подорожі ви самі переконаєтеся в власної дурості вступивши в битву з вищими магами за артефакт, що дарує все, що власник не побажає. Мене звуть Ізгнаннік.- 

-Радий, що в тобі залишилася хоч крапля гордості Вигнанець. Провидець долі, ось істинний обов'язок котячого народу. Я Марс, а це Тормунд та Нілім.- 

-Ви, каріцевий народ, здатні мене здивувати.- Тут же змінився в настрої сіамуран, виходячи на свободу, лукаво, поглядаючи на переглядалися між собою стражників.

 -Що на рахунок провізії? - 

-Військово пайок один раз в день. Вистачить на два месяца.- 

-Видно, що ви розбираєтеся в подібних вещах.- Він оглянув своїх супутників, що укладали один одному мішки на спини.

 -Але, як сини імператора ви не взяли армії. Чому? - 

-Ми підемо пішими, як торговці, не навіщо привертати зайву увагу великим чіслом.- 

Ізгнаннік схвально кивнув, прямуючи до міських воріт. Принци пішли за ним. 

-І все таки я йому не вірю. Мені здається він бреше про магів або сам є їх слугой.- Пробурчав Тормунд. 

-Якщо, що то я особисто перегризу йому горло, - переконав його Марс. Чорний ворон супроводжував їх не добрим поглядом і після того, як вони зникли за гірськими рівнинами злетів у небеса. Пролетівши все місто попрямував до океану де приземлився на корабель, що відплив не так далеко від берега. У покої юної войовниці Сахмет. Вона розляглася на своєму бардовом дивані і з цікавістю подивилася на слугу, бриньчачи золотими браслетами на хвості. 

-Ну, же милий друже, розповідай, на що напоумив братів наш великий воїн? - 

Ворон підлетів до самого вуха і прошепотів. Її очі блиснули збудженням від почутого.

-Молодець, хороша робота відпочинь, - кинувши ворону шматок м'яса зі своєї тарілки, стрибнула зі свого м'якого ложа на холодний дерев'яна підлога, де знаходилося висічена з шкур бізонів, вимочені в запашних маслах, неповна карта світу. Маючи штурманські здатності, вмочив кігті в чорнило і використовуючи їх як циркуль, почала креслити шлях до виходу в Локнійское море, огинаючи континент.

За допомогою кристала і пари лінз, накладала на дзеркало відображення небосхилу, за яким, звіряла координатори червоної зірки. Ніч за роботою пройшла швидко, навіть не помітила як настав світанок. Позіхнувши і потягнувшись принцеса рішуче вийшла з покоїв. 

-Капітане, у нас є курс. Доведіть мені, що "Пандора" самий швидкохідний корабель імперського флота.-

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.