2.
Сонячні зайчики грайливо перестрибували з однієї стіни на іншу, готуючись вітати сьогоднішню іменинницю. Діана ліниво розплющила праве око, накомизила пухкенькі губки і продовжувала нерухомо лежати у ліжку, дослухаючись до звуків, що долинали з сусідньої кімнати. Врешті дівчинка таки розплющила й ліве око, сіла на своєму ліжечку, солодко потягнулася й підморгнула веселунам на стіні. Потім легко зістрибнула на підлогу та побігла до вікна — виглядати, які радощі для неї підготував новий день, її День Народження.
На вулиці було сонячно та зелено, весело цвірінькали горобці, поважно туркотіли голуби, а ластівки здіймалися до самого неба, несучи на своїх крильцях благодать.
Діана усміхнулася і вирішила, що настав час виходити до батьків, щоб отримати перші подарунки. Вона стрімко розвернулася і, немов коник-стрибунець, поскакала до дверей, прочинила їх і до дівчинки підбіг пухнастий клубочок попелясто-сірого кольору, зазирнув блакитними очима в її зелені очі, та навіть глибше — у самісіньку душу, і Діану захопило почуття безмежного щастя. Дівчинка підхопила песика на руки і закружляла з ним у танці.
Батьки спостерігали за донькою та її новим другом і усміхалися. Наступної миті Діана підійшла до них і дзвінко защебетала:
— Мамо, тату, ви тільки погляньте: Місячний Пес здійснив мою давню мрію і прийшов до мене зі свого далекого краю! Не дарма я щоночі мучила його своїм проханням, мені ж так кортіло побачити його, доторкнутися…
***
А Місячний Пес сидів у своєму замку, дивився на Землю і тішився, немов опинився у собачому Раю. Він знав, що здійснив одразу дві мрії: з′єднав на довгі роки два люблячі серця — дівчинки і песика.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!