Зірване побачення

— Я повернусь через п'ять хвилин. Згадала, що маю зателефонувати Кларі, — трохи винуватим тоном промовила Ітану Джинджер, — не сумуй без мене, можеш як раз перевірити пошту, — вказала вона на комп'ютерний столик.

— Добре, але скоріше повертайся.

Дівчина всміхнулася і вийшла з кімнати, а потім спустилася сходами на перший поверх. Її балачки з подругою зовсім не входили в плани Ітана на вечір. Тому він пробурмотів під ніс щось не надто ввічливе про Клару, яку вважав тупою занудою, та втупився у монітор.

Джинджер приєдналася до Ітанової групи в цьому семестрі, коли переїхала з батьками з іншого штату. Струнка, довговолоса білявка, з тонкою талією та округлими сідницями відразу привернула увагу. Спочатку вона ніяк не відгукувалася на його залицяння, але пізніше згодилася посидіти з ним у кафе. Вони приємно провели час, і Ітан був певен, що сподобався красуні.

В той день вони ходили у кіно. А потім, ще посиділи в барі, де хлопець вмовив дівчину випити з ним по келиху вина. Потім Ітан провів її до дому і вона запросила його на каву. До того ж за словами дівчині, її батьки на кілька днів поїхали у гості в інше місто. Ітан вважав, що недарма захопив з собою пляшку вина.

— "Поки Джинджер не буде, можна подивитись її світлини, хоча це їй не дуже сподобається. Та хіба вона дізнається? Дівчата по пів години теревенять по телефону," — думав собі Ітан.

Цікавість захопила парубка, і він відразу знайшов, що шукав. Папка "Фото з відпустки" ніби сама просила її відкрити.

Але дівчина переважно фотографувала не себе, а краєвиди. Гори, водоспад, якісь будівлі, густий ліс... Нарешті світлина, де вона разом з друзями снідає на березі стрімкої, гірської річки.

— "А, що це за шмаркач, поряд із нею? Не може Джинджер подобатись цей хлюпик. Такі дівчата полюбляють міцних, крутих хлопців! Я лише гримну на нього, як слід! Втече й не оглянеться!"

Ітан посміхнувся, уявляючи, як легко позбудеться суперника.

Раптом почув, як хтось підіймається сходами. Йому не хотілося, щоб Джинджер побачила, як він роздивляється її світлини. Тремтячими руками закрив папку, навіть не відразу потрапив курсором по хрестику. А коли обернувся, то побачив...

Зовсім не розлючену дівчину, і навіть не її суворого батька. Сходинками підіймалася величезна чорна собака. Та яка там собака, справжній вовкулака. Тварина вишкірилася, коли побачила хлопця.

Як раз сьогодні, вони дивились фільм про зграю вовкулак-людожерів. Перед очима пронеслася найбільш кривава сцена з фільму. Один з героїв намагався врятуватися від чудовиськ у напівзруйнованій будівлі. Та величезний звір наздогнав його на сходинках, та роздер. Щоправда, в кінозалі, це не виглядало так моторошно. Він навіть кепкував з дівчини, яка в такі моменти відверталася від екрана. Тепер же йому стало якось не до жартів.

Коли собака зайшла до кімнати та сіла біля нього, Ітан ледь не знепритомнів. Тварина почала обнюхувати хлопця та тихо загарчала. Хлопець закляк коли собака поклала важку лапу йому на ноги і почала нюхати нижче поясу. Секунди тягнулися неймовірно довго.

— Хорошший соб...бака, я не злодій. Твоя господарка мене запр...росила, — вичавлював з себе Ітан.

Він пообіцяв собі більше не дивитися чужі світлині, навіть не ходити в гості до дівчат. Що тільки не лізло в голову, поки не почувся голос Джинджер.

— О, бачу, ти вже познайомився з Гердою. Іди сюди дівчинко!

Собака радо завиляла хвостом і облизала господарку.

— Її батько з Аляски привіз. Вона тільки на перший погляд здається небезпечною. Та не хвилюйся ти так! Може ще кави?

Ітан трохи заспокоївся, коли Герда пішла з кімнати слідом за дівчиною. Однак він раптом відчув, що вже не бажає ані кави, ані продовження побачення. Йому захотілося якомога скоріше піти додому. Та й Джинджер вже не здавалася йому такою привабливою.