PES 2.0

Мій Господар — найліпша людина в світі. Хоча, влучніше сказати Творець, що програмував мене. Проте, я зву його Господар, а він мене — PES 2.0.

Я створений допомагати Господарю у його найшляхетнішій справі — порятунку інших. Кажуть, у реальності собаки теж рятують життя, проте я там ніколи не був, моя програма існує тільки в межах віртуальної мережі VR18.

Час до справи! Аватар Господаря оглядається, в пошуках мене. Я тут! Дивись, я тут! Я готовий! Нарешті він помітив мене і привітно помахав рукою. Нажаль, мені заборонено наближатися. Не знаю чому. Господар казав, це дуже важливо і може нашкодити. Не хочу шкодити, я завжди буду слухняним хлопчиком!

Собаки з реальності знаходять людей по запаху, а я — по залишках цифрового коду. Можу знайти будь-кого, чий зразок коду завантажить мій Господар. Я вже знайшов 456 людей і пам’ятаю кожного. На диво, вони ніколи не повторювались.

Я шукаю людей тут, у мережі, а Господар йде у реальний світ. Доторкнувшись носом до людини, я одразу ж передаю координати місця Господарю, він її знаходить і рятує.

Цього разу ми шукали дівчину. Вона щось зосереджено програмувала, коли я тицьнув носом її коліно.

— Що? — вона відвернулась від панелі і примружилась, — Що ти, в біса, таке?

— Мене звати PES 2.0, не хвилюйтесь, мій Господар скоро врятує вас.

— Що?! Дідько! — аватар дівчини зник.

Вийшла з мережі. Напевно в реальному світі вона в страшній халепі. Нічого, скоро Господар її знайде. Мій Господар — найкраща людина у світі!

***

— Чому я взагалі погодився вам допомагати? — Віктор готувався до запуску VR18, встановлюючи пристрій для приховування сигналу.

В цей час його занедбаною халупою вештались п’ятеро дітей різного віку і одна божевільна. Віктор не розумів, чому пустив їх.

— Моя мати багато заплатить, коли я повернусь, — відповіла божевільно. А це вже причина, гроші хакеру не завадять.

— Тільки не базікай про мене, — хлопець продовжив копирсатися в проводах, — Просто принеси гроші.

— Будуть проблеми?

— Тут можуть прикінчити за те, що погано глянув. Якщо дізнаються, що допоміг тобі втекти — мені гайки! Якщо вони ще не знають.

— Ти ж сказав, що шлях таємний, нас не відслідкують.

— Теоретично — ні, але ти взяла з собою цих дармоїдів. Якого біса? Це ж навіть не твої діти, хіба ні?

— Слухай, це жахливі люди, я не могла лишити там дітей. Вони б їх вбили, якщо не гірше.

Віктор видихнув і відвернувся, під’єднуючись до мережі. На секунду всі відчуття зникли, та одразу ж попереду з’явився водоспад, від якого віяло прохолодою і свіжістю. Віктору подобалась ця заставка: стандартна, проте добре зроблена.

Заходити до мережі було небезпечно: хтось міг відслідкувати місцезнаходження хлопця, адже пристрій для приховування сигналу давно не оновлювався. Та справи були термінові, тож Віктор ризикував.

Дарма, на середині завантаження в кущах щось зашаруділо. Хтось намагався потрапити в особистий кабінет.

— Дідько! — виходити посеред завантаження було небезпечно.

У кращому випадку — доведеться розпочинати з початку, у гіршому — старе обладнання не витримає напруги і перегорить. Враховуючи, що воно підключено напряму до зорових нервів, не найкраща смерть.

Собака вистрибнув з-за кущів, радісно гавкаючи. Тварин тут не водилось, тож напевно програма. Пес озирнувся навкруги і побіг просто на Віктора, коли зустрівся з бар’єром. Приховування сигналу працювало.

— Зараз, я тебе врятую! — прогарчав пес і відчайдушно кинувся на бар’єр.

Віктор зазирнув у програмний код: програма PES 2.0 намагалася підібрати пароль до кабінету. Надовго захисту не вистачить, проте може вдасться завантажити і вийти з мережі?

— От покидьки! — продовжив пес, — Вони тебе там катують?

— Хто?

— Ну ті, від кого я тебе рятую.

— Мені не потрібен порятунок, я в безпеці.

— Що? — програма зупинилась, а собака підняв здивовані очі на хлопця, — Я помилився? Але як? Це точно… це точно ти! 458-ий. Тебе потрібно рятувати.

— Як бачиш, ні.

— Стривай! Це вони змусили тебе так казати? — собака знову кинувся на бар’єр і майже пробив його, — Звісно. Вони тобі погрожують. Як я міг сумніватися.

— Зупинись!

— Господар врятує тебе!

Собака пробив бар’єр і радісно кинувся до хлопця. Він майже ткнув носом у ногу, але Віктор ухилився.

— Чого ти? Не бійся, Господар тебе врятує.

— Твій «господар» мене вб’є, — завантаження завершилось і Віктор вийшов з системи.

***

Чому той хлопець виглядав наляканим? Невже він не розумів, що… Звісно не розумів. Він просто не знає Господаря. Але, якщо подумати, він не перший, хто лякався мене. Можливо… Ні!

Зазвичай після місії я одразу біг до Господаря, проте цього разу я вирішив завітати до пошукової станції. Просто щоб перевірити. Щоб переконатися.

Адже мій Господар — найкраща людина у світі?

***

Оновивши приховування сигналу, Віктор знову повернувся до мережі. Його хата не була розрахована на таку кількість дітей і він шукав спосіб їх здихатись. Тобто, відправити в безпечне місце. В будь-якому разі, йому потрібна була пошукова станція.

Зайшовши туди, Віктор побачив свого старого знайомого. Програма PES 2.0 аналізувала статті щодо найманця, якого вже рік шукають. Здається він вбив близько 800 людей, якщо не більше.

— Господар не міг, — собака скиглив, — Господар намагався їх врятувати. Це просто збіг.

— Не думаю, — втрутився Віктор, — Забагато збігів.

— Але якщо все так, чому тут є і ті, кого я не шукав?

— Твоє ім’я PES 2.0, тобто був…

— PES 1.0, — собака кивнув, — Я думав про це. Гадав, він був не таким здібним, як я. Але зараз я думаю, що як він про все дізнався?

Собака взяв у зуби газету, у якій значилося «Програма найманця майже вивела слідчих на нього, проте була знищена. Це новий випадок некомпетентності кібер-слідчих…»

— Скажи, — собака зітхнув, — Тобі дійсно не потрібна була допомога?

— Ніколи.

— Я зроблю це, 458-ий, — пес зітхнув, — І ти допоможеш мені.

— З чого б?

— Бо це правильно. До того ж, я не приведу до тебе Господаря.

Віктор глянув на свій оновлений захист. Його більше не було.

— Клята псина! Гаразд, що треба?

***

Я біг до Господаря. Він завжди забороняв мені наближатися до нього. Гадаю, в цьому була причина. Гадаю, через мене його могли спіймати. Мій ніс запрограмований знаходити людей. І Господаря теж. Якщо все вдасться, гарні люди дізнаються місцезнаходження Господаря. Якщо ті вбивства — просто збіг, це не має нашкодити. А якщо ні.

Несподівано, я впав. Чув, таке трапляється з реальними собаками, але не зі мною. Перед очами засвітилося «Ви впевнені, що бажаєте видалити PES 2.0?». Я вже бачив аватар Господаря. Він кивнув. В той же час, я відчув біль. Кілька секунд. Встигнути. Я впав на землю. Ноги не тримали. Останній поштовх і…

Мій ніс торкнувся руки Господаря.

***

Рік потому.

— Підтвердите чутки?

— Про собаку, що гуляє мережею?

— Кажуть, вона шукає злочинців.

— Нісенітниця, — коп на прізвисько Кривий закотив очі, — Ви, журналісти, як навигадуєте!

— Все ж…

— Слухайте, нічого такого.

Почувся звук повідомлення. Кривий неуважно зиркнув і вже відкрив рот, щоб продовжити да так і залишився стояти з відкритим ротом.

«Тема: Місцезнаходження злочинної групи

Відправник: PES 2.1»