Гномми та ідоли
22.1. Гномми жили в горах Карпахських, відколи скинули туди невірні бохи свого найменшого брата. І там він їх створив. А як вбили його, то гномми охороняли скарб його і овець його. А як постали люди хазяйнувати вже після всіх бохів, то гномми вийшли і дали їм металу трохи, овець, каміння ціного і солі.
22.2. І сподобовся людям метал, бо міцний був і поробили з нього сокири, і обробляли ними деревину. А згодом і інше знаряддя навчилися робити. І поклонилися вони за метал гноммам. І кожна людина статі чоловічої робила собі бартку на знак того, щоб пам'ятати, кому люди винні за метал.
22.3 і сподобалися людям вівці, бо давали вони і м'ясо на поживу, і сир з молока їхнього смакував їм, і вовна їх гріла їх, яку плели в нитку, а нитку в'язали у светри теплі, а зі шкур навчилися кожухи шити і торгувати за грубі гроші на всі землі, що межували з ними. І поклонилися вони гноммам за овечок, і обіцяли овечок передавати від батька до сина над труною спадкодавця до спадкоємця. І тривало це іноді довго, навіть тиждень чи два, поки всю отару не перерахують і не передадуть, то іноді по три овечки за раз над трупом передавали, а іноді і по п'ять.
22.4. І за сіль люди поклонилися гноммам, бо ті навчили їх де шукати і як длубати. І давати сіль вівцям, і собі до страви додавати, щоб смакувала їм і овечка, і сир, та інші страви. І місце, де вперше добули люди сіль руками своїми, названо було Дрогаба, бо спочатку длубали її на куби, а потім пиляли вони сіль пилками тонкими на пласти і товкли її на порох, і так торгували згодом корзинами плетеними, бо мірка була тоді вже корзина карпахська.
22. 5. І побачили каміння дорогоцінне і дивувалися йому. Тому вийшли з них окремі ковалі, які вже знали метал, то сказали, що зроблять з того каміння корони, перстні та інші прикраси, і робитимуть тільки прикраси від цього часу. І назвали себе ювілярами, і вклонилися гноммам.
22. 6. І так стали люди поклонятися гноммам, яких назвали ігноммами спочатку, потім ідімами, а згодом називали їх ідоли. Окремі померлі гномми вони ставили в церквах своїх і на майданах своїх, бо гномми як помирають на сонячному світлі, то кам'яніють. А помирали вони у Білому Світі від того, що жінок любили людських, а своїх бородатих самиць не дуже бажали, як на Білий Світ виходили, то полишати його вже не бажали. І так і лишалися кам'яними ідімами, а згодом ідолами зватися стали.
22.7. А люди, що молилися їм, стали зватися ідолопоклонниками. І пішов від них рід людський на великий терен від гір Карпахських і на Схід і на Захід.
22.8. Тодішні люди навчилися від гноммів писемності, якої ті навчилися від Світлих Бохів. І складали вони літописи. А літописи потрапляли до Бібліотеки, де їх складував Бібліотекар людський до окремих полиць. І дізнався я з них, що гномми були стрункі і високі, як описували їх люди ті, але такими вони видавалися людям. Бо як виходив я таємничо до Білого Світу, то бачив я гноммів, які ідоли, як малих і сірих, і потворніші вони були за найбезталанніших людей, і малі вони були проти них.
22.9. Бо ідоли мали чари, а люди не мали. І аби люди боялися гноммів, які вівчарки були загиблого боха Верховиці, то приймали вони для людей вигляд такий, щоб бути вищими за них і сягали двох зростів людських, а вид мали статечний, бо навіювали людям так. Але ж мене вони не бачили, бо я є Дух Чистий, то мав я нагоду бачити їх істино, як вони є.
22.10. Встановили ж ідоли людям дпряпати дерево і рахувати дні, і вказали в які дні святкувати. Вони ж призначили декілька свят на честь Верховиці, а декілька на свою честь.
22.11. І виконувати обіцянки свої за жертву стали, і за жертву ж отримували молитву і виконували прохання людей стали. Тому злився Бох Допич на них. А згодом і самі люди розлютилися, бо гноммів було мало, а люди ті розплодилися потужно і розселилися широко, і не встигали гномми прохання їх за жертву виконувати. І почали ділити вони проханки на важливі і неважливі, і виявилося їм, що більшість з того забаганки порожні. Натомість домовилися між собою лише важливі прохання виконувати, бо стільки жертви їм було забагато. І були то прохання про врожай гарний чи здобич гірняцьку, або про гарний виторг, якщо торговець чи про запити на зброю та спшент, якщо зброяр чи коваль, про сімейну злагоду і здоров'я малечі. А інші прохання вважали порожніми. І сповістили то людям.
22.12. І образилися ті, хто ювеліри, проти тих, хто суддями постав серед людей, інші ж не зрозуміли чому обмежано їх. І перестали давати жертву і просити їх не тільки за забаганки свої, але і за важливе не просили їх, бо образилися, що ідоли відвернулися від потреб їх. І стали молитися Допичу, бо знали про нього, і казали, що то Допич може виконати все прохане. І молилися вже йому, а про Верховицю пам'ятали мало, а згодом і геть забули.
22.13. Допич же, як став мертвим бохом, то і мертве вчення їм дав. І змертвіли душі тих людей, бо освітлила їх віра та, бо то є віра Білого Світу. Знетемнилися вони остаточно, і забули пращурів своїх, і бохів своїх, і ідолів своїх. І так ідоли втратили владу свою, бо бачили їх тепер люди як менших за себе і сірих, і волохатими перед ними поставали гномми, і їх боялися.
22.14. І забрав я гноммів до Целларіуму, бо говорив до них. І вони погодилися, бо я обіцяв їм тролятину, молоко і перець. І каву обіцяв їм. І дав обіцяне.
22.15. Розчарувалися гномми, бо зрозуміли, що не можна людям обіцяти все і слухати кожного, а давати лише те, що маєш. І так вони зрозуміли помилку свою, чому не втримали владу над людьми і занепастили їх остаточним знетемненням.
22.16. Нині ж гномми охороняють капсулу з прахом Верховиці, встановивши чергу міняти свої охорнні загони раз на сто років за часом Білого Світу. Вони ходять ланками по 28 душ живих гноммів і 14 душ померлих гноммів. Якщо ланка повертається повною у відправленому складі, то святкують вони половинчато. Якщо зтось з гноммів помирає, то вертаються вони до Целларіуму з його душею і кам'яною статуєю, і святкують повно, бо тоді може хтось з родичів померлого чоловічої статі взяти шлюб з жінкою їхньою і народити нового гномма. Якщо ж хтось з них не вертається, бо втік до Білого Світу, то сумують вони за ним і обирають жінку з родичів його, яка може взяти шлюб з будь-яким вільним гноммом і народити дитину замість пропалого. Таких дітей звуть "пропащо" і вони не мають права ходити на охорону печери Верховиці, якщо народжені чоловічої статі. В Целларіумі ж гномми паруються вільно, як хто кого вподобає, а розмножуються лише коли хтось помирає з родичів, щоб тримати кількість роду свого, як заведено в них було при Верховиці. Душі ж померлих гноммів в Целларіумі живуть вільно, бо не займають місця, як і все бестілесне.
22.17. Усього гноммів у Целларіумі є 784 душ живих, разом з тими хто охороняє печеру їх боха, а душ неживих 760 і одинадцять тисяч разом.
22.18. Мешкають вони всі в окремій хаті за Ареною Кривавого Журі і в місті їх видно нечасто. Бо вони йдуть до міста лише спродати сіль, яку додають в їжу тролям, каміння дорогоцінне відьмам, і приладдя коване для хорномаків, яке самі і кують з добутої і плавленої руди, що під Целларіумом є в достатку.
22.19. Хата ж їх поділе на 28 поверхів, які уходять вниз під твердь. І кожен клан нараховує 28 осіб. Правило це встановив їм Я. З під їх хати ведуть ходи до шахт їх, а з шахт окремі ходи ведуть до кузнень та ювелірних майстерень і соляного амбару, верхівки яких знаходяться на поверхні і займають кожна латку в 28 сажень.
22.20. Гномми добувають метал в необмеженій кількості на потреби Целларіуму і свої потреби, сіль - в обмежаній кількості, а дорогоцінне каміння - за домовленістю чи за потреби. Натомість тролятини отримують за своїм запитом стільки, скільки їм треба, молока з перцем отримують рівно як і на кожного з мешканців Целаріуму, а кави отримують по фунту на поверх і розподіляють самостійно.
22.21. Довго думав Я, як вдягати гноммів, бо носять вони одяг шкіряний та використовують шкіряні фартуки та рукавиці для праці своєї. Шкіра троля важка їм і смердить рибою. То окремо домовилися Ми зі Світом Білим внести в торгові угоди додатки, за якими отримуємо ми 1496 шкур бичачих на одяг робочий для гноммів та 748 шкур свинячих на одяг ззвичайний і святковий, також 28 шкур крокодилячих на чоботи очільникам кланів їх та 748 шкур з хутром на шапки їм. І за те дають вони для Білого Світу 280 возів солі, 1496 пудів металу необробленого і 28 відер каміння напівдорогоцінного для ювелірної справи.
22.22. Каміння дорогоцінне ж і метали кольорові обробляють вони лише для Целларіума. І накопичуємо Ми ті прикраси пудами в Коморі, що за Бібліотекою. Окремим хорномакам в нагороду вони даються, а саме: браслети мідні з рубінами чи рожевими сапфірами, браслети срібні зі смарагдами чи синіми сапфірами, браслети золоті з рубінами чи діамантами. Камінням дорогоцінним прикрашається і зброя хорномаків, а саме: кастети і пращі оздоблюються міддю, вся легка піхота має мідяні і шкіряні обладунки на шкіряних зав'язках, мечі ж і кінжали важкої піхоти оздоблюються сріблом, а обладунки їх із заліза вкритого срібним візерунком, золотом же вкрито зброю хорномаків з крилами, броня їх легка, зроблена з міді і вкрита золотим візерунком. Офіцери ж хорномаків, шпигуни і наушники, жерці їх обладунки мають з плетива з залізної нитки, вкритої зеленою мідною патиною. Поруччя їх позолочене, шоломи ж їх зі шкіри товстої, що натягнута під каркас з трьох дуг, скріплених обручем на заклепках, і все то коваене гноммами зі срібла.
22.23. Кожен мешканець Целларіума може прийти до комори і брати прикраси собі, як вважає, що йому потрібно то чи для краси, чи для обміну, чи для подарунка. І брати можуть будь-що, окрім браслетів та обладунків, що призначені хорномакам.
22.24.Поламані прикраси ремонтувати не можна, бо заборонив Я. Бо прикраса має бути вічною, бо взяте мусить берегтися тим хто узяв, тим хто отримав, і повернута тим, кому не потрібна до Комори. Зламану ж прикрасу, зіпсуту чи розчаровану - викидати на Смітник, що ща межами Целларіуму.
22.25. Поламані в битвах чи загублені хорномаками прикраси, зброю і обладунки гномми не ремонтують, не відновлюють і не виготовляють наново. Як хорномак лишиться цілим після битви, але втратить браслета в запалі герця, то отримає нового. Так само отримає нову зброю замість поламаної чи нові обладунки замість ужкоджених на війні. Якщо ж хорномак втратить чи зламає щось з речей цінних своїх за власною глупотою, то б'ють його хорномаки з загону його, б'є керовнік його, а потім ходить той хорномак без зброї і прикрас своїх аж до наступної війни. І на війну він відправляється як є. І мусить повернутися з війни неушкодженим, і зі зброєю, і в обладунках противника свого, які може хоч видурити, хоч вкрасти, хоч здобути у бійні, чи зняті із мертвого будуть чи в інший будь-який спосіб. І тільки тоді пред'явити їх, щоб викинути на смітник, а взамін отримати спорядження із Комори.
22.26. І так постановив Я, бо в Целларіумі нічого не буває задурно, хоч все і дається мешканцям місця цього за потребою їхньою чи забаганкою їхньою, але розуміти мають, що гномми то все роблять лише за умовами угоди, яку уклали вони з Целларіумом, як замешкали тут.
22.27. Коли взяв я гноммів до Целларіуму, то були вони покинуті і нещасні в справах своїх, бо життя в Білім Світі знетемлювало їх. Однак, як істоти створені білим бохом, не засмучувало це їх на часі створення, бо і жили на Планнеті вони. Але як помер їз бох Верховиця, то стали вони жити під поверхнею і знесвітлюватися. І так стали істотами напівтемними-напівсвітлими. Коли ж еволюціонували вони до темних істот, то не в силу стало їм мешкати в Білім Світі з суєтою його. Тому і лишалися в печері при ковчезі з тілом боха свого і знесвітлювалися ще дужче, аж поки світло не вийшло остаточно з 14 коліна їхніх нащадків від смерті Верховиці.
22.28. Їхніх нащадків ще за 14 покілінь Я і забрав до Світу Темного. Вони і є гномми чисті. Ті ж що лишилися на поверхні - вимерли від суму і непотрібності слугам своїм, ідолами прозиваються в Білім Світі і досі.
Примітки на полях.
Душі гноммів теж живляться павутинником, зоча спочатку не їли його. Вони геть мало їдять павутинник, але багато п'ють чорної води.
Якщо зустрінеш гномма в Целларіумі - ворожіння справдиться. Якщо на Смітнику побачиш гномма, який щось викидає - до дивних новин. Якщо гномм в тебе щось питає - тікай, бо гномми ніколи і нічого не питають просто так. Не позичай що-небудь у гномма: всеодно не дасть, а якщо дасть, то віддаватимеш в чотири рази більше, бо такий припис Чорного Привратника.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!