Замріяне кохання

Ви не відчуєте сповна

Того, за що душа боліла

За що карає розум тіло,

А в грудях сердцю- тіснота

Ви не відчуєте сповна,

Як одинокий човен стоне

Хитається і майже тоне

У глибині чужого дна

І не відчуєте -дарма,

Як в сніг - фіалка розцвітає

І пелюсточки простягає

До чисто-щірого тепла

Нехай примарне, але сонце

Для неї світиться в пітьмі

Дає їй сили і наснаги,

Щоб не програти бій зимі

І діло навіть не в тобі

І не в мені - лиш так зівпало ,

Що двоє парою не стали

Віддавши думки дрімоті

Вам не відчути того - ні!

І це, можливо, і на краще,

Бо весь тягар і всі невдачі

Лишу для досвіду собі

19.07.2021