ВИБІР

Розповім про планету, а може то був лише сон,

Там де ніч забирає спекотливий день у полон.

Там рожевий світанок і вечір завжди в унісон,

Заплітають волосся трьох сонць, мов відбілений льон.

Там казкові пейзажі, що зцілюють втрачений зір

До краси. Повертають дитяче пізнання, й вітри

Надимають вітрила Голландцю і кличуть до дій,

Та шепочуть на вухо невтомно: — Ти вартий, лети!

Відшукала душа ту планету для зцілення ран:

У садах протікає вода із цілющих джерел,

А місцеві жінки наливають, мов ліки, у дзбан,

Щоб роздати гостям, та для власних чаклунських потреб.

Прохолодні дощі омивають всі сльози гіркі,

З загрубілої шкіри — прорили давно рівчаки.

Колючки проросли чи любов розцвіла на гіллі,

За водою спливли, пелюстками столітні страхи.

Оселилась там тиша, що знає тактильний кордон,

Вона вміє читати серця, приховавши весь сум.

Заглядаючи в очі з теплом, розчиняє печать заборон,

Напуває відваром із трав, щоб я віру відчув.

На планеті трьох сонць, легкокрилий, немов Серафим,

До людей відновляю довіру, не втративши Я.

Недоторканність власних кордонів окреслю для крил

З розумінням інакшості людських світів, вже без зла!..