Як блогери на похорон ходили

У сучасній історії людства розумні ображають почуття тупих, нормальні – почуття перевертів, а неосвічені видумують кожного дня свої правила, бо не вміють грамотно ні розмовляти, ні писати, ні читати.

Я дивилася на них знизу вгору і ненавиділа кожного з них, кожну погану падаль, трутня, нездару, абсолютного лоха, невдаху, дешевку, готову цілувати все, в кращому випадку дупу багатія, в гіршому, таку ж саму дупу жебрака, як і у них. Погані тварюки зібралися наді мною зграйкою падальщиків, шакалів, охочих першими поживитися моїми нефільтрованими фото і відео, не ідеальною шкірою, покритою висипом вугрів, вибоїнами від уколів і шрамами від множинних пластичних операцій, які я проводила в прямому ефірі по бартеру за рекламу у найгірших хірургів-рукожопів, які теж тут зібралися за прокляту позначку в соціальних мережах.

Мої множинні, малолітні, хворі, нікому не потрібні діти, яких зізнатися я і сама не любила. Я народила їх вдома, на різні поверхні, дівчинку в таз, хлопчика в ванну, ой, хлопчика я народила в ліжко няні, а іншу дівчинку в ванну, або ту, п'яту, яка мене особливо дратувала. Але остання була необхідна мені тільки як аксесуар. Я її за всі шість місяців навіть в руки не взяла, крім як для реклами і сторіз. Вони були потрібні мені, як зайцю п'ята нога, але без них не продаються ні марафони, ні платні курси, як безкоштовно народити вдома на зло лікарям і відразу отримати хвору дитину.

О ні, помилуйте, навіть в проклятій труні ці крикливі діти мене дістають, як так, адже я ж заробляла стільки, щоб у кожного мого аксесуара було по няньці, щоб я з ними не контактувала ніколи, тільки з метою сторіз і рілсів, кілька хвилин в день, коли вони під дією заспокійливого (так-так, я бачила, що мої няньки-тупиці це роблять), я сама з першими постійно це робила, борючись з докорами сумління, а потім нічого, звикла, протизапальне, до речі, теж підходить, циганки в переході ж теж працюють з тихими дітьми, а я - інфоциганка, чим гірше?

Мій третій чоловік нахилився наді мною, щоб поправити квіти і за звичкою, витягнув з могили мою обручку з діамантом, подаровану другим чоловіком, який, до речі, стояв у черзі, мабуть забрати назад саме цей свій подарунок.

Обидва альфонси, що живуть за мій рахунок, моральні виродки, брехуни і боягузи, не здатні ні на що. Вони були настільки схожі, що здавалося мені в труну заглядають два близнюка з різницею у віці. Так, третій чоловік виявився молодшим і голоднішим за всіх, це ж треба так любити гроші і не любити працювати. Але що не зробиш заради блогерства, правда, мої улюблені розумово відсталі, ой, вибачте, мої дорогі фоловери?

Наді мною схилилася моя найголовніша ворогиня, моя конкурентка, моя ненависна колега по цеху, така ж блогерка, тільки ще гірше. Її діти не вимовляли половини звуків та волочили ноги в неякісному взутті за рекламу, а вона нічого, молодцем, намагалася руками викотити очі, які мимоволі закочувалися під брови після четвертої операції з підтяжки нещасних повік.

Вона, зараза, обкололася препаратом для діабетиків і відчайдушно втюхувала розумово відсталим, ой, фоловерам, марафон з мислення схуднення і філософії голодування, який зводився до ідеї: ви відправляєте мені гроші, тепер у вас немає на що купити їжу. І бонус плюс: ваша сім'я також стає худою, оскільки ви надсилаєте мені всі свої гроші.

Я ненавиділа її сюсюкаючий голос, який місцями переходив у свист через нові зуби: унітазного кольору подушечки жувальної гумки, які вставили їй вмілі зубники по бартеру.

Я щиро раділа, читаючи коментарі до її нового допису щодо пластики, що в її тридцять, вона виглядала мінімум на сорок, поки не прочитала у себе такі ж самі коментарі.

Прокляті хейтери, хоч би хтось прийшов до мене на похорон із поваги до найбільшого інфлюенсера. Як же так? Я роками давала вам їжу, жалюгідні і нікчемні комахи. Завдяки мені ви спілкувалися, веселилися на ваших усіма забутих і забитих форумах, де іноді знайомства переходили навіть в міцну дружбу. Я ж читала вас. Відверто кажучи, тільки вас я і читала. Прикро, але з вами було цікаво, ви давали мені корисні поради для моїх дітей, які я передавала няням. А одній зі своїх дочок, я вже не пам'ятаю якій, я навіть вилікувала всі зуби, тому що я почитала вас і мені стало соромно. Ненадовго, звичайно, реклама дитячої клініки якраз вчасно звернулася.

О! Та це ж ... не вірю своїм закритим очам, стиліст-міжнародник, вічно голодний і вічно спраглий припасти до чоловічої ширінки. Огидно було застати його і мого другого чоловіка-блогера, який повинен був запускати кулі у небо для марафону, а сам запускав щось інше в кімнаті для прислуги, поки ця прислуга ловила по дому нікому не потрібних дітей для нікому не потрібних відео.

Діти кричали все голосніше, вони дійсно діставали навіть в могилі. Навіщо я народила СЕМ, я не знаю. Багато хто намагався виправити мене і говорили сім. Але я стояла на своєму, сем значить сем, може СЕМ саме звідти, звідки і патерни, і картинка світу і мізогінія, і вайб, і ще багато іншого, щоб це все не означало.

О, до речі, мої вчителі. Жебраки. Ненавиділи мене. І завжди скаржилися батькам. То я на уроки не ходжу, то до іспитів не готова. Ці виродки може хочуть, щоб я в університет вступила, ага, зараз. Вища освіта – це скам, як щеплення і лікарі для моїх дітей. Це для мене табу, заборона. Для моїх розумово відсталих, ой фоловерів, до речі, теж.

Маман і папан, красені, з усіма пластиками по бартеру, навіть між собою помирилися, ділять мої гроші і марафонні автомобілі, з легкою неприязню відштовхуючи сем онуків від різних зятів.

Перший чоловік, класичний альфа, тобто альфонс. Найпрекрасніший у своєму роді, від нього на мої перші двоє або троє дітей. Аьюзер, вганяв мене в комплекси, підштовхнув мене на пластику всього, чого тільки можна, а сам щільно сів на кокос. За звичкою я навіть з труни не називаю кокаїн, кокаїном, щоб не забанили.

І мільйони тих, інших. Ботів. Вони несуть свої вогники, автоматично підписуючись і відписуючись, інтернет-епідемія. Вони не знають, хто я, і я не знаю, хто вони. Вони щедро насипають мені в труну сердечок, поспішаючи до іншого завдання.

Мої куплені мільйони живих ботів, завдяки вам у мене тисячі живих і платоспроможних розумово відсталих. Ой, фоловерів. Вибачте.

Я розплакалася. Я любила цих ботів. Вони і були моїм життям, моєю справжньою родиною. Безмовні і безликі. Марні, як і я.

Сльоза, зрадницьки скотилася по моїй в усмерть заколотій щоці до нерухомої губи, але потрапила в зрізану доктором Алі Абабуа ніздрю і я чхнула!

Мої три чоловіки-блогери скрикнули, ледь не впустивши телефони, але продовжували вести прямі ефіри вже на бігу, хрестячись не по-православному, а закликаючи старих і нових богів з Гри престолів.

Мої різновікові діти (яким завжди надсилали однакові набори одягу за мою рекламу), які не вміють звʼязно говорити і спілкуватися, бо якщо вже щеплення і лікарі зло, то школа з освітою і подавно, тикали в мене пальцем і мукали, поки усі СЕМ нянь по черзі втрачали свідомість.

Товарки, ой, блогерки, дивилися на мене з дикою злістю і заздрістю, адже вони вже лайкнули всі коментарі зі словами: так їй і треба.

Я встала на ноги на повний зріст і включила прямий ефір з труни, прямо під час похоронної процесії. Мої мільйони ботів підняли мою труну високо над головою і несли, немов прапор двадцять першого століття, а я була першою і єдиною.

Єдиною, хто помер і воскрес в прямому ефірі.

Телефон ожив. Моя заклята подруга вела прямий ефір з моргу серед трупів. Телефон примерз до моїх рук. Інша блогерка в прямому ефірі збирала ложкою екскременти, намагаючись вгадати, що учасники їли до експерименту. Тисячі коментарів, репостів, мільйони переглядів.

Але більш за всіх мене вразила істота небаченої цинічності, яка в прямому ефірі погрожувала покінчити з собою і таки покінчила, сволота, вкравши мою славу на цілий день. Тут і лікарі тобі на відео, і поліція, і все по-справжньому. І мої три колишніх придурка вже свічки по ньому виставили в сторіз секунду тому. Як по мені, так все тільки позначки і хештеги. Хайпожери чортові.

Я понуро сиділа в труні, мільйони ботів несли мене вперед, а мої недорозвинені, нікому не потрібні, нещасні діти, народжені для мого мільйонного блогу, шкутильгаючи завершували цю вже не хайповую процесію.

Нечисленні розумово відсталі надсилали мені сердечка і писали, що куплять мій марафон роздумів про схуднення, будуть лікувати дітей за моїми порадами і полювати за такими чоловіками, як мої троє офіційних.

Витерши вологу під відростком, який залишився від носа, я посміхнулася, скільки ж вас ще на світі, улюблені мої, кращі, світлі, рідні, розумово відсталі, ледачі, тупі придурки!

Я впевнено направила ботів до річки, атакувати нові горизонти, ботів не шкода, а я точно не потону!