Усе це жінка

Створіння Боже і демон грішний,

Любові витвір з дитям в колисці,

Це спомин теплий, політ і нірвану,

Надії промінь і в серці рана.

В коханні зрада, чи тихий стогін,

То вірність спрагла, любов в знемозі,

У вірі сила - гірська лавина,

П'янка отрута і вишня стигла.

Тепла жарина і теплий комин,

Відкрита волі, прибита горем,

В коханні вільна, св'ята та грішна,

Без міри радість, із сліз потічки.

Душа відкрита, як ціле море,

В бажаннях щирих долю умолить,

Буває хтива, мов навіжена,

В бою загине, за свою землю.

Подруга вірна самій Любові,

Бо точно з крові, живої плоті,

Прощати вміє — буває й гірко,

Створіня Боже, усе то жінка!