Мумука, мумуня, мумуся

МУМУКА

— Нє, ну нє йо-пе-ре-се-те. Оце так день починається? Звідки ти взявся волохатий? Ти в курсі, що це моя майстерня? І де ти шпарину знайшов? Чи я вже з ранку не догледів за дверима?

Ладно, все одно, давай, забирайся звідси. Йди додому. Ти ж точно хатній песик, дарма що метис. Тебе, мабуть, вже хазяйка зачекалася. Шукає по селу: «Де там мій пікенесик»? Чарлі? Террі? А може Джина чи Лона? А може ти Муму? О… реагуєш. Добре будеш Мумука.

Давай виходь з майстерні Мумука. О-па. Ого. Та ти ще й зуби шкірити вмієш і гарчати?! Нє, друже, так нє піде. Давай вали звідси. Ну чого ти розлігся? Виходь, а то доведеться тебе палкою гнати.

Ооо… то ти ще й огризаєшся?! Палкою не подобаєтьсяяя? То тікай. Піднімайся, піднімайся і тікай.

Щось з тобою не так. Схоже на задні лапи не стаєш. Тільки повзаєш? Еее Мумука, то ти «нє жилєц». З таким собаки не живуть.

Н-да. Війна, вона нікого не шкодує. То що ж з тобою робити? У мене вже є два таких кавалера. Один на передню, другий на задню шкутильгає. В себе я тебе не залишу. І на обʼяви ніхто не озоветься.

Повзи, шукай свій дім. Може щось заворушиться в серці твоєї хазяйки. Пішла, Пішла. Хутчиш… А я відшукаю ту шпарину в паркані.

МУМУНЯ

— Нє, ну нє йо-пе-ре-се-те? Оце так день починається. Звідки ти взявся волохатий? Що не день то сюрпризи. То вужака залізе, то засилля скалопендр. А тепер ще й ти. Де ти ту щпарину знайшов? Я ж все залатав. Хоч ти і симпатичний, та час вже йти тобі додому. А я і не чув щоб на нашій вулиці у когось був пікінес. Тільки оскал в тебе неприродній. Зуби назовні стирчать. Але ж мабуть тебе люблять таким як ти є Джеку, чи Річчі, а може ти Боня чи Джессі. Щось ти невесела як Муму на лодці. О… Заворушилася, може ти Мумуня. Ось тримай водички. Попий, і додому.

— Гав, гав, гав.

— Та ладно. Не треба фамільярдності. Можеш називати мене просто Герич. Не переживай, в мисці я тебе не втоплю. Але і годувати тебе не буду, щоб часом не повернулася. Тепер, давай, сама. Пішла, пішла з двору. Я й калітку тобі відкрию. Пішла, а то вчіплю гаком за ошийник. Ого… Та ти ще й гарчиш? Щось ти на задні лапи не стаєш?! Та ти не ходиш?! То повзи звідси як сюди приповзла. Слідів крові від поранення не видно, то мабуть тебе машина збила. Але мені без різниці. Такі не виживають і ніхто по тебе не прийде, най і знайду твою хазяйку. Геть пішла з двору. Може сама назад дорогу знайдеш. Мені і своїх інвалідів хватає. І де вона пролізла? Біда з цим парканом. Латаєш, латаєш…

МУМУСЯ

— Нє. Ну нє йо-пе-ре-се-те? Оце так день починається. Що не ранок то пригоди. Що ти за чудо-йюдо волохате? Відколи це в нас пікінеси селом гуляють? Ти вже здається і немолоденький, а я й не чув, щоб у когось на кутку був пікінес. Хоч і зуби стирчать, і шерсть кудлата видно що ти «хазяйська дитина». І як ти попав у двір не зрозуміло. Я ж нещодавно залатав усі дірки в паркані, щоби всякі жучки та сірки не лізли. А ти ж якійсь Барон чи Ральф. А може Джина чи Моллі? Але ошийника нема. Там мабуть і імʼя твоє було, а може і адреса. Чогось зняли чи сам вибрався та втік. Та все одно, най будеш і безіменная Муму давай додому. Ходи, шукай хазяйку. Давай, давай ходи звідси. Ох, щось ти ледь жива лежиш. І не гарчиш, і хвіст не грає. Е,.. та ти взагалі на задні лапи не стаєш. Поранена, чи що? Та нє. Крові не видно. І гематом як після удару авто - теж нема. Схоже, що в тебе від старості паралізувало лапи. Бідна Мумуся. Тоді в мене для тебе погані новини. В цій повісті немає Happy End(у). Тебе я в себе не залишу. В самого вже є два інваліди. Може через них і ти тут. Дізналися, що доглядаю кульгавих, то й тебе перекинули через паркан. Давай повзи на край ділянки. Там у мене купа трави на компост. Зробиш собі лігво, а я діру в паркані. Часом захочеш і зможеш додому. І принесу тобі поїсти.

P.S. Тиждень Мумуся ночувала в мене в компостному лігві, а зранку, трохи поївши, виповзала до дороги і там лежала обабіч, до самого вечора. Наче виглядала знайоме авто. А потім зникла так як і зʼявилася. Сподіваюся на краще, та в цій повісті немає happy end(у). Паркан я згодом залатаю. Ще трохи почекаю…, і залатаю. А от душі чим..?