Сюрприз, який примусив серце битися частіше

Тетяна щойно закінчила навчання в педагогічному коледжі. Дівчина мала русяве волосся та сині очі, як літнє небо. Вона повернулася додому після випуску з коледжу. Жила в невеликому селі з мальовничою природою та добрими людьми. Перед випускним дівчина встигла познайомитися та закохатися. Його звали Сергій – хлопець з привабливою зовнішністю, чорним волоссям та карими очима.

Недовго закохані мали часу насолоджуватися стосунками – роз’їхалися хто куди. Тетяна поїхала до свого села та думала, що це вже кінець та неможливо буде знову зустрітися, бо жили вони в різних областях.

На період навчання студентка жила у свого рідного брата в Новому Бузі, Миколаївська область. У нього була сім’я: жінка та син. Всі разом жили дружно, підтримували один одного в різні періоди життя. Тетяні було добре біля брата, бо була рідна кровинка поряд.

Сергій також жив в Новому Бузі, коли навчався в педагогічному. З Тетяною вони бачилися в коледжі та й вечорами, коли прогулювалися містом. Поїхавши до свого села, хлопець продовжував спілкування через телефон.

Одного липневого вечора, коли вже сонце сіло, але на вулиці ще було зовсім видно, Тетяна отримала дзвінок від брата та невістки. Піднявши слухавку, вона почула:

– Таню, привіт! – сказав брат Саша, радісно вигукнувши в телефон.

– Привіт! – засміялася Тетяна, почувши голос брата.

– Як там у вас справи? Що нового? – запитав зацікавлено брат.

– Та все нормально, працюємо. А ви як? – відповіла дівчина.

– Ми добре, завтра збираємося до вас в гості приїхати. – відповів Саша та чекав на реакцію сестри.

– Та ви що?! Справді? Вау! Це круто! – радісно вигукувала Тетяна та стрибала, не стримувавши емоцій.

– Так, вирішили вас провідати…

Саша не домовив речення, як телефон взяла невістка Таня.

– Привіт! – сказала вона.

– Привіт! – відповіла Тетяна.

– Що ти там? Сумуєш? – зацікавлено запитала невістка.

– Та як сказати, буває по різному. – відповіла дівчина.

– Ми тобі завтра привеземо сюрприз. – голосно проговорила Таня.

– Ухти! Який? – запитала Тетяна.

– Не скажу! Це ж сюрприз. – відповіла Таня.

– Ви що мені гітару привезете? – запитала Тетяна. Вона вже давно мріяла про гітару. Завжди уявляла як буде грати та співати. Навіть купила книгу для початківців, щоб тільки навчитися грати.

– Ахахаха! – сміялася у відповідь Таня. – Не скажу, завтра побачиш.

Тетяна подумала, що якщо не гітару, то собаку, мабуть, купили. Вона завжди розповідала, що дуже хотіла собаку – лабрадора з білою шерстю. Подумки дівчина уявила, що бере на руки маленьке цуценя і плаче від щастя.

– Ех, ну добре, ти ж все одно не скажеш, буду чекати до завтра. – спокійно відповіла Тетяна і сіла на стілець біля хати.

– Ну тобі точно сподобається. – захоплено відповіла Таня.

– Добре, чекаю вас. – відповіла Тетяна.

– Добре, до завтра. – сказала Таня і закінчила розмову.

Тетяна ще довго не могла відійти від розмови. Адже її чекав сюрприз, але який? Що це може бути? Що вони собі там придумали? Дівчина пішла до батьків і повідомила про приїзд брата та невідомий сюрприз, який вони мають привезти їй. Батьки посміхнулися, але втомлено, бо на протягом дня тяжко працювали. Сільське життя не таке легке, як здається.

***

Настав новий день. Тетяна прокинулася з гарним настроєм, адже сьогодні той самий день, коли приїде її брат… і привезе сюрприз. Дівчина пішла допомагати мамі по господарству, але з думок не випускала цей момент. Відправившись на город для збирання огірків, Тетяна отримала дзвінок від Сергія.

– Привіт! – сказав хлопець.

– Привіт! – відповіла дівчина.

– Чим займаєшся? – запитав голосно Сергій.

– Вибираємо з мамою огірки. – відповіла спокійно дівчина. – А що ти робиш? – запитала Тетяна та почула гул машин поряд з Сергієм.

– Нічого, у Возсіятському зараз. – відповів хлопець.

– А що ти там робиш? – запитала дівчина.

– Просто приїхав, зараз буду їхати додому. – відповів хлопець і відкрутив пляшку з водою.

– Зрозуміло. – відповіла Тетяна, продовжуючи шукати огірки серед великого зеленого листя.

– Ну добре, не буду заважати, давай. – сказав хлопець.

– Добре, давай, до вечора! – відповіла Тетяна і закінчила розмову.

Вони завжди увечері розмовляли через телефон. Бувало й до 4 ранку. Начеб-то не було й про що, але розмова йшла. Такі вони, ці відносини на початку.

Тетяна з мамою вибрали огірки та пішли з городу. Почали робити салат та варити картоплю молоду. Все це робилося на вулиці, в холодку, бо спека була нереальна.

І тут перед ворітьми з’являється синій автомобіль – це Саша приїхав. Тетяна побігла відчиняти ворота та зустрічати гостей. Поки зачиняла їх назад, оглянулася і побачила… Сергія. Хлопець виходив з машини, сміючись та йшов дівчині назустріч. Тетяна отримала приємний шок, здивування та щось незрозуміле, але посміхалася у відповідь. Вони зустрілися та поцілувалися.

Саша з жінкою сміялися та казали:

– Ну як тобі сюрприз?

– Непоганий. – відповіла Тетяна, не знаючи, що й казати.

Дівчина відразу повела хлопця до мами, адже вона не знайомила його з батьками взагалі. Мама навіть не знала про його існування. Підійшовши ближче, Тетяна сказала мамі:

– Знайомтесь. Це Сергій. А це мама Люда. – сказала обережно дівчина.

– Приємно. – сказав хлопець.

– Ага. Ясно. – відповіла мама, стоячи у своїй звичній позі – руки в боки.

Тетяна дуже сором’язлива, тому це знайомство хлопця з батьками далося їй дуже нелегко. А в неї ще один брат рідний є і треба ж і з ним познайомити. Ой, скільки ж попереду було всього. Дівчина відчувала страх, подив і букет різних емоцій, але не показувала цього.

Тут додому прийшов батько Тетяни – він допомагав своїй матері розбирати піч, тому був весь чорний, в сажі та пилюці. Тетяна повела Сергія ще й до батька. Він в неї дуже добрий та спокійний. Тато Анатолій посміхнувся та пожав руку Сергієві.

Тетяна ще не відійшла від цього, як у двір заходить рідний брат Коля. Їй ще і його треба ж познайомити зі своїм хлопцем. Дівчина повела брата до кухні, де Сергій нарізав хліб до обіду, і представила хлопців один одному. Вся рідня Тетяни приємно зустріла Сергія, всі були здивовані, але тут не було ні зла, ні роздратування, нічого, що могло б якось образити хлопця.

Тетяна була із сім’ї батьків 1959 року народження. Мама – вчителька. Доволі строга жінка, яка була лідером та головою в сім’ї. Батько – охоронець. Добрий чоловік. З тих, що ніколи нікому не роблять зла, посміхаються та люблять дітей. Тому все це знайомство було досить важким для Тетяни – батьки ж з тих років, де таке не було прийнято. Але все пройшло досить непогано і до вечора дівчина вже трішки могла видихнути.

Ввечері Тетяна з Сергієм, брат Саша та Коля з жінками відправилися до місцевого сільського клубу, де кожного дня збиралася молодь. Тут Тетяна познайомила всіх друзів з Сергієм – вони переглядалися, посміхалися. Було зрозуміло, що всі були приємно здивовані.

***

Наступного дня всі встали в досить непоганому настрої. Але всіх чекала робота – носити сіно. Батьки тримали корову, тому літом ніхто не відпочивав. До роботи приступили всі, без виключень. Ніхто дотепер не знає, що думав тоді Сергій. А може й думати не було як, адже сіна було багато, і треба було швидко його заховати.

Роботу закінчили швидко. Пообідали, трішки відпочили. Саша на вечір збирався їхати вже додому. Тетяна з батьками вийшли всіх випровадити на вулицю, попрощалися, сіли на лавку. Машина від’їхала від дому, Тетяна встигла махнути рукою.

«Ох і сюрприз», думала дівчина і мовчки посміхалася про себе… Всі просто сиділи та дивилися в далину. Сідало сонце. Настав вечір.